Постанова Київський апеляційний суд № 362/3096/20

справа № 362/3096/20 головуючий у суді І інстанції Кравченко Л.М. провадження № 22-ц/824/10547/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,- В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221487301:01:041:0160 площею 0,0818 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі; 3221487301:01:041:0168 площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі; 3221487301:01:041:0165 площею 0,0804 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі; 3221487301:01:041:0162 площею 0,0804 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі. Зазначала, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав та їх поновлення, за захистом яких ОСОБА_1 має намір звернутись до суду, а також може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідачі можуть здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду представник Гоголєва О.А. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав ОСОБА_1 , а арешт майна унеможливить вчинення державним реєстратором, нотаріусом та іншими посадовими особами Міністерства юстиції України дії, пов`язані з державною реєстрацією спірної земельної ділянки, що захистить права ОСОБА_1 до остаточного винесення рішення по справі. У судовому засіданні адвокат Глівінський А.І. в інтересах відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. У своїх поясненнях представник відповідача зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення. Однак, звернувшись із заявою про забезпечення позову в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позивач станом на час розгляду апеляційної скарги не подала до суду позовної заяви. Позивач, її представник та інші учасники в судове засідання не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що у червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гоголєва O.A. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила накласти арешт на земельні ділянки: з кадастровими номерами: 3221487301:01:041:0160 площею 0,0818 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі; 3221487301:01:041:0168 площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі; 3221487301:01:041:0165 площею 0,0804 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі; 3221487301:01:041:0162 площею 0,0804 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Київської області, Васильківського району, село Рославичі. Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки доводи заявника не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 заявляючи вимоги про забезпечення позову, посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав, а арешт майна унеможливить вчинення державним реєстратором, нотаріусом та іншими посадовими особами Міністерства юстиції України дії, пов`язані з державною реєстрацією спірної земельної ділянки, що захистить права ОСОБА_1 до остаточного винесення рішення по справі. До суду із заявою про забезпечення позову представник позивачки звернулась у порядку, передбаченому п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, а саме до подання позову у червні 2020 року. Відповідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Докази звернення позивача з відповідним позовом до суду станом на час розгляду справи у апеляційному суді у матеріалах справи відсутні. Враховуючи наведене колегія суддів вважає переконливими заперечення відповідача щодо недоведеності необхідності забезпечення матеріально-правових інтересів позивача до вирішення судового спору, на захист якого позивачем позову не подано, а також щодо недоведеності існування ризиків щодо виконання судового рішення у разі вирішення спору за позовом позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зі змісту заяви не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку та не може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 цього кодексу. Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст ухвали складено 16 вересня 2020 року. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба