Постанова 4856 № 824/1420/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1420/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 19 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу та про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,98 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Рокитне, Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області від 10.10.2019 р. №24-1328/14-19-сг; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,98 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Рокитне, Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про неправомірність відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідачем не вказано. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 10.10.2019 року №24-1328/14-19-СГ щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,98 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Рокитне, Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області. Зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,98 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами с. Рокитне, Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення. Також вказаним рішенням стягнуто на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач фактично продублював доводи наведені ним у відзиві на позовну заяву, виклавши їх в ракурсі висновків суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечила доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі, та враховуючи обставини встановлені судом першої інстанції, просила залишити вимоги ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області без задоволення. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням XVIII сесії VII скликання Новоселицької міської ради Чернівецької області №18/88 від 31.01.2019 року надано позицію Новоселицької міської ради Чернівецької області щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,98 га державної власності у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселицької об`єднаної громади за межами села Рокитне, Новоселицького району, Чернівецької області (а.с. 9-10). 12.09.2019 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою, яка зареєстрована за вхідними номером №К-1740/0/15-19 про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, орієнтованою площею 1,98 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області за межами населеного пункту (а.с. 24). Однак, наказом від 10.10.2019 року за №24-1328/14-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Рокитне, Новоселицької міської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 1,98га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності ч.4 ст.122 Земельного кодексу України (а.с. 14). Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі судового розгляду спору, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного позивачем наказу про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У відповідності з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно із положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Як слідує з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, відповідач підставою відмови у задоволені заяви позивача про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність зазначав те, що позивач у заяві не відзначала, що бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, а прохала у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, що є різними за змістом діями. Окрім цього, земельна ділянка відноситься до земель пайового фонду. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що така позиція відповідача суперечить положенням ЗК України, які не містять зазначеної підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, а тому суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та визнавши протиправним і скасувавши наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 10.10.2019 року №24-1328/14-19-СГ, ухвалив зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що на переконання судової колегії, є належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача. Тобто спосіб захисту, який обрав позивач забезпечує поновлення порушених прав та є адекватним наявним обставинам. При цьому, судова колегія відхиляє доводи відповідача, які на його переконання, є обгрунтованою підставою для відмови в задоволенні заяви позивача, щодо наявності суперечностей у поданій заяві Кіореско О.В., які унеможливили визначення суб`єктом владних повноважень її намірів, оскільки оскаржуваний в межах даної справи наказ ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області від 10.10.2019 року № 24-1328/14-19-сг будь-яких посилань на такі підстави не містить. Отже, підсумовуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять належного спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції, які в повному обсязі відповідають встановленим обставинам по справі, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню. При цьому, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішення по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.