Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/19451/20

Справа № 127/19451/20 Провадження № 33/801/1040/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач: Ковальчук О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його слів зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто в дохід держави 420,40 гривень судового збору. Не погодившись з цією постановою, 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (а. с. 37), в якій просив поновити строк на її апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про дату, час та місце розгляду справи, зокрема в матеріалах справи відсутні докази його повідомлення за адресою реєстрації: вул. Амосова, 21 А, м. Вінниця, проте розглянув справу без його участі. Крім того, місцевим судом оскаржувана постанова не була надіслана скаржнику протягом трьох днів з дня її винесення, а була отримана ОСОБА_1 безпосередньо в суді за його письмовою заявою. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Чорний А. В. підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просили його задовольнити з підстав, зазначених у апеляційній скарзі. Оцінивши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року задоволенню не підлягає з огляду на таке. При розгляді клопотання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд перевіряє тільки поважність причин пропуску строку і не може давати оцінку процесуальним діям та документам по справі або прийнятому судом рішенню. З матеріалів справи вбачається, що Вінницький міський суд Вінницької області тричі направляв ОСОБА_1 судові повістки про виклик до суду на адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 11-12, 16-19), яку він зазначив під час складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2). Проте, усі повістки повернулися до суду першої інстанції у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою». 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про видачу копії постанови цього суду від 28 жовтня 2020 року (а. с. 25). Відповідно до розписки ОСОБА_1 копію постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року отримав 24 листопада 2020 року (а. с. 26), а згідно з конвертом з трек номером 2103602050654 апеляційна скарга на цю постанова направлена до суду 08 грудня 2020 року. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється ст. 294 КУпАП. За змістом цієї норми постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже, початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду пов`язаний з моментом прийняття такої постанови. Європейський суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Доводи заявленого клопотання про те, що ОСОБА_1 не був вчасно повідомлений про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки повістки про виклик до суду тричі були направленні на адресу, вказану ним під час оформлення адміністративних матеріалів. Водночас, апелянтом жодних належних та допустимих доказів про те, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано. З урахуванням наведеного, оскільки скаржнику було відомо про складення 17 серпня 2020 року відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 542868, прийняте місцевим судом рішення він отримав 24 листопада 2020 року, проте з апеляційною скаргою звернувся 08 грудня 2020 року, тобто через 42 дні з дня винесення оскаржуваної постанови та через 14 днів з дня отримання її копії, апеляційний суд дійшов висновку, що у поданому клопотанні заявником не наведено жодної об`єктивної обставини, яка б перешкоджала йому реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений для цього строк, а вказані в обґрунтування клопотання доводи, не належать до поважних причин пропуску процесуального строку. За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження судового рішення, та не навів поважних причин пропуску цього строку, апеляційний суд вважає, що такий строк не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст. 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ковальчук