LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд826/2571/16

від 15.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні позову товариства з обме…

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2571/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Сорочка Є.О. та Чаку Є.В., за участю секретаря Лисенко І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрал-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Астрал-Сервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 року, №0003962202, №00033972201, №0003982202. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 № 0003962202, № 0003972202 та №0003982202; стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 76746,79 грн. Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про відсутність документів, що належним чином підтверджують реальність виконання укладеного Товариством з його контрагентом угоди; не дано оцінки аргументам ДПІ про те, що ТОВ «Ріал Проперті» не здійснювало та з об`єктивних причин (характер статутної діяльності товариства, відсутність імпортних операцій щодо ввезення на територію України товару, в подальшому поставленого позивачу та відсутність контрагентів, що здійснювали такі операції, тощо) не мало можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладеної з позивачем угоди. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Представником відповідача було заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у м. Києві в порядку процесуального правонаступництва на Головне управління ДПС у м. Києві. Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно зі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відтак, Головним управлінням ДПС у місті Києві підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у місті Києві на Головне управління ДПС у місті Києві. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за наслідками проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 складено акт №3246/26-56-22-02-03/32853304 від 31.07.2015. В акті перевірки встановлено порушення позивачем норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139; п.п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем безпідставно занижено податок на додану вартість та податок на прибуток; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток. Як вбачається з акта перевірки, висновки контролюючого органу, зокрема, ґрунтуються на тому, що між позивачем та ТОВ «Ріал Проперті» було укладено договір поставки відповідно до Специфікації товаром є жувальна гумка Trident (код УКТ ЗЕД 1704101900, Виробник - Cadbury Adams USA LLC, Країна виробник товару - США). Відповідно до АІС «Податковий блок» АС «Митниця» - митні декларації (імпорт) ТОВ «Ріал Проперті» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 імпортних операцій не здійснювало та податкових накладних зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних контрагентом-постачальником «Ріал Проперті» з номенклатурою жувальна гумка Trident не встановлено. Тому, контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Ріал Проперті» не мали реального характеру; надані позивачем під час перевірки документи були неналежно оформлені та не свідчили про фактичне виконання угод; ТОВ «Ріал Проперті» не мало фізичної можливості поставляти обумовлений в договорі з товариством товар. Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач направив заперечення №01-18/08/2015 від 18.08.2015 з доповненнями до них №01-25/08/2015 від 25.08.2015. За результатами розгляду наданих позивачем заперечень (та доповнень до них) на акт перевірки, ДПІ у Подільському р-ні ГУ ДФС у м. Києві листом №11817/10/26-56-22-02-12 від 26.08.2015 повідомила про відмову у задоволенні заперечень на вказаний акт перевірки та залишення його висновків без змін. На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Подільському р-ні ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015: - №0003962202 (форма «Р»), яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 70483,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17621,00 грн; - №0003972202 (форма «П»), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єктів оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2497764,00 грн; - №0003982202 (форми «Р»), яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 571182,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 142795,50 грн. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №13030/10/26-15-10-08-16 від 09.11.2015 скаргу ТОВ «Астрал-Сервіс» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. Не погоджуючись із таким рішенням, вважаючи його необґрунтованими, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України (подана скарга ТОВ «Астрал-Сервіс» №04-17-11-15-Ск від 17.11.2015). За результатами розгляду цієї скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Астрал-Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження у поданій повторній скарзі щодо взаємовідносин ТОВ «Астрал-Сервіс» з ТОВ «Рутмарт» та ПП «Плас-Сервіс» (лист ДФС України №27495/6/99-99-10-01-01-25 від 23.12.2015). Результатом вказаної перевірки стала Довідка ГУ ДФС у м. Києві № 1/26-15-12-02-03/32853304 від 05.01.2016 за висновками якої, не встановлено порушень з питання взаємовідносин ТОВ «Астрал-Сервіс» та ТОВ «Рутмарт», ПП «Плас Сервіс» в частині оформлення первинних документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. В подальшому, рішенням про результати розгляду скарги №499/6/99-99-10-01-01-25 від 14.01.2016 (вх. ДФС №33209/6 від 17.11.2015) ДФС України скасувало податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.08.2015 №0003962202, №0003972202 та №0003982202 в частині взаємовідносин ТОВ «Астрал-Сервіс» з ТОВ «Рутмарт» та ПП «Плас-Сервіс» в частині нарахування по наведеним взаємовідносинам нарахованих штрафних санкцій, а також прийняте за розглядом первинної скарги рішення у відповідній частині, однак було залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за розглядом первинної скарги в іншій частині, а скаргу в такій частині - без задоволення. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що надані первинні позивачем до суду документи підтверджують вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реал Проперті». Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп.пп. «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно п.187.1 ст.187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно п.198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася. Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача. Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Реал Проперті». Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Ріал Проперті» було укладено Договір поставки товару №02-01/01/13-П від 01.01.2013 з додатковою угодою №1. Згідно умов Договору, поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями, в асортименті (за номенклатурою), у кількості, у строки та на умовах, що погоджуються Сторонами в Листах - заявках, на кожну окрему партію Товару, які складаються за встановленою формою, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 2). Оформлення замовлення на поставку окремої партії Товару проводиться Покупцем на підставі Листа - заявки який є невід`ємною частиною цього Договору. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що на кожну партію Товару Покупець направляє Лист-заявку Постачальнику, а Постачальник, за наявності Товару, визначеному в такому листі-заявці підтверджує можливість здійснення поставки Товару шляхом його підписання (погодження). Після чого, погоджений зі сторони Постачальника Лист-заявка направляється Покупцю (поштою, кур`єрською поштою або факсом) протягом однієї доби з моменту отримання Листа-заявки на погодження. Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 Договору, поставка Товару здійснюється на умовах DDP (... назва місця призначення) в редакції ІНКОТЕРМС - 2010р., місце поставки визначається в Листі - заявці на кожну, окрему партію Товару. Постачальник передає Товар Покупцю разом з наступними документами: - Лист - заявка на поставку Товару; Видаткова накладна; - Податкова накладна; Рахунок - фактура; - Сертифікат якості Товару; Гігієнічний висновок. Загальна вартість цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунку-фактурі (п.4.1. Договору). Якість Товару повинна відповідати діючим стандартам і підтверджуватись документами, передбаченими чинним законодавством України (в тому числі сертифікатами, виданими органами Держстандарту України - на товари, що підлягають обов`язковій сертифікації) (п.5.1 Договору). На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем були надані: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, реєстри документів по рахункам та виписки по рахунках. Водночас, позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували фактичне переміщення (транспортування) придбаного товару на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, листів-заявок (із зазначенням місця поставки товару), рахунків-фактур, документів щодо якості та походження товару (сертифікатів якості та відповідності). При цьому, суд враховує, що транспортно-супровідна документація не є первинним документом для цілей формування сум податкової звітності за спірними операціями, проте, у даному випадку, доказуванню підлягають обставини реальності таких операцій, до яких входять і обставини транспортування придбаного товару. Матеріали справи не містять також і жодних відомостей та доказів щодо способу оформлення та здійснення замовлення конкретної продукції, як то передбачено п. 2.1, 2.2 Договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо походження спірного товару. При цьому, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що надані позивачем документи стосуються саме спірного товару, а не товару, придбаного в інших контрагентів. Беручи до уваги не підтвердження походження, факту замовлення та поставки (транспортування) придбаного у ТОВ «Ріал Проперті» товару, колегія суддів ставить під сумнів що саме ці товари використовувалися позивачем для своєї господарської діяльності. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується виключно документальне оформлення результатів спірних операцій. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову, оскільки у ході апеляційного розгляду справи було встановлено безпідставне формування позивачем сум податкової звітності по взаємовідносинам із ТОВ «Ріал Проперті» за операціями, які не мали реального характеру, а оформлені лише документально. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст.308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: Повний текст постанови виготовлено 17.09.2020 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»