Постанова 4855 № 320/5495/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5495/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2019 року №UA125000/2019/000304/2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року дагу адміністративну праву передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідно до ч.2 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року даний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2019 року №UA125000/2019/000304/2. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. 05 травня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката Сластьон А.О., подане від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №320/5495/19 щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат позивача на правову допомогу. В обґрунтування клопотання зазначено, що до закінчення судових дебатів представник позивача заявив суду, що докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки позивач не міг передбачити строк розгляду справи, обсяг наданих послуг та розмір витрат на професійну правничу допомогу. Заявник стверджує, що позивач поніс витрати на правову допомогу, що надана Адвокатським об`єднанням «Джентіум», в сумі 12 000,00 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто на користь ТОВ «Сільпо-Фуд» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 09 жовтня 2019 року ТОВ «Сільпо-Фуд» подало позов до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2019 року №UA125000/2019/000304/2. До позову було подано платіжне доручення №5362914 від 16 серпня 2019 року про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року адміністративну праву передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до ч.2 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» було залишено без руху, оскільки позивачем хоч і долучено до матеріалів справи платіжне доручення №5362914 від 16 серпня 2019 року на суму 1921,00 грн., однак даним платіжним дорученням судовий збір сплачено на рахунок Київського окружного адміністративного суду, а тому воно не може слугувати належним доказом підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва. 09 січня 2020 року з метою усунення недоліків поданої позовної заяви до суду було направлено відповідну заяву з долученим до неї платіжним дорученням №5641893 від 27 грудня 2019 року про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн. на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 05 березня 2020 року представником позивача було подано клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, в якому зазначено, що на дату подання такого клопотання розрахунок витрат на правову допомогу ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», як уже понесених, так і прогнозованих, складав 12 год. та 12 000 грн. При цьому, представник позивача зазначив, що в разі подання відповідачем інших заяв, що спричинить необхідність подання позивачем додаткових заяв з процесуальних питань чи по суті справи, позивач залишає за собою право збільшити перелік видів наданої правової допомоги та, відповідно, збільшити суму витрат на правову допомогу. ТОВ «Сільпо-Фуд» у клопотанні вказано, що докази понесення судових витрат будуть надані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки на той момент позивач не міг передбачити строк розгляду справи, обсяг наданих послуг, а відповідно і розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року даний позов задоволено. 05 травня 2020 року представник позивача надав суду із заявою докази понесених судових витрат та просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем. В заяві було зазначено, що позивач у зв`язку з визнанням протиправним рішення митниці про коригування митної вартості товарів за весь час розгляду справи, з моменту подачі позову і до прийняття рішення по суті, поніс витрати, пов`язані з розглядом справи, на суму 12 000,00 грн. 21 травня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва виніс додаткове рішення, яким заяву ТОВ «Сільпо-Фуд» щодо прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнив, оскільки надані позивачем докази підтвердили їх понесення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ч.3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Згідно положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до вимог ч.ч.1, 6, 7, 9 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Судом встановлено, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснювалося адвокатом на підставі Договору про надання юридичних послуг №03 від 11 травня 2018 року, Додатку до договору від 11 травня 2018 року №1, ордеру серії КВ №779057 від 25 листопада 2019 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України №000235 від 23 березня 2018 року, ордеру серія КВ №779066 від 02 січня 2019 року, письмового доручення про надання правової допомоги від 01 жовтня 2019 року. Вартість однієї години надання послуг визначена в Додатку від 11 травня 2018 року №1 до Договору №03 про надання юридичних послуг від 11 травня 2018 року та становить 1000,00 грн. без ПДВ для партнера АО «Джентіум». Адвокати Сластьон А.О., Ярмола А.Ю. та Мальцев В.С. є партнерами Адвокатського об`єднання «Джентіум». Згідно доданого до Заяви Акту приймання-передачі наданих послуг №20902507 від 28 квітня 2020 року, підписаного позивачем, як клієнтом, зі вказаним адвокатським об`єднанням, перелік послуг та їх вартість такий: аналіз доказів та правової позиції у спраі, підготовка позову з додатками про оскарження рішення митниці (6 год.) - 6 000 грн.; підготовка заяви про усунення недоліків, відповіді на відзив, клопотань про відшкодування витрат на правову допомогу (4 год.) - 4 000 грн. Зарахування від позивача на рахунок вказаного Об`єднання коштів в сумі 12 000,00грн. підтверджується платіжним дорученням №5907414 від 05 травня 2020 року З огляду на викладене суд вважає, що наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Сільпо-Фуд» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 12 000,00 грн. Щодо твердження апелянта про те, що витрати, пов`язані з усуненням недоліків позовної заяви, що перешкоджали початку розгляду справи, не підлягають покладанню на відповідача, оскільки відсутня його вина у таких діях, натомість відповідні витрати пов`язані з усуненням помилки адвокатів позивача, то апеляційний суд з ним не погоджується. Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зі змісту вищевказаних положень Кодексу можна зробити такі висновки: - при задоволенні позову суд зобов`язаний вирішити питання про розподіл всіх судових витрат, які сторона понесла до прийняття рішення по суті позовних вимог; - суд має право зменшити розмір витрат лише на правничу допомогу та лише за умови наявності клопотання іншої сторони, і лише за умови недотримання вимог ч.5 статті 134 КАС України. Таким чином, у суду право зменшувати витрати на правничу допомогу виникає лише за наявності двох обов`язкових умов, які вказані вище. Однак, станом на момент розгляду судом питання розподілу судових витрат від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, отже суд не мав права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу. В той же час, в Кодексі відсутня будь-яка норма, яка б надавала суду право звільняти чи зменшувати судові витрати, які підлягають стягненню зі сторони, проти якої ухвалено рішення, в залежності від наявності вини в її діях, зокрема, під час розгляду справи. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Сільпо-Фуд» судових витрат, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим. Отже при винесенні оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев