Постанова 4816 № 585/1503/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м.Суми Справа №585/1503/20 Номер провадження 22-ц/816/1987/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Ткачук С. С. , Хвостика С. Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2020 року в складі судді Шульги В.О., ухваленого в м. Ромни, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги мотивовано тим, що 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписавши анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, а також той факт, що вона була проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були їй надані для ознайомлення в письмовій формі. На підставі укладеного договору банком відкрито кредитний рахунок на ім`я відповідачки із початковим кредитним лімітом 300 грн, який у подальшому був змінений. Унаслідок неналежного виконання позичальницею своїх зобов`язань за договором станом на 31 березня 2020 року року утворилась заборгованість у розмірі 190192 грн 81 коп., яка складається із: 1686 грн 82 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 186162 грн 99 коп. заборгованість за відсотками; 2343 грн нарахована пеня. Посилаючись на зазначені обставини АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 131654 грн 78 коп., яка складається із 1686 грн 82 коп. заборгованості за кредитом, 129967,96 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 28 квітня 2012 року по 01 вересня 2019 року та судові витрати у розмірі 2102 грн. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28 квітня 2012 року в розмірі 1686 грн 82 коп. та 27 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послу та Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що у подальшому зобов`язується самостійно знайомитися з усіма змінами Умов та правил надання банківських послу та Тарифами банку на сайті банку. Відповідачка не оспорювала укладений сторонами договір, отримала кредитну картку та активно користувалась кредитними коштами. Заявник наголошує, що надання безпроцентних кредитів заборонено. Стверджує, що долучені до позовної заяви витяги з Умов та правил надання банківських послу та Тарифів банку, викладені у редакції, яка діяла на момент підписання відповідачкою заяви. Вважає, що користуючись кредитними коштами, ОСОБА_1 погоджувалась з усіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифами банку. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті банку за адресою privatbank.ua, і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Зазначено, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати платіжну карту кредитка «Універсальна». Бажаний кредитний ліміт по платіжній картці кредитка «Універсальна»/Gold зазначила - 3000 грн (а.с. 17). До позовної заяви банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» із зазначенням окремо по кожній процентної ставки, розміру пені та штрафів у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, який не містить підпису позичальниці (а.с. 18). Витяг з Умов та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, поданий позивачем до суду підпису відповідачки також не містить (а.с. 19-43). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 28 квітня 2012 року станом на 31 березня 2020 року становить 190192 грн 81 коп., яка складається із: 1686 грн 82 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 186162 грн 99 коп. заборгованість за відсотками; 2343 грн нарахована пеня. До стягнення банком заявлено заборгованість у розмірі 131654 грн 78 коп., яка складається із 1686 грн 82 коп. заборгованості за кредитом, 129967,96 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 28 квітня 2012 року по 01 вересня 2019 року (а.с. 7-9). Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, а отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Таким чином, установивши обставини того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 квітня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах банку. З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 28 квітня 2012 року відсутні будь-які узгоджені обома сторонами умови щодо отримання кредитної картки конкретного виду, узгодженого обома сторонами кредитного ліміту, процентів, відповідальності за порушення зобов`язання. Матеріали справи не містять інформацію, яку саме кредитну картку і на яких умовах отримала ОСОБА_1 . За встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 129967,96 грн. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, виходячи із оскарженої частини рішення суду, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2020 року в оскаржуваній частинізалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: С.С. Ткачук С.Г.Хвостик