Постанова 4855 № 701/300/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 701/300/20 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: фермерське господарство "Червона калина - С" про визнання протипраними дії та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Маньківського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: фермерське господарство "Червона калина - С" про визнання протиправними дії державного інспектора Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст 53-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 340 грн. на гр. ОСОБА_1 ; скасування постанови №35-ДК/0008По/05/01/-20 від 20.03.2020 року. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без надання оцінки доказам. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату чи про розгляд справи за участі представників сторін до суду не надходило. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2020 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Чорним Р. М., на позивача як керівника Фермерського господарства "Червона калина - С" накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. Позивача визнано винною у самовільному зайнятті земельної ділянки державної власності історико-культурного призначення, що розташована в межах Нестерівської сільської ради орієнтовною площею 2,0048 га, яка перебуває у сільськогосподарському обробітку ФГ "Червона калина - С" (шляхом розорювання) без документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою. Відповідно до складеного державним інспектором акту обстеження земельної ділянки від 04.03.2020 року, що розташована в адміністративних межах Нестерівської сільської ради ( за межами населеного пункту), земельна ділянка площею 2,0048 га перебуває у сільськогосподарському обробітку ФГ "Червона калина - С" (шляхом розорювання). Позивач оскаржила дії та постанову відповідача до суду. Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складена з підстав висновків інспектора про порушення позивачем вимог ст. 53-1 КУпАП, за якою передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом встановлено, що рішенням Маньківської районної ради народних депутатів №10-21 від 23.09.1992 року, ОСОБА_2 , надано земельну ділянку, загальною площею 30.1 га для організації ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу розміщених на території Нестерівської сільської ради народних депутатів з приведенням останньої в постійне користування. Рішенням Маньківської районної ради народних депутатів №14-21 від 26.11.1993 року ОСОБА_2 відведено земельну ділянку, загальною площею 20 га для розширення і організації селянських (фермерських) господарств із земель запасу розміщених на території Нестерівської сільської ради народних депутатів та рішенням №14-5 від 30.06.2000 року затверджено проект відведення вищевказаної земельної ділянки. В подальшому ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування землею загальною площею 50.1 га серія ЧР №11-86 від 07.11.2000 року, про що здійснено реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №128. 13.12.1994 року відбулась реєстрація повного товариства фермерів «Червона калина», яке утворилось шляхом об`єднання селянських господарств гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , які і виступили засновниками юридичної особи. Згідно установчого договору від 02.12.1994 року статутний фонд повного товариства фермерів формується за рахунок матеріально-технічних засобів вищевказаних господарств. Учасники повного товариства передають йому в користування земельні наділи господарств. В подальшому ПТФ «Червона калина» реорганізовано у фермерське господарство «Червона калина -С», головою якого був ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а спадщину, права й обов`язки ФГ «Червона калина-С» прийняла ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи державний акт на право постійного користування землею загальною площею 50.1 га серія ЧР №11-86 від 07.11.2000 року, є діючим, відсутні будь-які рішення органів влади і місцевого самоврядування про припинення права користування. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що ФГ «Червона калина-С» зверталось із заявою про добровільну відмову від земельних ділянок, які належали ОСОБА_2 . Статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Отже, після отримання права постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації ФГ «Червона калина-С», до нього від його засновника ОСОБА_2 перейшло право володіння і користування земельною ділянкою, розташованою на території Нестерівської сільської ради площею 50.1 га та на час складення протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення ця земельна ділянка використовувалася ФГ «Червона калина-С» на відповідній правовій підставі за наявності документів, що посвідчують право користування нею. Земельна ділянка станом на день звернення до суду у господарства не вилучена та використовується понад 20 років останнім з моменту видачі акту за цільовим призначенням та способами, які не суперечать екологічним вимогам, отже, відсутні підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою, передбачені ст. 141 ЗК України. Крім того, як свідчать матеріали справи, ФГ «Червона калина-С» систематично сплачувало плату за землю та інші податки, відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується платіжними дорученнями № 1502 від 10.04.2017 року, № 1692 від 25.07.2017, № 1898 від 11.10.2017 року, № 2193 від 29.01.2018 року, № 2306 від 02.04.2018 року, № 2478 від 16.07.2018 року, № 2741 від 18.10.2018 року, № 2923 від 29.01.2019 року, № 3109 від 04.04.2019 року, № 41 від 15.07.2019 року, №324 від 18.10.2019 року, №14 від 17.01.2020 року, №142 від 20.03.2020 року. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, «що земельні ділянки орієнтованою площею 2.0048 га та орієнтованою площею 1.0000 га, в яких відсутні кадастрові номери використовує ФГ «Червона калина-С» загальним масивом для ведення с/г виробництва, розташовані поруч з земельними ділянками, які в установленому законом порядку фермерське господарство обробляє для вирощування зернових культур сільськогосподарського призначення». Вказані доводи відповідача судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено, з огляду на те, що перевіркою не встановлено, не виявлено час вчинення правопорушення та не зафіксовано в робочому режимі техніку, що належить підприємству або осіб, які працюють у ФГ «Червона калина-С», не виявлено наявні посіви зернових культур, не встановлено та не допитано свідків, які вказали що дане правопорушення вчинив саме позивач чи будь-які інші фактичні дані чи докази, на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити факти використання вказаних об`єктів позивачем. Також, відповідачем в ході перевірки не здійснювався обмір будь-яких земельних ділянок, не складалося жодної технічної документації, не погоджувалося та не встановлювалося (відновлював) межові знаки земельних ділянок. Площу земельної ділянки державним інспектором для розрахунку було вказано в односторонньому порядку без посилання на будь-які дані, обміри та правовстановлюючі документи, тощо. Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ст. 53-1 КУпАП, у зв`язку із неналежним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.І. Мєзєнцев А.Ю.Коротких