Постанова 4857 № 380/3867/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3867/20 пров. № А/857/7489/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Гінди О.М. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадської організації «ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження (суддя - Братичак У.В., м. Львів) у справі за позовом Громадської організації «ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ» до Львівської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу», політичної партії «Слуга Народу» про визнання протиправними рішення і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: Громадська організація «ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ» в травні 2020 року звернулася до суду з позовом до Львівської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу», політичної партії «Слуга Народу», у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу» в частині відсутності розробки та реалізації ідеологічної та політичної роботи, не прийнятті участі та висуванні кандидатів на місцевих виборах протягом 2016-11.2019 років в межах Львівської області; не проведенні регіональних конференцій для обрання делегатів на З`їзди партії «Слуга Народу», що відбулися протягом 2018-2020 років; визнати протиправним рішення Вищої Ради Партії «Слуга Народу» щодо створення Львівської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу»; зобов`язати Вищу Раду Партії «Слуга Народу» привести у відповідність вимог Статуту політичної партії «Слуга Народу» склад Львівської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу» з урахуванням вимоги щодо адміністративно-територіальної ознаки та вимоги, що член партії бере участь у роботі лише одної із партійних організацій. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження усправі №380/3867/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки зазначену позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами, які лягли в основу апеляційної скарги є порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне дослідження усіх обставин справи, що призвели до прийняття протиправного рішення. Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкриті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана бездіяльність та рішення належать до внутрішньої організаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, і суди не належать до органів, які згідно названого закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням ними вимог їх статуту, з огляду на що, заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. При цьому, важливо зазначити, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг. У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Визначальною ж ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Крім того, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду в питаннях визначення юрисдикції спору (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 18 грудня 2019 у справі №826/13961/17). Згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач - юридична особа, не є суб`єктом владних повноважень, відповідачі - політична партія та її регіональна парторганізація. Позивач оскаржує бездіяльність регіональної парторганізації політичної партії та рішення її органу управління й просить суд зобов`язати політичну партію привести склад та діяльність її регіональної парторганізації у відповідність вимог Статуту політичної партії. При цьому позовні вимоги обґрунтовано незгодою, як членами Громадської організації «Ошукані українці», так і громадянами України, виборцями, які звернулись до вказаної Громадської організації, із діяльністю Політичної партії «Слуга Народу». Позивачем, зокрема, вказується, що Політичною партією «Слуга Народу» при створенні Львівської обласної регіональної організації партії» Слуга Народу» порушено низку пунктів Статуту цієї політичної партії, а останньою, в свою чергу, протиправно не було розроблено та не реалізовано ідеологічну і політичну роботу, не прийнято участі та висуванні кандидатів на місцевих виборах у межах Львівської області, не проведено регіональних конференцій для обрання делегатів на З`їзди партії «Слуга Народу». При цьому, відповідно до змісту позову, відповідачами не приймалось жодне владне управлінське рішення по відношенню до позивача. Зазначене, фактично, свідчить про незгоду позивача із внутрішньою організаційною діяльністю політичної партії; предмет позову не пов`язаний із діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії та її регіональної парторганізації, вчиненими під час виборчого процесу; позивачем не оскаржуються такі через призму порушення законодавства про вибори чи референдум. Натомість вказується про порушення, на думку позивача, відповідачами норм Закону України «Про політичні партії в Україні» та Статуту Політичної партії «Слуга Народу». Наведене у своїй сукупності дає підстави суду для висновку про відсутність у цьому випадку ознак, зазначених у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правового спору між сторонами справи, відносини між якими не ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої. До того ж, відповідачі - Львівська обласна регіональна організація політичної партії «Слуга Народу» та політична партія «Слуга Народу»- не є суб`єктами владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, оскільки необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій і ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Згідно частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Водночас згідно норм КАС України відповідачами, у тому числі за позовом особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, можуть бути кандидати, їх довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій, їхні уповноважені особи та посадові особи у справах пов`язаних з виборчим процесом та референдумом (статті 276, 277 КАС України). Отже, КАС України передбачено виключні випадки, за яких відповідачем у адміністративній справі може бути політична партія чи її місцева організація, а їх оскаржувані дії, рішення чи бездіяльність порушують, на думку заявника позову, законодавство про вибори чи референдум і стосуються виборчого процесу. При цьому у частині першій статті 277 КАС України також міститься застереження: «крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об`єднання громадян належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції». Згідно змісту даного позову випадки, за яких відповідно до норм КАС України політична партія може бути відповідачем у адміністративній справі, відсутні. Також апеляційний суд звертає увагу і на такі норми матеріального права. Згідно статті 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон №2365-III) політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Відповідно до статті 3 Закону №2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом. Статтею 4 Закону №2365-III передбачено, що політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом. Статтею 12 Закону №2365-III визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв`язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні. Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом; вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов`язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку. Згідно статті 18 Закону №2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей. Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Таким чином, політична партія є добровільним об`єднанням громадян, яка має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах, й не здійснює владних управлінських функцій. При цьому до органів, які згідно закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням політичною партією вимог її статуту, суди не належать. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Згідно пунктів 9, 10 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб. Враховуючи зміст наведених норм матеріального і процесуального права та суть і характер відносин між сторонами справи, зважаючи на те, що питання, які ставить на вирішення суду позивач, належать до внутрішньої організаційної діяльності відповідачів (не суб`єктів владних повноважень, а добровільного об`єднання громадян) і такі питання є виключною компетенцією політичної партії й врегульовані її статутом, то апеляційний суд приходить до висновку, що законність оскаржуваної бездіяльності та рішення не може бути перевірена в порядку адміністративного судочинства, тобто дана справа не є адміністративною в розумінні норм КАС України. При цьому ця справа не належить до спорів, визначених пунктами 9, 10 частини першої статті 19 КАС України, а тому в силу пункту 4 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які мають місце в даному випадку. Також, колегія суддів зазначає, що дійсно частиною першою статті 276 КАС України передбачено право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб`єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб`єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб`єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму. Згідно з частиною другою статті 276 КАС України виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити дії чи бездіяльність суб`єктів, визначених частиною першою цієї статті, якщо ці дії чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму. Відповідно до частини п`ятої статті 276 КАС України позовна заява з питань, визначених статтею 276 КАС України, подається до окружного адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Однак, позовні вимоги у розглядуваній справі не передбачають оскарження питання саме стосовно дії чи бездіяльність партії в частині порушення його виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму. Такий процес взагалі не фігурує в даних правовідносинах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Так, як даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі. Водночас апеляційний суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в даному випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на те, що оскаржувана бездіяльність та рішення належать до внутрішньої організаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом №2365-III випадків, і суди не належать до органів, які згідно названого закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням ними вимог їх статуту, то, на переконання колегії суддів, заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду. Так, як розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає. Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 170 КАС України в поєднанні з частиною шостою статті 170 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, ухвала Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі №9901/701/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №9901/571/19). Підсумовуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що поданий позов не може бути розглянутий в судовому порядку адміністративним судом, у тому числі у судовому порядку будь-якої юрисдикції. Щодо посилання апелянта на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, обов`язковість застосування позиції іншого суду (в даному випадку Київського апеляційного суду) нормами законодавства не передбачена. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Громадської організації «ОШУКАНІ УКРАЇНЦІ» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 18 вересня 2020 року.