Постанова Львівський апеляційний суд № 466/7656/17

Справа № 466/7656/17 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 22-ц/811/1439/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О. при секретарі Фейір К.О. з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2020 року про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомого у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, В С Т А Н О В И В : Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова 09.12.2019 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальні збитки в розмірі 81624,40 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 8100,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень, судовий збір в розмірі 1295,00 гривень. 13.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на його користь додаткові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 13.12.2019 року про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача ОСОБА_5 в користь позивача ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень). Ухвалу суду через свого представника ОСОБА_4 оскаржила ОСОБА_5 . Вважає її незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Звертає увагу, що позивач не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Також вважає розмір судових витрат завищеним та таким, що не відповідає складності справи. Просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 не підлягає до задоволенню із наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд виходив з того, що розмір таких витрат є підтвердженим належними доказами. З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України). До закінчення судових дебатів в суді першої інстанції представник позивача Лука Т.М. 09.12.2019 р. звернувся до суду із заявою в якій повідомив суд, що ними (позивачем, представником позивача) буде подано додаткові докази витрат на професійну правничу допомогу понесену позивачем, протягом п"яти днів після винесення рішення у справі. (а.с.164 т.2). Відтак, така заява від позивача поступила на адресу суду першої інстанції 13.12.2019 року (а.с.179-183 т.2) Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2019р оку ОСОБА_1 сплачено 10000,00грн. адвокатській компанії «Фавор» за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням №304 від 13.12.2019 (а.с.181). Згідно узгодження оплати правової допомоги між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднання «Фавор» від 05 грудня 2019 вбачається, що вартість правової допомоги за надані послуги, вартість яких розписана погодинно складає 10000,00грн. (а.с.182, 183). Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З відповідною заявою ані відповідач, ані його представник до суду не зверталися, а доводи апеляційної скарги не є такими, що дають підстави для зменшення вартості таких витрат. Враховуючи викладене та виходячи із засад розумності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2020 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 30 січня 2020 року про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомого - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета