Постанова Черкаський апеляційний суд № 699/187/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/965/20Головуючий по 1 інстанції Справа №699/187/20 Категорія: на ухвалу Свитка С. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М., за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 березня 2020 року, постановленої під головуванням судді Свитки С.Л., по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів, - в с т а н о в и в : В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просила витребувати у приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» та оглянути наступні докази: - розрахунково-платіжні відомості по працівнику ОСОБА_1 за 2017 рік; - документи про встановлений розмір заробітної плати (окладу) ОСОБА_1 (штатний розпис або інші документи, в яких буде зазначено розмір заробітної плати ОСОБА_1 ); - відомості про виплату заробітної плати по працівнику ОСОБА_1 за 2017 рік; - накази на відпустку ОСОБА_1 ; - наказ про звільнення ОСОБА_1 . В обгрунтування заяви посилалась на те, що працювала у ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» та має намір подати позов до ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» про стягнення належних їй сум, які підлягали виплаті при звільненні. На даний час ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» не надає копії документів, що заявник працювала у них та отримувала заробітну плату та її розмір. 20 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену заяву про забезпечення доказів, в якій просила витребувати у ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» та оглянути наступні докази: - розрахунково-платіжні відомості по працівнику ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2004 року по 31 липня 2017 року; - документи про встановлений розмір заробітної плати (окладу) ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2004 року по 31 липня 2017 року (штатні розписи або накази по підприємству, в яких буде зазначено розмір заробітної плати ОСОБА_1 ); - накази на відпустку ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2004 року по 31 липня 2017 року; - наказ про звільнення ОСОБА_1 з ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход». Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 березня 2020 року заяву задоволено частково. Витребувано у ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» наступні належним чином засвідчені копії доказів: розрахунково-платіжних відомостей по працівнику ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2004 року по 31 липня 2017 року; наказів на відпустку ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2004 року по 31 липня 2017 року; наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи та довідку про розмір заробітної плати (окладу) ОСОБА_1 за період з 22 грудня 2004 року по 31 липня 2017 року. Уповноважено Лисенко Н.М. або уповноважену нею особу, в строк визначений ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» , але не пізніше 05 квітня 2020 року отримати зазначені докази. В апеляційній скарзі ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну і необгрнутовану, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, не звернувши уваги на зазначення ОСОБА_1 в заяві про забезпечення доказів про намір подати позов, що виникає з трудових відносин, істотно порушив правила п. 8 ч. 3 ст. 175, ч. 1,2 ст. 177 ЦПК України. Також ОСОБА_1 в заяві про забезпечення доказів не довела та необгрунтувала наявність обставин, які беззаперечно свідчать, що в подальшому витребування доказів стане неможливим або утрудненим. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення доказів, а саме лише посилання в заяві на можливість ухилення ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» від надання документів без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах. Задовольняючи заяву про забезпечення доказів суд першої інстанції виходив з того, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане неможливим чи утрудненим . Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Також, частиною 4 вказаної статті визначено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів подала до суду до подання позову, тому така заява підлягає вирішенню у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст.116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Згідно вимог пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо). Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що, задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі, є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Крім того, основною складовою обгрунтованості заяви щодо витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому. Така ж позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року під час розгляду справи № 3д/9901/2/19. Вирішуючи питання про забезпечення доказів, суд першої інстанції формально застосував лише загальні норми статей ЦПК України, якими передбачено розгляд заяви про забезпечення доказів, фактично не навівши в своїй ухвалі мотивів прийнятого рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2020 року під час розгляду справи № 9901/241/19 зазначила, що недостатньо лише просто написати у мотивувальній частині ухвали пару речень загального характеру про необхідність забезпечення позову чи в даному випадку доказів. Необхідно обґрунтувати існування реальної загрози невиконання рішення суду чи утруднення його виконання, а в даному випадку існування реальної загрози знищення чи втрати доказів, що унеможливить отримання їх в майбутньому. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна дія. За результатами розгляду заяву про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову в задоволенні заяви відповідно до ч. 5 ст. 118 ЦПК України. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 не врахувала вимоги ст. 117 ЦПК України і не обґрунтувала необхідність забезпечення доказів шляхом витребування у ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» засвідчених копій доказів, а також не навела доказів, які свідчать про неможливість отримання доказів та ризик втрати або знищення витребуваних доказів в майбутньому. Проте суд першої інстанції на вказане не звернув уваги і постановив ухвалу про витребування доказів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії як: забезпечення та витребування доказів , що передбачено ч. 4 ст. 84 ЦПК України. Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі. Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/ потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку забезпечення доказів необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника, а не для того, щоб встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання. Підстав вважати, що інформація про трудову діяльність ОСОБА_1 може бути втрачена немає, оскільки такі відомості знаходяться в ПАТ «Виробниче об`єднання «Восход» і їх отримання можливе на наступних стадіях судового розгляду після відкриття провадження у справі. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» задовольнити. Ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 березня 2020 року скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: