Постанова Харківський апеляційний суд № 646/7016/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «15» вересня 2020 року м. Харків справа № 646/7016/19-ц провадження № 22ц/818/3481/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи Кредитна спілка «Регіон», державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області Ярошенко В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року в складі судді Янцовської Т.М. в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Кредитна спілка «Регіон» звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області Ярошенко В.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження. Скарга мотивована тим, що 29 травня 2015 року на підставі виконавчих листів № 646/14590/14-ц, виданих Червонозаводським районним судом м. Харкова, він звернувся до державної виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення на його користь з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів в розмірі 4160,87 грн та 33 913,88 грн. Зазначив, що простим листом від заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби на своє звернення від 11 вересня 2019 року, він отримав письмову відповідь від 30 вересня 2019 року за № 20672/Г-2290/07.02-08, в якому зазначено, що зведене виконавче провадження № 45007934 передано до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області для подальшого виконання. Державним виконавцем 04 липня 2015 року винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та виконавчі листи № 646/14590/14-ц на виконанні не перебувають. Ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року та 01 липня 2019 року видано дублікати виконавчих листів. Вказав, що він не отримував копію постанови від 04 липня 2015 року та виконавчі листи. Посилався на те, що постанову від 04 липня 2015 року винесено за його заявою від 29 травня 2015 року поза межами трьохденного строку, передбаченого законом, а відповідь від 30 вересня 2019 року містить недостовірну інформацію про надходження 04 липня 2015 року до відділу державної виконавчої служби виконавчих листів, оскільки він їх подав саме 29 травня 2015 року. Вказав, що 18 вересня 2014 року на підставі виконавчого листа № 646/6491/14-ц відкрито виконавче провадження № 44799784 про стягнення на його користь з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів в розмірі 38 643,97 грн. 07 жовтня 2014 року на підставі виконавчих листів № 646/2805/13-ц відкрито виконавчі провадження №№ 45007880, 45007771 про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів в розмірі 114,71 грн та 04,00 грн. При цьому, ці виконавчі проваджені приєднані до зведеного виконавчого провадження № 45007934, яке було на виконанні у Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Таким чином, він мав правомірне очікування, що за виконавчим листом № 646/14590/14-ц, який він пред`явив до виконання 29 травня 2015 року, також буде відкрито виконавче провадження. Вважав, що у нього є право на вибір між державними виконавчими службами для проведення виконавчих дій щодо виявлення майна та грошових коштів та звернення на їх стягнення. У нього відсутній обов`язок зазначити майно боржника в заяві про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, у державного виконавця не було правових підстав для відмови йому у відкритті виконавчого провадження. Стверджував, що чинним законодавством не передбачено його обов`язку ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження. Просив визнати неправомірним надання йому в письмовій відповіді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби Товмасяна Артура від 30 вересня 2019 року недостовірної інформації про надходження 04 липня 2015 року до Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області виконавчих листів по справі № 646/14590/14-ц від 15 травня 2015 року Червонозаводського районного суду м. Харкова про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на користь ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 33 913,88 грн та в розмірі 4160,87 грн; скасувати винесену державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції) Ярошенко В.В. постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04 липня 2015 року за виконавчим листом № 646/14590/14-ц Червонозаводського районного суду м. Харкова про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 4160,87 грн; визнати винесену державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції) Ярошенко В.В. постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04 липня 2015 року за виконавчим листом № 646/14590/14-ц Червонозаводського районного суду м. Харкова про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 4160,87 грн з порушенням строку встановленого частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» - неправомірною; зобов`язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 646/14590/14-ц від 15 травня 2015 року, виданим Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення на користь ОСОБА_1 з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів в розмірі 4160,87 грн; поновити строк на подання даної скарги. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року у задоволення скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу в повному обсязі. При цьому фактично виклав доводи та вимоги скарги. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, права ОСОБА_1 не порушено. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановами державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ВП № 48669330 від 04 липня 2015 року та ВП № 48668122 від 04 липня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів № 646/14590/14-ц, виданих 15 травня 2015 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на користь ОСОБА_1 33 913,88 грн та 4160,87 грн на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Постановами встановлено, що адреса реєстрації боржника, зазначена у виконавчих документах за територіальною підвідомчістю відноситься до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Також, в цих виконавчих документах зазначено, що заяви про примусове виконання подані стягувачем 04 липня 2015 року (а.с.57, 58). Як вбачається з відповіді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби-начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 20672/Г-2290/07.02-08 від 30 вересня 2019 року, згідно з інформацією начальника Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зведене виконавче провадження № 45007934 передано до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області для подальшого виконання (постанови про передачу виконавчого провадження державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08 червня 2018 року). Також, в цій відповіді зазначено, що всі документи, які містилися у матеріалах виконавчих проваджень, передані до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та на теперішній час у Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області вони на примусовому виконанні не перебувають. Із відповіді Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області від 06 березня 2020 року вбачається, що виконавчі провадження №№ 48669330 та 48668122 відповідно до розділу XI пунктів 2,3,4 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07 червня 2017 року, знищені. Ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року та 01 липня 2019 року відповідно по справі № 646/14590/14-ц за заявою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лаптікової Д.В. видано дублікати виконавчих листів про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 33 913,88 грн та 4160,87 грн. ОСОБА_1 подані апеляційні скарги на ці судові рішення. У зв`язку з чим дію ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року зупинено. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягав на задоволенні його вимог та пояснив, що оскільки на примусовому виконанні у відділі Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області знаходилися виконавчі провадження за виконавчими листами № 646/6491/14-ц та № 646/2805/13-ц про стягнення з Кредитної спілки «Регіон» на його користь грошових коштів в розмірі 29844,62 грн, 8799,35 грн та 114,71 грн відповідно, у нього був вибір між державними виконавчими службами для проведення виконавчих дій щодо виявлення майна, грошових коштів боржника та звернення на них стягнення, тому 29 травня 2015 року він звернувся з заявами до відділу Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про примусове виконання судового рішення за виконавчими листами, виданими Червонозаводським районним судом м. Харкова від 15 травня 2015 року, хоча, не заперечував проти того, що місце реєстрації боржника знаходиться в Червонозаводському районі м. Харкова. Також, пояснив, що він звернувся до відділу саме у травні 2015 року, а не 04 липня 2015 року, як зазначено в копіях цих постанов, тому підставою для скасування цих постанов вважав те, що їх розглянуто з порушенням вимог чинного законодавства, неправильно зазначено дату звернення з заявою та він не отримував копії цих постанов. Вказав, що до Червонозаводського районного суду м. Харкова за отриманням дублікатів виконавчих листів він не звертався, оскільки вважав, що їх видано не за його заявою, хоча він є стягувачем. Зазначив, що за його клопотанням ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року закрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2019 року. Його апеляційну скаргу на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року ще не розглянуто. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд. За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. В своїй скарзі ОСОБА_1 фактично оскаржував недостовірну інформацію, яку надано заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби Товмасяном Артуром на підставі інформації, яку надано Київським відділом державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, щодо дати надходження його заяв до відділу про примусове виконання судового рішення. ОСОБА_1 вважав, що її подано 29 травня 2015 року, а не 04 липня 2015 року, про що надав копії заяв, на яких міститься відмітка відділу 29 травня 2015 року. Однак, в копіях постанов, які також міститься в матеріалах справи, зазначено, що заяви надійшли від стягувача до державного виконавця Ярошенко В.В. саме 04 липня 2015 року. Оскаржуючи недостовірну, на його думку, інформацію, ОСОБА_1 не зазначив, з якою метою він звернувся до суду, та чи дійсно порушено його право з огляду на положення статті 4 ЦПК України і статті 15 ЦК України, якими передбачена можливість особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорення. Спеціальна норма процесуального законодавства щодо розгляду скарг на дії державного виконавця (стаття 451 ЦПК України) також вказує на те, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Тобто, судовим рішенням при розгляді скарги на дії державного виконавця має бути поновлено саме порушене право заявника. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, зважаючи на обставини конкретної справи, і необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів у цивільному судочинстві призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Як вбачається зі скарги ОСОБА_1 він не зазначив доводів того, яким чином, надання цієї відповіді, в якій, на думку скаржника, міститься недостовірна інформація, порушує його права та законні інтереси. Враховуючи, що цю відповідь надано на підставі інформації Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, що виконавчі провадження за цими виконавчими листами знищено і вже видано дублікати цих виконавчих листів, а також, виходячи з змісту скарги ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні скарги в цій частині, оскільки не встановлено порушень вимог закону під час надання відповіді заступником начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби начальника Управління державної виконавчої служби. Дії або бездіяльність посадових осіб Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області Гуровий І.А. не оскаржував, з заявою щодо поновлення знищених виконавчих проваджень не звертався, копії дублікатів виконавчих листів не отримував. В оскаржуваних постановах зазначено, що заява від ОСОБА_1 до державного виконавця надійшла 04 липня 2015 року. Встановити, коли саме надійшла зазначена заява до державного виконавця Ярошенко В.В. неможливо, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, виконавчі провадження за цими виконавчими листами знищено за терміном зберігання. Згідно із частинами 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваних постанов, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Пунктом 4 частини 1 статті 26 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення. Відмовляючи у задоволенні скарги в цій частині, суд першої інстанції правильно зазначив, що державний виконавець правомірно відмовив у відкритті виконавчих проваджень на підставі пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ було пред`явлено не за підвідомчістю виконання рішення. Матеріали справи свідчать про те, що у виконавчих листах зазначено адресу боржника Кредитної спілки «Регіон»: м. Харків, вулиця Червоношкільна набережна № 2, яка знаходиться на території Червонозаводського району м. Харкова, тому виконавчі провадження підвідомчі Червонозаводському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (на той час). При цьому слід зазначити, що державний виконавець за кожною заявою стягувача вирішує питання про можливість відкриття виконавчого провадження. Наявність на виконанні у відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчого провадження одного й того стягувача не є безумовною підставою для відкриття виконавчого провадження за його заявами за іншими судовими рішеннями. Враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, а суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що ці доводи апеляційної скарги та інші її вимоги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року.