Постанова 4811 № 466/10651/19

Справа № 466/10651/19 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. Провадження № 22-ц/811/1274/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Жукровській Х.І. з участю представника позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року в складі судді Едера П.Т. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- встановила: 26 грудня 2019 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2020 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму франшизи за полісом №152067353 від 05.12.2018 року обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 2 000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. 02.03.2020 представник відповідача ОСОБА_3 подав заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просив вирішити питання розподілу судових витрат відповідача. Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Ухвалу суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_3 , вважає необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішенням по суті спору у даній справі суд не вирішив питання про відшкодування відповідачу ОСОБА_2 частини понесених ним судових витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи. Зокрема, оскільки суд задоволив частину позовних вимог, а саме із заявлених 12000 грн, лише 4000 грн., що у відсотковому співвідношенні становить 33,33 % від позовних вимог, вважає, що з позивачки необхідно стягнути в користь відповідача частину понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи в розмірі пропорційному до розміру задоволених вимог, що становить 2666,89 грн. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував судової практики Верховного Суду з аналогічних питань. Так, суд першої інстанції при ухвалені рішення у даній справі визначив лише розмір покладених на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачкою, однак щодо таких витрат відповідача, суд відповідне питання не вирішив, незважаючи на те, що відповідачем надано усі докази отримання та оплати правової допомоги. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2666,80 грн. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що під час ухвалення судового рішення у даній справі, судом розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надали сторони, відповідність цих вимог до норм закону та встановлених обставин у справі і на підставі цього ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог та вирішено питання судових витрат, тому доводи представника відповідача, зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення, є безпідставними, оскільки судом вирішено питання про судові витрати. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2020 року між відповідачем ОСОБА_2 та АО «Справедливість», в особі голови ОСОБА_5 , укладено договір б/н про надання правової допомоги (а.с. 65-66). Відповідно до Розділу 3 договору клієнт зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою послуги АО та фактичні витрати пов`язані з їх виконанням. У Розділі 4, який визначає порядок оплати послуг зазначено, що отримання винагороди АО за надання правової допомоги визначається в замовленні до договору. В матеріалах справи наявна довіреність ОСОБА_2 , якою останній уповноважив ОСОБА_3 та адвоката Стасишина Р.М. на представництво своїх інтересів. Інформація стосовно ОСОБА_3 в Єдиному Реєстрі Адвокатів України відсутня. 12.02.2020 відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про підтвердження витрат на правову допомогу, до якої долучив копію договору про надання правової допомоги, 2 копії замовлень від 22.01.2020 та від 10.02.2020, копію акту про надання правової допомоги та копію квитанції про сплату послуг від 11.02.2020. Згідно із квитанцією від 11.02.2020 № ПН 1835 відповідач ОСОБА_2 сплатив АО «Справедливість» 4000 грн. за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги через АТ «КРЕДОБАНК» (а.с. 70). Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: - договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); - за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; - як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; - адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; - адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Згідно із умовами договору, укладеного між відповідачем та АО «Справедливість», яке надавало йому правову допомогу, винагорода за надання правової допомоги визначається в замовленні до договору. Як зазначалося вище, сторона відповідача подала два замовлення на підтвердження надання правової допомоги від 22.01.2020 та 10.02.2020, а також Акт про надання правової допомоги від 11.02.2020. Згідно зазначених документів, вартість виконаної роботи становить 4000 грн., яку клієнт сплатив, претензій до якості виконаних робіт не мав (а.с. 69). В свою чергу, згідно із Актом наданих послуг, вартість зазначена у таких розмірах: -Ознайомлення з матеріалами справи, наданими клієнтом, визначення способу та заходів захисту інтересів клієнта 500 грн. -Проведення консультації 500 грн. -Підготовка відзиву 1000 грн. -Клопотання про зменшення судових витрат 1000 грн. -Підготовка заперечення 1000 грн. Разом з цим, усі процесуальні документи підготовлені відповідачу ОА «Справедливість» підписані ОСОБА_2 особисто. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Як зазначалось вище, суд першої інстанції задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнувши на її користь суму франшизи за полісом № 152067353 від 05.12.2018 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 2 000, 00 грн. і моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн., тобто 4000 грн загалом, що становить 30 % від заявлених позовних вимог, не вирішив питання судових витрат в контексті понесення таких відповідачем. Тобто, частка позовних вимог, у яких судом першої інстанції відмовлено складає 70 % та становить 2800 грн. від суми, яку сплатив відповідач в якості витрат на правову допомогу та яка підлягала розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з цим, враховуючи принцип диспозитивності та заявлені вимоги відповідача про стягнення 2666,80 грн., що становить 66,67 % від 4000 грн. та частки позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, відсутність будь яких заперечень з цього приводу сторони відповідача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та стягнення з ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 2666,80 грн. витрат на правничу допомогу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні процесуального питання щодо вирішення питання судових витрат допущено неповне з`ясування обставин справи, порушено норми процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, з одночасним задоволенням апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 березня 2020 року - скасувати. Заяву представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) 80 копійок витрат на правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 10 вересня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк