Постанова 4855 № 320/5495/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5495/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська митниця Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09 квітня 2019 року №UA125000/2019/000304/2. Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача у митному оформленні ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на товар, ввезений позивачем на митну територію України, що призвело до збільшення розміру державного мита та податку на додану вартість на загальну суму 46 640,04 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року дагу адміністративну праву передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідно до ч.2 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року даний позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (Покупець) та GRUPA INCO S.A. (Постачальник із Республік Польща) і укладено контракт №1474 від 17 листопада 2016 року. Згідно п.1.1. Контракту Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених Постачальником інвойсах, Покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар. Відповідно до п.2.1. Контракту (зі змінами. внесеними додатковою угодою №1 від 01 вересня 2017 року) поставка здійснюється відповідно до умов Інкотермс 2010 - FCA - Lubna, Poland або FCA - Kalwaria, Poland. Постачальник зобов`язується здійснити митне оформлення товару для експорту за свій рахунок. Пункт 2.3.1. Контракту передбачає, що розрахунок здійснюється шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок Продавця, впродовж 100 календарних днів з моменту виставлення Постачальником інфойсу (проформи Ініойс), яка виставляється не раніше ніж за 7 календарних днів до дати поставки. Під час імпорту товарів за Контрактом, зокрема, поставок за Інвойсом №GSEX/19/064 від 03 квітня 2019 року (засоби для миття посуду, полу, рідина для поглинання запаху домашніх тварин під TM Ludwik; країна походження - Польща, інвойсна вартість - 9968,04 EUR) уповноважена особа ТОВ «Сільпо-Фуд» подала до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - «Митний орган») митну декларацію від 08 квітня 2019 року №UA125220/2019/704599 разом з декларацією митної вартості. Митна вартість товарів, зазначених в Інвойсі №GSEX/19/064 від 03 квітня 2019 року та декларації ТОВ «Сільпо-Фуд», визначено за першим (основним) методом, до її складу віднесено інвойсну вартість товару, витрати на транспортування та страхування, що відображено в декларації митної вартості. Визначена та заявлена декларантом митна вартість товарів за декларацією від 08 квітня 2019 року №UA125220/2019/704599 дорівнювала 0,6143 EUR за 1 кг., імпортованого з кодом УКТЗЕД 3402209000. До митної декларації від 08 квітня 2019 року №UА125220/2019/704599 додані такі документи: сертифікат відповідності № UA.1O207.113-18 від 09 серпня 2018 року (т0002); пакувальний лист №GSEX/19/064 від 03 квітня 2019 року (0271); інвойс №GSEX /19/064 від 03 квітня 2019 року (0380); автотранспортна накладна (CMR) №726975 від 03 квітня 2019 року (0730); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 РL/МF/FN 0031107 від 03 квітня 2019 року (0954); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №433 від 05 квітня 2019 року (3004); довідка про транспортні витрати №1474-25_2 від 05 квітня 2019 року (3007); прайс-лист №14/09 від 01 січня 2019 року (3014); страховий поліс №12944 від 05 квітня 2019 року (3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару від 17 листопада 2016 року №1474 (т4104); додаткова угода до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01 вересня 2017 року (т4103); генеральний договір добровільного страхування від 12 грудня 2018 року №101043703 (т4200); додаткова угода до генерального договору добровільного страхування №1 від 01 січня 2019 року (т4203); договір на перевезення №ЛОГ-031 від 05 січня 2017 року (т4301); декларація про відповідність № UA.038D-00090-18 від 09 серпня 2018 року (т9000); заява виробника б/н від 01 квітня 2019 року (9000); комерційна пропозиція б/н від 03 квітня 2019 року (9000); єдиний уніфікований документ на розміщення товарів на тимчасове зберігання №S/0521/V/04/974 від 05 квітня 2019 року (т9105); копія митної декларації країни відправлення №19РL301010Е0279870 від 03 квітня 2019 року (9610). Однак, того ж дня відповідач направив електронне повідомлення про необхідність подати додаткові документи, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи (заявка, акт виконаних робіт, тощо); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» листом від 09 квітня 2019 року №566 надало: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Київською обласною промисловою палатою № Ц-301 від 09 квітня 2019 року; заявку на перевезення №7513 від 26 березня 2019 року. Інші документи на момент подання листа ТОВ «Сільпо-Фуд» надати не мало можливості. 09 квітня 2019 року Київською міською митницею ДФС надіслано позивачу картку відмови в прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2019/00064 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000304/2. В той же час, з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч.2 статті 263 Митного кодексу України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UА125220/2019/704784 від 10 квітня 2019 року і митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію. Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Київською митницею за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем методу - за ціною договору, внаслідок чого неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За правилами ч.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у чатинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням ч.4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є підставою, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 стаття 54 МК). Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано митному органу необхідні та достатні документи на підтвердження митної вартості товарів. В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Доводи відповідача про те, що пунктом 2.1 зовнішньоекономічного договору передбачені умови поставки FCA- Lubna.PL, при цьому у рахунку №GSEX/19/064, прай-листі виробника №14/09 зазначені умови поставки FCA-Gora Kalwaria.PL на думку суду є необґрунтованими, оскільки разом з декларацією від 08 квітня 2019 року №UA125220/2019/704599 до митного органу було подано зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів №1474 від 17 листопада 2016 року та додаткову угоду №1 від 01 вересня 2017 року до цього контракту, якою було внесено зміни до пункту 2.1. контракту та передбачено поставку товарів на умовах як FCA-Gora Kalwaria, Poland так і FCA-Lubna, Poland. Тому посилання митниці на розбіжності в умовах поставки між інвойсом, прайс-листом і контрактом є такими, що не відповідають дійсності. Доводи відповідача про те, що в рахунку перевезення №433 зазначені послуги перевезення в сумі - 8711,17 грн., тоді як згідно довідки перевезення №1474-25-2, сума - 8711,17 грн - транспортно-експедиційні послуги. Договором на здійснення транспортно-експедиційних послуг №ЛОГ-031, пунктом 6.2 передбачена заявка, у рахунку № 433 теж зазначене Замовлення №1474-25, яке не надане до митного оформлення, також не заслуговують на увагу. Так, п.6 ч.2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), до таких документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи. Позивачем разом з митною декларацією до митного оформлення було надано: міжнародну автомобільну накладну, рахунок-фактуру від виконавця наданих послуг, довідку про транспортні витрати, договір про надання транспортно-експедиційних послуг. На переконання суду, вказані документи повністю підтверджують таку складову митної вартості, як витрати на транспортування. Щодо твердежння відповідача про необхідність подання надання заявок на перевезення, то суд наголошує, що такий документ жодним чином не підтверджує витрати, які були понесені позивачем на транспортування вантажу, оскільки він є лише замовленням для перевезення. Разом з тим, позивачем разом з додатковими документами було надано також і заявку на перевезення №7513 від 26 березня 2019 року. Також відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 4.2. генерального договору добровільного страхування вантажів від 12 грудня 2018 року №101043703 страховий тариф - це відсоткова ставка, яку сторони визначають самостійно, а відповідно до пункту 17.8 вищезазначеного документа - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 05 квітня 2019 року №12944, відсутнє. Згідно п.8 ч.2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Під час митного оформлення TOB «СІЛЬПО-ФУД» для підтвердження витрат на страхування вантажу надало митному органу договір страхування та страховий поліс. Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування. Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом. Так, положеннями пункту 4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12 грудня 2018 року №101043703 страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись. Згідно пункту 18.8 Договору страхання страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми. Положеннями абзацу 2 статті 10 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Відповідно до абзацу 1 статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування. Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (TOB «СІЛЬПО-ФУД») оплачує Страховику (ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна») у порядку, передбаченому цим Договором. Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо. У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%. Відтак, сума страхової премії, що підлягає сплаті Страхувальнику, розраховується за формулою Страхова премія (грн..) = Страхова сума (грн.) *Страховий тариф (%). Отже з наведеного вбачається, що наданими документами повністю підтверджена така складова митної вартості, як витрати на страхування. Також в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 03 квітня 2019 року №19PL301010Е0279870 є посилання на інвойс №GSEX/19/064 (згідно якого вартість вантажу - 9968,04 євро), тоді як в експортній МД зазначена вартість вантажу - 44013 польських злотих, що по курсу НБУ на 03 квітня 2019 року =*7,033515/30,211057=10246,78 євро. Відповідно до пункту 3.2 договору страхування №101043703, страхова сума = сума товару* коефіцієнт здорожчання. Сума товару переводиться у гривню за курсом, що визначений на день здійснення страхової суми. В страховому сертифікаті від 05 квітня 2019 року №12944 невірно зазначена зазначена сума інвойсу в гривнах - 301 145,02, що по курсу станом на 05 квітня 2019 року (30,316019), день здійснення страхової суми, тобто на дату сертифікату, становить 9933,53 євро, тоді як вартість вантажу зазначена в інвойсі №GSEX/19/064 - 9968,04 євро. Коефіцієнт здорожчання - це коефіцієнт, який сторони визначають самостійно до кожної партії товару окремо і його розмір вказується у страховому сертифікаті. Розмір коефіцієнту здорожчання для кожної партії товару може відрізнятись. Страхова сума є основою для нарахування страхової премії. Відповідно до п. 4.2 договору страхування №101043703 Страхова премія = Страхова сума* страховий тариф (%). Страховий тариф- це відсоткова ставка яку сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись. Сертифікат від 05 квітня 2019 року №12944 - узгоджений (завірений) лише однією стороною - TOB «Сільпо-Фуд». Відповідно до умов страхового договору коефіцієнт здорожчання та страховий тариф визначається «Сторонами». Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (узгоджений Сторонами коефіцієнт здорожчання та страховий тариф) декларантом не надано. Проте такі висновки не були відображені відповідачем в повідомленні про необхідність надання додаткових документів, та на момент подання позивачем додаткових документів про виявлені «розбіжності» декларант не знав та не мав можливості надати щодо них пояснення та документи на їх спростування. Тому зазначені розбіжності не могли бути підставою для прийняття рішення про коригування, оскільки відповідачем не вказано про дані недоліки при витребуванні додаткових документів. Зазначені обставини переконують суд у тому, що позивачем не було здійснено заниження митної вартості імпортованого товару. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України. Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом. Окремо колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідач жодним чином не вказує на те, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права. Зміст апеляційної скарги не розкриває суть порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки скаржником не зазначено, яку саме нopму порушено, у чому полягає таке порушення та чи є таке порушення підставою для скасування рішення. Так, відповідно до п. 6 ч. 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Натомість, в апеляційній скарзі лише продубльовано зміст відзиву на адміністративний позов. При цьому, відповідач не вказав жодних доводів, які б спрогстовували доводи, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. В той же час, всі аргументи Митниці, зазначені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних інших аргументів, відмінних від заявлених в суді першої інстанції, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Наведене свідчить про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним. Представником позивача 05 березня 2020 року подано клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. На дату подання такого клопотання розрахунок витрат на правову допомогу ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», як уже понесених, так і прогнозованих, складав 12 год. та 12 000 грн. При цьому, представник позивача зазначив, що в разі подання відповідачем інших заяв, що спричинить необхідність подання позивачем додаткових заяв з процесуальних питань чи по суті справи, позивач залишає за собою право збільшити перелік видів наданої правової допомоги та, відповідно, збільшити суму витрат на правову допомогу. Відповідно до ч.7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ТОВ «Сільпо-Фуд» у клопотанні наголосило, що докази понесення судових витрат будуть надані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Між тим, Окружним адміністративним судом міста Києва зазначено, що витрати ТОВ «Сільпо-Фуд» на професійну правничу (правову) допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки ані позивачем, ані його представником жодних актів наданих послуг не надано суду, як і не підтверджено оплати вищенаведених послуг, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Колегія суддів не погодується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним, оскільки судом безпідставно було проігноровано право позивача подати документи, що підтверджують понесення товариством витрат на правову допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, тобто, виконала вимоги КАС України. З огляду на викладене апеляційній суд в ході перегляду оскаржуваного рішення знайшов підстави для його зміни. Зокрема, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновки щодо відсутності підстав для розподілу витрат на правову допомогу. Відповідно до ч. ч. 1, 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року - змінити шляхом виключення з мотивувальної частині рішення абзаців: «Дані послуги вже надані, проте виконавцем жодного акту наданих послуг не надіслано замовнику, більше того, ані позивачем, ані його представником не надано суду таких актів. Крім цього, жодного доказу в підтвердження оплати вищенаведених послуг ані позивачем, ані його представниками не надано до суду. З наведеного вище слідує, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на професійну правничу (правову) допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача». В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2020 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев