Постанова 4855 № 320/6009/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6009/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000392/2 від 07.06.2019 та № UA125000/2019/000347/2 від 04.05.2019. Позов обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивач надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей, втім митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару № UA125000/2019/000392/2 від 07.06.2019 та № UA125000/2019/000347/2 від 04.05.2019. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що подані позивачем документи до митного органу містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за вказані товари. На думку апелянта судом першої інстанції не було надано належної оцінки щодо невідповідності страхової суми, зазначеної у страховому сертифікаті від 26.04.2019 №13496, оскільки документальне підтвердження розміру страхового тарифу, зазначеного у сертифікаті відсутнє. Звертає увагу, що позивачем до митного оформлення не надано зведений розрахунок та банківські платіжні документи, що підтверджують сплату витрат, понесених на страхування. Також вказує, що ТОВ «Сільпо-Фуд» не підтверджено належним чином понесені витрати на транспортування товару на митну територію. Таким чином, оскільки декларантом у встановленому законом порядку не підтверджено заявлену ним вартість як того вимагає закон, тому застосування методу за ціною контракту у даному випадку неможливе. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що аргументів та доказів, які б свідчили про обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного ТОВ «Сільпо-Фуд» розрахунку митної вартості товару за ціною договору у ході розгляду справи надано не було, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Оскільки ТОВ «Сільпо-Фуд» до митного оформлення було додано достатню кількість документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тому неподання певного переліку документів не могло бути підставою для корегування митної вартості. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування - відсутні. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (Покупець) та Grupa Inco S.A. (Постачальник) укладено контракт на поставку товару №1474 від 17.11.2016, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар (а.с. 40-50). Пунктом 2.1 зазначеного контракту визначено місце поставки товару - FCA - Јubna, Poland. У відповідності до пп.2.3.1 контракту розрахунок буде здійснюватися протягом 100 (ста) календарних днів з моменту виставлення постачальником інвойсу (проформу інвойс), який виставляється не раніше, ніж за 7 календарних днів до дати поставки. Згідно з п.4.1 вказаного контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару. Пунктом 4.2 контракту встановлено, що ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадчої упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами. Відповідно до п. 4.3 контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов`язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару. Пунктом 5.1 контракту визначено, що товар за цим контрактом поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010. Згідно пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 з автоматичною пролонгацією його дії, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити цей контракт за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії. У подальшому, сторонами контракту було підписано додаткову угоду від 01.09.2017 №1, відповідно до якої було погоджено додаткове місце поставки товару - Gуra Kalwaria, Poland. Крім того, в інвойсах від 29.05.2019 №GSEX/19/104 та від 25.04.2019 №GSEX/19/082 визначено умови поставки - FCA Gуra Kalwaria, Польща. Так, перевезення товару за двома різними поставками здійснювалося за наступними договорами про надання транспортно-експедиторських послуг: від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063, що надавався до митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884, від 05.01.2017 №ЛОГ-031, що надавався до митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860. Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме засоби для миття посуду, засоби для прання у вигляді рідини, розфасовані для роздрібної торгівлі у пластикові пляшки (не в аерозольній упаковці), без вмісту абразивних речовин, із вмістом та без вмісту мила (код УКТ ЗЕД 34022090), уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронні митні декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 та від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 (а.с 81, 24). При цьому, за митною декларацією від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та визначена позивачем митна вартість становила 346250,65 грн. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та частиною другою ст.53 МК України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації, зокрема: (m0002) сертифікат відповідності від 09.08.2018 №UA.10207.113-18; (0271) пакувальний лист від 29.05.2019 №GSEX/19/104; (0380) інвойс від 29.05.2019 №GSEX/19/104; (0730) міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 30.05.2019 №358841; (0954) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 30.05.2019 №PL/MF/AN 0031195; (3001) банківський платіжний документ від 11.01.2019 №1243; (3001) банківський платіжний документ від 28.02.2019 №2000; (3001) банківський платіжний документ від 14.03.2019 №2193; (3001) банківський платіжний документ від 26.03.2019 №2374; (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.06.2019 №СФ-0000268; (3007) довідку про транспортні витрати від 03.06.2019 №1474-27_1; (3014) прайс-лист від 01.01.2019 №14/09; (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 31.05.2019 №Ц-436; (3530) страховий поліс від 31.05.2019 №14294; (m4103) доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2017 №1; (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 17.11.2016 №1474; (m4200) договір страхування від 12.12.2018 №101043703; (m4203) доповнення до договору страхування від 01.01.2019 №1; (m4301) договір (контракт) про перевезення від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063; (m9000) декларація про відповідність від 09.08.2018 №UA.038D.00090-18; (9000) заява виробника від 29.05.2019 б/н; (9000) заявку на перевезення від 27.05.2019 №9291; (9000) комерційну пропозицію від 29.05.2019 б/н; (9000) лист від 05.06.2019 №872; (9000) лист від 07.06.2019 №919; копію митної декларації країни відправлення від 30.05.2019 №19PL301010Е0454225. Однак, відповідачем засобами електронної пошти направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів. Листом вих. №919 від 07.06.2019 ТОВ «Сільпо-Фуд» повідомило митний орган про те, що всі наявні документи на підтвердження митної вартості вже надано до митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884. За результатами перевірки митної декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.06.2019 №UA125220/2019/00083 і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2 (а.с. 22), в якому сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 43621,96 грн. Також, за митною декларацією від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та визначена позивачем митна вартість становила 304426,44 грн. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, про що було вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації 02.05.2019 №UA125220/2019/70586, зокрема: (m0002) сертифікат відповідності від 09.08.2018 №UA.10207.113-18; (0271) пакувальний лист від 25.04.2019 №GSEX/19/082; (0380) інвойс від 25.04.2019 №GSEX/19/082; (0730) міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 25.04.2019 №739912; (0954) сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 25.04.2019 №PL/MF/AN 0031137; (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.05.2019 №569; (3007) довідку про транспортні витрати від 02.05.2019 №1474-26_1; (3014) прайс-лист від 01.01.2019 №14/09; (3016) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 03.05.2019 №Ц-365; (3530) страховий поліс від 26.04.2019 №13496; (m4103) доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2017 №1; (m4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 17.11.2016 №1474; (m4200) договір страхування від 12.12.2018 №101043703; (m4203) доповнення до договору страхування від 01.01.2019 №1; (m4301) договір (контракт) про перевезення від 05.01.2017 №ЛОГ-031; (m9000) декларацію про відповідність від 09.08.2018 №UA.038D.00090-18; (9000) заяву виробника від 25.04.2019 б/н; (9000) заявка на перевезення від 22.04.2019 №8286; (9000) комерційну пропозицію від 25.04.2019 б/н; (9000) лист від 03.05.2019 №687; (9000) лист від 02.05.2019 №5347; (9610) копію митної декларації країни відправлення від 25.04.2019 №19PL301010Е0353484. У той же час, відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів. Листом вих. №687 від 03.05.2019 ТОВ «Сільпо-Фуд» надало додатково митному органу висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 03.05.2019 №Ц-365 та договір перевезення від 05.01.2017 №ЛОГ-031. Також декларант позивача повідомив відповідача про те, що всі наявні документи на підтвердження витрат на транспортування та страхування товару вже надано до оформлення. Крім того, в зазначеному листі вказано на відсутність розбіжностей в страховому сертифікаті від 26.04.2019 №13496, який був наданий під час митного оформлення на підтвердження витрат на страхування. Втім, за результатами перевірки митної декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 і додатково поданих документів Київська митниця ДФС винесла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.05.2019 №UA125000/2019/000347/2, в якому сума переплати митних зборів після коригування митної вартості становить 53465,36 грн (а.с. 79). Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача про коригування митної вартості товару від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2 та від 04.05.2019 №UA125000/2019/000347/2 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, тому висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України закріплено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України. Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та з доданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. В обґрунтування правомірності таких висновків та прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000392/2 від 07.06.2019 та № UA125000/2019/000347/2 від 04.05.2019, митний орган запропонував подати позивачу: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Втім, позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що товар за контрактом від 17.11.2016 № 1474, укладеним між ТОВ «Сільпо-Фуд» та Grupa Inco S.A., поставлявся на умовах FCA Gora Kalwaria, Польща, про що зазначено в п. 2.1. додаткової угоди від 01.09.2017 №1, а також в інвойсах та поданих до оформлення митних деклараціях від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 та від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860. Позивачем до заявленої митної вартості, окрім вартості товару згідно інвойсу, було включено також витрати на транспортування товарів до місця їх ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування. Так, ТОВ «Сільпо-Фуд» по митній декларації від 07.06.2019 №UA125220/2019/707884 надано до оформлення інвойс від 29.05.2019 №GSEX/19/104, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063, автотранспортну накладну від 30.05.2019 №358841, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.06.2019 №СФ-0000268, довідку щодо транспортних витрат №1474-27_1 від 03.06.2019, на підтвердження витрат на страхування до оформлення було пред`явлено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101043703 від 12.12.2018, страховий сертифікат №14294 від 31.05.2019. Крім того, позивачем з митною декларацією від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 надано до оформлення інвойс від 02.05.2019 №GSEX/19/082, на підтвердження транспортних витрат - договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 05.01.2017 №ЛОГ-031, автотранспортну накладну від 25.04.2019 №739912, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.05.2019 №569, довідку щодо транспортних витрат №1474-26_1 від 02.05.2019; на підтвердження витрат на страхування до оформлення - Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101043703 від 12.12.2018, страховий сертифікат №13496 від 26.04.2019. У подальшому, декларантом на пропозицію митного органу було надано додатково вичерпний перелік документів. У той же час, неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15. Стосовно підстав прийняття оскаржуваного рішення від 07.06.2019 №UA125000/2019/000392/2, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. Приймаючи вказане рішення митний орган виходив з того, що відповідно до CMR від 30.05.2019 №358841 перевізником товару виступала компанія PE Kononenko Iryna, при цьому, довідка та рахунок про транспортні витрати була видана ТОВ «Інсета». З матеріалів справи вбачається, що договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063 укладено ТОВ «Сільпо-Фуд» з ТОВ «Інсета», що пояснює видачу довідки про транспортні витрати та виставлення рахунку від імені зазначеної компанії. При цьому, пунктом 2.3 договору від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063 передбачено право ТОВ «Інсета» залучити до виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб. Згідно пояснень позивача фактичне перевезення товару по договору від 15.06.2018 №ЛОГ_МТ-063 здійснювалося компанією PE Kononenko Iryna, яка була залучена до перевезення ТОВ «Інсета», що свідчить про безпідставність вказаних посилань митного органу про наявність розбіжностей. Крім того, позивачем на підтвердження витрат на транспортування було надано договір про надання транспортно-експедиторських послуг, автотранспортну накладну, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг та довідку щодо транспортних витрат. Зазначені документи є належним підтвердженням такої складової митної вартості як вартість витрат на транспортування товару, що узгоджується з приписами частини другої статті 53 Митного кодексу України. Будь-яких зауважень щодо розбіжностей та/або ознак підробки в зазначених документах відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить. Таким чином, вказаними документами спростовано доводи відповідача про непідтвердження позивачем транспортних витрат. Посилання апелянта на те, що транспорті витрати обов`язково повинні підтверджуватись платіжними документами є неприйнятними, оскільки пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем. Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у яких зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, так як довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Твердження апелянта про відсутність підтверджень витрат на страхування з огляду на ненадання документів щодо сплати страхової премії, зазначеної в страховому сертифікаті є також безпідставними, так як понесені витрати на страхування можуть бути підтверджені будь-яким страховим документом, що містить відомості про вартість страхування згідно норм статті 53 Митного кодексу України. При цьому, положення статті 53 Митного кодексу України не передбачає обов`язкового надання банківських/платіжних документів про сплату страхової премії на підтвердження витрат на страхування. Так, позивачем надано до оформлення, окрім генерального договору добровільного страхування вантажу від 12.12.2018 №101043703, додатково страховий сертифікат від 31.05.2019 №14294, в якому містяться всі необхідні відомості щодо вартості страхування. Стосовно рішення від 04.05.2019 №UA125000/2019/000347/2, суд звертає увагу на таке. Приймаючи вказане рішення митний орган виходив з того, що зазначені в декларації та інвойсі умови поставки не відповідають передбаченим зовнішньоекономічним контрактом. Разом з тим, в митній декларації від 02.05.2019 №UA125220/2019/705860 та інвойсі від 25.04.2019 №GSEX/19/082 зазначено наступні умови поставки - FCA, Gуra Kalwaria Польща, що відповідає тим умовам поставки, які були погоджені між ТОВ «Сільпо-Фуд» та постачальником товару на підставі додаткової угоди від 01.09.2017 №1 до контракту поставки від 17.11.2016 №1474. Крім того, позивачем разом з митною декларацією було надано додаткову угоду №1 від 01.09.2017, відтак, будь-які розбіжності в умовах поставки відсутні. Доводи митного органу щодо відсутності підтвердження розміру страхового тарифу, зазначеного в страховому сертифікаті від 26.04.2019 №13496 також є неприйнятними, з огляду на наступне. У силу вимог абзацу другого та третього ст.10 Закону України «Про страхування», страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. При цьому, страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Тобто, встановлення страховиком страхового тарифу, додаткове погодження страхового тарифу страхувальником не є обов`язковим. Натомість, здійснення страхувальником оплати страхової суми на підставі розрахованого страховиком тарифу є свідченням прийняття пропозиції та погодження запропонованого страховиком розміру страхового тарифу. При цьому, митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано надані ТОВ «Сільпо-Фуд» пояснення щодо підтвердження розміру страхового тарифу згідно листа від 03.05.2019 №687. Щодо тверджень митного органу про те, що сума інвойсу у страховому сертифікаті відрізняється від заявленої у митній декларації суми, є помилковими, оскільки згідно додаткової угоди від 01.01.2019 №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 №101043703, в цілях розрахунку страхової суми за кожним окремим сертифікатом вартість товару за інвойсом переводиться у гривню за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату видачі інвойсу на цей товар, а не на дату оформлення конкретної митної декларації. Відтак, це пояснює відмінність між сумою інвойсу (грн.), зазначеної в митній декларації та в страховому сертифікаті. Також суд першої інстанції вірно звернув увагу, що вказана додаткова угода від 01.01.2019 №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 №101043703 була надана митному органу до прийняття оскаржуваного рішення, проте, положення зазначеної угоди безпідставно не були враховані митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення. Надані позивачем до оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Щодо зауважень відповідача у спірних рішеннях до експертного висновку, так як у висновку міститься інформація щодо товарів, які є комерційно неспівставними з тими, які подані до оформлення, слід зазначити наступне. Відповідно до частини другої ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. У силу вимог частини першої ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Відтак, у разі сумніву щодо змісту наданого позивачем висновку, митний орган має право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати вказаний висновок. Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України, митний орган не був позбавлений можливості самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів при наявності сумнівів щодо поданого декларантом позивача висновку експерта. Також як на підставу прийняття оскаржуваних рішень митний орган посилається на невідповідність наданої експортної декларації країни відправлення, оскільки вказаний документ містить цінову інформацію на рівні польських злотих, що не дає можливості порівняти її з вартістю в євро, яка зазначена в інвойсі від 29.05.2019 №GSEX/19/104. Однак, копія митної декларації країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься. Враховуючи, що викладені в оскаржуваному рішенні розбіжності в основних документах не знайшли свого підтвердження, тому у Київської митниці Держмитслужби не було підстав для запиту додаткових документів, в т.ч. експортної декларації. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 11.05.2019 №UA209180/2019/29896 та від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, у графі 33 оскаржуваних рішень вказано лише реквізити (дата, номер) таких митних декларацій, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим, оскільки відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18). Крім того, з наданого митним органом витягу з ЄАІС за митною декларацією від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156 вбачається, що остання оформлена відносно товару, поставленого на умовах поставки - DAP, а в спірних правовідносинах поставка товару здійснювалася на умовах FCA. За декларацією, використаною митним органом в якості джерела інформації, валюта для розрахунку митної вартості - дол. США, а в спірних правовідносинах - євро. Зазначені обставини виключають використання митної декларації від 01.02.2019 №UA209140/2019/108156 в якості джерела інформації при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, заявленої позивачем. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000392/2 від 07.06.2019 та № UA125000/2019/000347/2 від 04.05.2019 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук