Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 736/1431/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 736/1431/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чурупченко М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Корюківському, Семенівському, Сновському та Новгород-Сіверському районах та м.Новгород-Сіверському Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Мотчаної Надії Федорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Корюківська міська рада Чернігівської області про притягнення особи до адміністративної відповідальності та скасування постанови,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до Корюківського районного суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (Відповідач-1), провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Корюківському, Семенівському, Сновському та Новгород-Сіверському районах та м.Новгород-Сіверському Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Мотчаної Надії Федорівни (Відповідач-2), в якому просив визнати протиправними дії Відповідача-1 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №314-ДК/0177По/05/01/-19 від 04 січня 2018 року і закрити адміністративну справу за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №314-ДК/0177По/05/01/-19 від 04 вересня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та закрито провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, не погоджуючись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач при здійсненні підприємницької діяльності фактично користується землями комунальної власності більшої площі, ніж площа земельних ділянок під розташованими на ній об`єктами комунального майна, що перебувають в його оренді, а спірна постанова винесена у відповідності до вимог ст.283, 285 КУпАП. Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подавали. Позиція позивача в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що йому було передано в оренду майно (малі архітектурні форми), що не є нерухомим майном, при цьому власником цього майна є Корюківська міська рада Чернігівської області і розміщено воно на землях територіальної громади м.Корюківка - Корюківської міської ради, що свідчить про відсутність підстав для укладання договору оренди та протиправність спірної постанови. Позиція Відповідача-2 в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що оскільки позивач використовує земельні ділянки орієнтовною площею 0,1500 га за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та проведення державної реєстрації речових прав, то в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань про розгляд справи за участю сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2013 року (а.с.21). Рішенням №104 від 17 травня 2012 року виконавчого комітету Корюківської міської ради Чернігівської області (а.с.27 зворот) позивачу для ведення підприємницької діяльності були передані в оренду терміном на 5 років малі архітектурні форми, заасфальтований майданчик та танцювальний майданчик по АДРЕСА_1 , які перебувають в міській комунальній власності. На підставі вказаного рішення, 17 серпня 2012 року між позивачем та Корюківською міською радою Чернігівської області укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивачу передано в строкове (на 5 років) платне користування комунальне майно, яке належить до комунальної власності Територіальної громади м. Корюківка, в особі Корюківської міської ради та знаходиться за адресою: м . Корюківка, вул . Вокзальна, Чернігівської області , а саме наступне майно: танцювальний майданчик, майданчик асфальтований 1, майданчик асфальтований 2, мала архітектурна форма 1, мала архітектурна форма

2. Передача вказаного майна, розташованого по вул . Вокзальній, 8-Б у м.Корюківка Чернігівської області підтверджується актом прийому-передачі від 17 серпня 2012 року (а.с.27). 17 серпня 2017 року між позивачем та Корюківською міською радою Чернігівської області підписано додаткову угоду №6 (а.с.24) відповідно до умов якої продовжено дію договору оренди від 17 серпня 2012 року на той самий термін по 17 серпня 2022 року, при цьому виключено з переданого в оренду майна майданчик асфальтований 2, загальною площею 743,0 кв.м. На підстав наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21 серпня 2019 року №314-ДК (а.с.39) про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності, Відповідач-2 направила третій особі клопотання від 27 серпня 2019 року №374-ДК/0065/КН/05/01/-19 (а.с.40) про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель - копії рішень під час розпоряджень Корюківською міською радою земельними ділянками на території Центрального міського парку (парк «Дружба», об`єкти торгівлі (бар, дискотека)), що знаходяться за автостанцією по вул.Вокзальна, м.Корюківка Чернігівської області. У відповідь на вказане клопотання листом від 02 вересня 2019 року №2604/04-03 (а.с.41) Корюківська міська рада Чернігівської області повідомила, що рішення міської ради щодо розпорядження земельними ділянками на території Центрального міського парку, що знаходяться за автостанцією по вул .Вокзальна, м.Корюківка, не приймалися. Листом від 04 вересня 2019 року №1020/3-19-0.444 (а.с.43) Міжрайонне управління у Корюківському та Сновському районах ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило Відповідача-2, зокрема, що земельні ділянки орієнтовною площею 0,51 га розташовані в м.Корюківка по вул.Вокзальна у власність та користування не передавались. 04 вересня 2019 року Відповідачем-2 у присутності позивача здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою складено акт №314-ДК/0415АП/09/01/-19 (а.с.50), в якому зафіксовано, що позивач використовує дві земельні ділянки на території Центрального міського парку (парк «Дружба») по вул.Вокзальна, м.Корюківка під танцювальним майданчиком площею 0,1054 га та під об`єктом нерухомого майна площею 0,0446 га, при цьому будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельних ділянок відсутні, що свідчить про факт зайняття даних земельних ділянок, тобто дії позивача є самовільним зайняттям земельної ділянки, чим порушено вимоги ст.125, 126 Земельного кодексу України. Аналогічні обставини викладені в акті обстеження земельної ділянки від 04 вересня 2019 року №314-ДК/0109/АО/10/01/-19 (а.с.52), в приписі від 04 вересня 2019 року №314-ДК/0225ПР/03/01/-19 (а.с.54), яким у 30-ти денний термін зобов`язано усунути виявлене порушення шляхом оформлення правовстановлюючих документів на використання даних земельних ділянок, а також в протоколі про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2019 року №314-ДК/0201ПТ/04/01/-19 (а.с.58), в якому зазначено, що відповідальність за порушення ст.125, 126 Земельного кодексу України передбачена ч.1 ст.53-1 КУпАП та п. «б» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України. За наслідками розгляду вказаного протоколу Відповідачем-2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 04 вересня 2019 року №314-ДК/0177По/05/01/-19 (а.с.60), якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що орендоване позивачем майно належить Корюківській міській раді, дане комунальне майно розміщене на землях Територіальної громади м. Корюківка, Корюківської міської ради, за таких обставин укладення додаткового договору оренди земельних ділянок під цими об`єктами не передбачено а ні нормами законодавства, а ні умовами Договору оренди посвідченого нотаріально 17 серпня 2012 року. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», який визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Положеннями ст.53-1 КУпАП передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому обов`язковою умовою набуття такого права власності є його державна реєстрація. Статтею 188 ЗК України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності (ч.2 ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»). З матеріалів справи вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за самовільне заняття земельної ділянки під танцювальним майданчиком площею 0,1054 га та під об`єктом нерухомого майна площею 0,0446 га, за відсутності рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у користування. В той же час, на думку суду, фактичне використання земельних ділянок на території Центрального міського парку по вул .Вокзальна у м.Корюківка в даному випадку здійснюється саме Корюківською міською радою Київської області, оскільки розміщені на вказаних земельних ділянках асфальтовані майданчики, танцювальний майданчик та малі архітектурні форми належать на праві власності саме територіальній громаді м.Корюківка в особі Корюківської міської ради, що прямо визначено у нотаріально посвідченому договорі оренди від 17 серпня 2012 року, укладеного між позивачем та Корюківською міською радою. При цьому, саме Виконавчий комітет Корюківської міської ради Чернігівської області прийняв рішення від 17 травня 2012 року №104 (а.с.27 зворот) про передачу міської комунальної власності в оренду позивачу терміном на 5 років. Колегія суддів зазначає, що наявність паркану з обладнаним входом не може свідчити про самовільне зайняття позивачем земельних ділянок, оскільки наявне на відповідній земельній ділянці майно (майданчики та малі архітектурні форми) не належить позивачу та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вказаний паркан був влаштований саме позивачем. Крім того, наведена обставина не була покладена в основу оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №314-ДК/0177По/05/01/-19 від 04 вересня 2019 року, а тому апелянт, як суб`єкт владних повноважень, не може посилатись на вказану обставину в розумінні ч.2 ст.77 КАС України. Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем використовувались земельні ділянки площею 0,1054 га та 0,0446 га на території Центрального міського парку (парк «Дружба») по вул.Вокзальна, м.Корюківка шляхом розміщення на них малих архітектурних форм, асфальтованих майданчиків, будь-яких інших споруд з метою здійснення підприємницької діяльності. Натомість зазначені споруди були розміщені на відповідних земельних ділянках їх власником - Корюківської міською радою Чернігівської області, яка також є власником наведених земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності територіальної громади м.Корюківка та саме Корюківська міська рада використовує ці земельні ділянки шляхом надання розміщених на ній об`єктів (майна) в оренду позивачу. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За змістом ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, у вигляді самовільного заняття земельної ділянки, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.53-1 КУпАП, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №314-ДК/0177По/05/01/-19 від 04 вересня 2019 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 13 вересня 2019 року (а.с.8), підписаний позивачем та адвокатом Загалець О.М., який згідно з інформації з Єдиного реєстру адвокатів України обліковується в Раді адвокатів Чернігівської області (свідоцтво №129 від 08 серпня 1994 року), відповідно до якого адвокатом виконано роботу по складанню процесуальних документів, консультуванню по адміністративній справі про притягнення клієнта до адміністративної відповідальності з наведення опису таких робіт, їх хронометражу та вартості, а також до суду першої інстанції було подано квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 12 вересня 2019 року (а.с.9) за яким позивачем сплачено гонорар адвоката Загалець О.М. в сумі 800 грн. Наведене в повному обсязі підтверджує судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а відсутність договору про надання правничої допомоги не може бути підставою для неврахування інших доказів надання такої допомоги та оплати її позивачем. Апелянт зазначає, що при стягненні з нього витрат, пов`язаних з правничою допомогою судом першої інстанції не було враховано положення ч.3 ст.139 КАС України, оскільки позов задоволено частково. Так, відповідно до ч.1 ст.139 Кас України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. В той же час, в адміністративному позові фактично було заявлено одну позовну вимогу, при цьому інші вимоги позовної заяви були похідними, при цьому судом першої інстанції було задоволено основну позовну вимогу - визнано протиправною та скасовано постанову №314-ДК/0177По/05/01/-19 від 04 вересня 2019 року та закрито провадження у справі за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а тому, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, судом першої інстанції правомірно покладено на ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області судові витрати позивача на професійну правничу допомогу. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена. Текст постанови виготовлено 20 травня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма