Постанова Велика Палата ВС № 990/598/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 року м. Київ справа № 990/598/25 провадження № 11-1заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідачки Стрелець Т. Г., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2025 року (судді Єзеров А. А., Берназюк Я. О., Стеценко С. Г., Чиркін С. М., Шарапа В. М.) у справі № 990/598/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И Л А: Зміст позовної заяви та судового рішення, ухваленого щодо неї 1. 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, апелянт) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Касаційний адміністративний суд) з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 24 листопада 2025 року № 579/ас-25 про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами); - зобов`язати відповідача повторно розглянути питання відповідності здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 грудня 2025 року № 213/зп-25 у частині: 1) невнесення до рейтингу кандидатів на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), ОСОБА_1 (додаток № 1 до рішення); 2) включення до списку переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), ОСОБА_2 ; - зобов`язати Комісію прийняти рішення щодо включення ОСОБА_1 до рейтингу кандидатів на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) та списку переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) з урахуванням результатів повторного розгляду питання відповідності здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням висновків суду в цій справі; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 грудня 2025 року № 639/ас-25 про внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендації про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Чернігівського апеляційного суду.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він брав участь у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, та на першій стадії цього конкурсу подавав заяву про намір претендувати на посаду судді Чернігівського апеляційного суду. Рішенням колегії ВККС України від 23 жовтня 2025 року № 518/ас-25 було визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 710,84 бала. Водночас рішенням Комісії № 579/ас-25 від 24 листопада 2025 року його визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Вважає, що вказане рішення ВККС України не є ні мотивованим, ні обґрунтованим, оскільки не враховує всіх істотних обставин справи. Позивач наголосив, що в разі визнання рішення Комісії № 579/ас-25 від 24 листопада 2025 року неправомірним ефективним відновленням його права буде продовження участі в конкурсі на зайняття посади судді Чернігівського апеляційного суду. Набрані ж ним бали за результатом кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду давали б йому можливість перебувати на 21 місці у рейтингу на зайняття 22 вакантних посад суддів Чернігівського апеляційного суду. Як наслідок, його мали б рекомендувати на зайняття посади в цьому суді та визначення одним з переможців конкурсу. За таких обставин кандидат на посаду судді ОСОБА_2 не увійшов би до списку переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді (додаток № 2 до рішення ВККС України від 10 грудня 2025 року № 213/зп-25). Проте рішенням Комісії від 22 грудня 2025 року № 639/ас-25 щодо ОСОБА_2 було внесено рекомендація ВРП про призначення його на посаду судді Чернігівського апеляційного суду. ОСОБА_1 вважає, що в разі часткового нескасування рішення Комісії щодо затвердження рейтингу та визначення списку переможців, а також рішення про внесення рекомендації щодо ОСОБА_2 до ВРП про призначення його на посаду судді Чернігівського апеляційного суду не відбудеться ефективного відновлення його права, а рішення суду матиме декларативний характер та не дозволить йому зайняти відповідну посаду в цьому суді. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 24 грудня 2025 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 990/598/25 у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Комісії: - від 10 грудня 2025 року № 213/зп-25 у частині включення до списку переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), ОСОБА_2 ; - від 22 грудня 2025 року № 639/ас-25 про внесення до ВРП рекомендації про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Чернігівського апеляційного суду. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відкрив провадження у цій справі.

4. Касаційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог, виходив з того, що норми чинного законодавства не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах. Право ж на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правовідносин у вказаній частині оскаржуваних ним рішень, оскільки вони є правовими актами ненормативного характеру / актами індивідуальної дії (стосуються результатів конкретних осіб у частині проведеного конкурсу, застосовані та/або будуть застосовані виключно до зазначених осіб), а тому не породжують для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом у вказаній частині. Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

5. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року в частині відмови у відкритті провадження у справі, подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) апеляційну скаргу, у якій просить скасувати її в цій частині та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

6. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що Касаційний адміністративний суд не послався на відповідний пункт частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка встановлює відповідну підставу для відмови у відкритті провадження. ОСОБА_1 наполягає, що позови про визнання рішень, дій або бездіяльності Комісії підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочинства і не можуть розглядатися в будь-якому іншому порядку, ніж у порядку адміністративного судочинства. Також позивач вважає, що з огляду на норму частини першої статті 5 КАС України та підстави звернення до суду із цим позовом, а саме щодо порушення його прав оскаржуваними рішеннями Комісії, цей позов в оскаржуваній частині має розглядати Касаційний адміністративний суд. Рух апеляційної скарги

7. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Великої Палати 12січня 2026 року доповідачем у справі визначено суддю Стрелець Т. Г. Ухвалою Великої Палати від 15 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі норм статей 169, 296, 298 КАС України у зв`язку із недолученням до апеляційної скарги документа на підтвердження сплати судового збору. Після усунення скаржником зазначеного недоліку апеляційної скарги Велика Палата ухвалою від 28 січня 2026 року відкрила апеляційне провадження за його скаргою. Ухвалою Великої Палати від 25 лютого 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 09 квітня 2026 року. Чергове судове засідання призначено на 07 травня 2026 року.

8. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

9. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати щодо їх застосування при вирішенні спору в цій справі

10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

11. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Комісії. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Комісії визначені статтею 266 КАС України. Відповідно до частин першої статті 266 КАС правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності дій чи бездіяльності ВККС України (пункт 2); законності актів ВККС України (пункт 3). Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів (частина друга статті 266 КАС України). Нормами частини п`ятої статті 266 КАС України установлено, що судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата. Судове рішення Верховного Суду у таких справах набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

12. Велика Палата як суд апеляційної інстанції вважає, що для визначення підсудності справ про оскарження дій, бездіяльності або актів ВККС України за правилами адміністративного судочинства, з-поміж іншого, суду належить установити предмет спору, тобто зміст (суть) спірних правовідносин, та правовий статус учасників спору. З матеріалів справи установлено, що позовні вимоги, у відкритті яких відмовив Касаційний адміністративний суд, стосуються оскарження ОСОБА_1 рішень ВККС України, ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема в частині включення до списку переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Чернігівському апеляційному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), ОСОБА_2 та внесення до ВРП рекомендації про призначення ОСОБА_2 на посаду судді зазначеного суду.

13. Вирішуючи питання можливості судового оскарження таких рішень відповідача Велика Палата зазначає про таке. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 792 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 793 цього Закону. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 793 Закону № 1402-VIII ВККС України за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді. Частиною першою статті 794 Закону № 1402-VIII визначено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом. Відповідно до частини шостої статті 794 Закону № 1402-VIII ВККС України ухвалює рішення про визначення переможця конкурсу. У рішенні зазначається учасник конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом, або учасник конкурсу, який у разі однакової позиції за рейтингом з іншим кандидатом отримав перевагу. За частинами першою і другою статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. Частинами п`ятою, сьомою статті 101 Закону № 1402-VIII установлено, що рішення ВККС України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Таким чином, оскаржувані позивачем рішення Комісії від 10 грудня 2025 року № 213/зп-25 та від 22 грудня 2025 року № 639/ас-25 визначають права та обов`язки конкретних осіб, зокрема іншого кандидата на посаду судді Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_2, тобто є актами індивідуальної дії щодо цієї особи.

14. Індивідуальний акт ? це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України). В абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах. Велика Палата у своїх постановах неодноразово наголошувала, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Процитована вище стаття 88 Закону № 1402-VIII також визначає, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. Отже, нормами спеціального закону також визначено коло суб`єктів, які наділені правом на звернення щодо оскарження рішень ВККС України, ухвалених у процедурі проведення кваліфікаційного оцінювання судді.

15. Зі змісту оскаржуваних позивачем рішень убачається, що їх прийнято стосовно кандидата на посаду судді Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_2 Звідси слідує, що ці індивідуальні акти не адресовані позивачу та не стосуються його прав, свобод та/або інтересів. Отже, оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, що виникли з прийняттям оскаржуваних рішень, то відповідно такі рішення не породжують для нього й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом в оскаржуваній частині позовних вимог. Одночасно Велика Палата звертає увагу, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті. Та обставина, що позивач також мав намір зайняти вакантну посаду в Чернігівському апеляційному суді, автоматично не наділяє його правом на звернення до суду щодо оскарження рішень ВККС України, ухвалених щодо іншого кандидата на посаду судді зазначеного суду, який потрапив у рейтинг кандидатів на зайняття вакантних посад цього суду та визнаний одним із переможців конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в обраному позивачем суді. Ця обставина не змінює правову природу оскаржуваних актів. Таких висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата у постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 990/433/25 (провадження № 11-366заі25).

16. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста статті 170 КАС України). З огляду на предмет спірних правовідносин Велика Палата вважає за доречне наголосити, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі через те, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Ураховуючи обставини, у зв`язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом, зміст позовних вимог в оскаржуваній частині і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, Велика Палата вважає, що спір у визначеній частині не підлягає судовому розгляду. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в оскаржуваній частині на підставі норми статті 170 КАС України. Доводи позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновку суду першої інстанції та не дають підстав для оцінки ухвали Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року в оскаржуваній частині як незаконної та/або необґрунтованої. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

18. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в цій справі, правильно застосував норми процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись статтями 170, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 990/598/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець Судді О. О. Банасько С. І. Кравченко О. В. Білоконь М. В. Мазур О. Л. Булейко Н. М. Мартинюк І. А. Воробйова С. О. Погрібний О. А. Губська Н. С. Стефанів А. А. Ємець І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич