Постанова 4811 № 451/1729/18

Справа № 451/1729/18 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З. Провадження № 22-ц/811/1539/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року в складі судді Семенишин О.З. у справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,- встановила: У грудні 2018 року представник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до наказу начальника Національної академії №58-КС від 15.08.2017 ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Національної академії від 15.08.2017 року №204 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з вечері 15.08.2017. 15.08.2017 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та старшим солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. Відповідач ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та зобов`язання ним провести відшкодування витрат на утримання у закладі вищої освіти. Наказом начальника Національної академії від 01.08.2018 № 82-КС (по особовому складу) із старшим солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас. Наказом начальника Національної академії від 02.08.2018 № 195 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії. Відповідно до вимог Порядку відшкодування та Порядку розрахунку, а також довідки - розрахунку від 01.08.2018 № 1166, відповідачу необхідно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії в сумі 128182 грн. 17 коп., а саме: грошове забезпечення 95516 грн. 70 коп.; продовольче забезпечення 23897 грн. 64 коп.; медичне забезпечення 140 грн. 80 коп.; спожиті комунальні послуги та енергоносії 8627 грн. 03 коп. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. Вказана заборгованість підтверджується довідкою-розрахунком від 01.08.2018 № 1166, розрахунком на утримання коштів за навчання та довідкою-розрахунком подобово на курсанта ОСОБА_1 10.08.2018 відповідач частково відшкодував заборгованість у сумі 4541,53 грн., таким чином, з урахуванням добровільно сплачених коштів, за курсантом рахується заборгованість у розмірі 123640,64 грн., що підтверджується довідкою помічника начальника Національної академії з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби № 936/ФС від 26.11.2018. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 123640 грн. 64 коп. та судовий збір (а.с. 4-8). Оскаржуваним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року в задоволенні позову Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з рішенням не погоджується вважає ухваленим з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Покликаючись на ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти затвердженого Кабінетом Міністрів України, зазначає, що відповідач не виявляв бажання скористатися державною підтримкою у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного бюджету та реалізувати відповідну пільгу при укладенні контракту. При цьому, згідно контракту між Академією та відповідачем, останній був ознайомлений із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби та взяв на себе зобов`язання, зокрема, щодо відшкодування Міністерству оборони України витрат, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання. Звертає увагу на часткове відшкодування ОСОБА_1 заборгованості у сумі 4541,53 грн. Також, покликається на те, що ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачений обов`язок громадян, яких відраховано з військових навчальних закладів Збройних Сил України, відшкодовувати витрати, пов`язані з їх утриманням відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. В апеляційній скарзі зазначає, що Національна академія підготувала та вручила відповідачу довідку розрахунок № 1166 від 01.08.2018 про його заборгованість, яка підтверджується відповідними доказами, однак така залишається не погашеною останнім. Стверджує, що законом № 3551, на який покликається суд першої інстанції, передбачена державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, при цьому не передбачено звільнення відповідної категорії осіб від відшкодування витрат у зв`язку з їх утриманням у вищому військовому закладі. При цьому, статус учасника бойових дій не надає права відповідачу не відшкодовувати витрати держави, пов`язані з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту. Просить скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Сплату судового збору покласти на відповідача. 16.06.2020 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставні та необґрунтовані, покликаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду стверджує, що судом першої інстанції порушено правила предметної юрисдикції, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а провадження закриттю. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, сумарний розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, тому порушено його право на безкоштовне навчання, конституційне право на працю, що вільно обирається громадянином або на яку він вільно погоджується, та право на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах внаслідок обов`язкового відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником вищого навчального закладу. При цьому, суд встановив, що стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №

964. Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком місцевого суду. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних сил України № 58-КС від 15.08.2017 (по особовому складу) відповідача ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (а.с. 9). Згідно Витягу з Наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних сил Українивід 15.08.2017 № 204 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з вечері 15.08.2017 (а.с. 10). 15.08.2017 між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (а.с. 11). Згідно із п. 1 Контракту ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), і добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема, щодо сумлінного виконання вимог статутів ЗС України, наказів командирів та добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. 01.08.2018 курсант ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, у рапорті зазначено, що з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у ВНЗ», ознайомлений (а.с.12). Відповідно до Витягу з Наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних сил Українивід 01.08.2018 № 82-КС (по особовому складу) солдат ОСОБА_1 відрахований з числа курсантів у зв`язку з розірванням контракту та направлено на військовий облік до Радехівського РВК Львівської області (а.с.13). Згідно із Витягом з Наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних сил Українивід 02.08.2018 № 195 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Національної академії та знятий з усіх видів забезпечення, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії в сумі 128182 грн. 17 коп. (а.с. 14). До матеріалів позовної заяви додано довідку-розрахунок суми заборгованості від 01.08.2018, у якій відповідач ОСОБА_1 зазначив, що з розрахунком не згідний (а.с. 15-19). В свою чергу, згідно із довідкою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.11.2018, курсант ОСОБА_1 добровільно відшкодував шляхом внесення в касу Національної академії кошти в розмірі 4541.53 грн., тому станом на 01.11.2018 за курсантом рахується заборгованість в сумі 123640,64 грн. (а.с. 20). Відповідач ОСОБА_1 дійсно є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, серії НОМЕР_1 , виданим 17 вересня 2015. Відповідно до цього посвідчення він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 37). Звертаючись з позовними вимогами сторона позивача свої доводи фактично зводить до того, що відповідач не виконав умов підписаного контракту з Міністерством оборони України, оскільки у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, у останнього виник обов`язок відшкодування витрат на утримання особи у закладі вищої освіти. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, покликаючись на ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звертав увагу на пільги, які надаються учасникам бойових дій, зокрема в частині здобуття освіти, просив відмовити у задоволення позовних вимог. Додав копію посвідчення серія НОМЕР_1 (а.с. 37). Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Разом із цим, за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовий спір це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п.2 ч.1 ст.4 КАС України Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2). Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів (частина шоста зазначеної статті). Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міноборони, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України, вважається публічною службою. Оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17. Крім цього, на підтвердження викладеного висновку у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Водночас, у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, спір з приводу відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, підпорядкованому Міністерству оборони України, яке є суб`єктом владних повноважень, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, аналіз доводів апеляційної скарги є недоцільним з огляду на встановлені порушення судом першої інстанції норм процесуального закону. Наведене дає підстави для висновку про те, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, а саме статті 19 ЦПК України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закриття провадження - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. З наведених підстав рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та закрити провадження у справі. При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України, апеляційний суд роз`яснює позивачу Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачногопро наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Львівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 377, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2020 року- скасувати. Провадження у справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі - закрити. Роз`яснити позивачу Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачногоправо на звернення до суду з цією вимогою в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного суду, а також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 вересня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк