Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/14600/20

Справа № 127/14600/20 Провадження № 33/801/723/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Клапоущак С. Ю. Доповідач: Голота Л. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , 1988 року народження, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2002 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору. Не погоджуючись із постановою суду, 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що автомобілем ОСОБА_1 не керував. В постанові суду невірно зазначено, що заявник вину визнав, адже ОСОБА_1 надав в суді пояснення про те, що він перебував в автомобілі та не здійснював рух транспортним засобом, очікував на свого знайомого, якому мав передати автомобіль та документи. Вимога працівників поліції пройти медичний огляд була незаконною, так як автомобілем заявник не керував. Працівниками поліції не було видано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У копії протоколу, яка була надана ОСОБА_1 не зазначено частину статті 130 КУпАП, яка інкримінується заявнику. Суд першої інстанції не витребував відеозапис у поліцейських, чим обмежив права заявника. Також в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови з тих підстав, що постанова місцевого суду прийнята 21 липня 2020 року, до Єдиного державного реєстру судових рішень надіслана судом першої інстанції 06 серпня 2020 року, її копію отримано заявником 10 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу подано 03 вересня 2020 року. Зазначає, що у період з 12 березня 2020 року по теперішній час на усій території України установлено карантин, який продовжено до 31 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 у період карантину був позбавлений можливості скористатися правничою допомогою адвоката, так як не мав на це відповідних коштів та не бажав ходити до адвоката та в суд щоб не наражати себе та інших осіб на небезпеку через поширення на території України коронавірусу. Перевіривши аргументи апеляційної скарги, в якій міститься клопотання про поновлення строку на оскарження, матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зі справи слідує, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні під час оголошення постанови Вінницького міського суду Вінницької області 21 липня 2020 року /а. с. 9/. Відповідно до розписки, яка міститься у справі, ОСОБА_1 був ознайомлений з постановою суду 21 липня 2020 року /а. с. 11/, а відповідно до розписки, яка міститься на аркуші справи 13, ОСОБА_1 копію постанови суду отримав 10 серпня 2020 року /а. с. 13/. Апеляційну скаргу подано заявником 03 вересня 2020 року, тобто з пропуском десятиденного строку з дня прийняття постанови та отримання її копії ОСОБА_1 /а. с. 18/. Наведені в апеляційній скарзі причини пропуску строку на оскарження постанови суду, суд апеляційної інстанції вважає неповажними, оскільки можливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала тільки від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб`єктивний характер. Та обставина, що постанова суду від 21 липня 2020 року до Єдиного державного реєстру судових рішень надіслана судом першої інстанції 06 серпня 2020 року не є поважною причиною пропуску строку на оскарження постанови суду, зважаючи на встановлені обставини у справі, отримання копії постанови суду заявником 10 серпня 2020 року та подання апеляційної скарги на 24 день з дня отримання копії постанови суду. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Суд апеляційної інстанції вважає, що доказів існування перешкод для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано. Також суд оцінює критично твердження заявника про те, що він був позбавлений можливості скористатися правничою допомогою адвоката, так як не мав на це відповідних коштів та не бажав ходити до адвоката, з огляду на те, що доказів звернення заявника за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги та результатів вирішення його звернення до апеляційної скарги заявником не додано. Окрім цього, апеляційна скарга, яка подана з пропуском строку на оскарження, підписана ОСОБА_1 .. Доказів, які б підтверджували його важкий майновий стан до клопотання про поновлення строку на оскарження також заявником не додано. Разом з тим, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Аргументи ОСОБА_1 про те, що у період карантину він не бажав ходити в суд щоб не наражати себе та інших осіб на небезпеку через поширення на території України коронавірусу, суд апеляційної інстанції оцінює критично, адже заявник не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку або через систему Електронний суд у строк встановлений законом. Також суд враховує те, що з 11 травня 2020 року відбулося послаблення карантинних обмежень на всій території Україні та дозволено працювати адвокатам. Необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Устименко проти України»). Виходячи з наведеного, оскільки апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подано ОСОБА_1 з пропуском встановленого частиною другою статті 294 КУпАП десятиденного строку як з дня прийняття постанови суду першої інстанції так і з дня отримання її копії, суд апеляційної інстанції вважає, що в клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови суду не наведено поважних причин його пропуску, а тому в поновленні строку на оскарження постанови суду слід відмовити. Керуючись статтями 268, 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП. Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. О. Голота