Постанова 4818 № 646/2216/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року м. Харків Справа № 646/2216/19 Провадження № 22-ц/818/1831/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Коваленко І.П. суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах м. Харкова головного територіального управління юстиції в Харківській області, відповідач: Державна казначейська служба України розглядаючи в порядку спрощеного провадження в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах м. Харкова головного територіального управління юстиції в Харківській області та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями, бездіяльністю державних виконавців, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року, ухвалене суддею Шелест І.М., - ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основянському та Слобідському районах м. Харкова головного територіального управління юстиції в Харківській області та Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди. Позов мотивований тим, що він є стягувачем у виконавчих провадженнях №39587396, №39587018, №39587621, №42123307, №42123013, №42122875, №42122722, які приєднані до зведеного виконавчого провадження №39968368 про примусове стягнення з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів на користь фізичних осіб - членів спілки. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 березня 2016 року було визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В. та державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В. у виконавчих провадженнях №39587396, №39587018, №39587621, №42123307, №42123013, №42122875, №42122722 по примусовому стягненню з боржника, Кредитної спілки «Регіон», грошових коштів на його користь, у зв`язку з невиконанням у повному обсязі виконавчих дій зі звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника, у тому числі, з виявлення грошових коштів, які належать боржнику за договорами споживчого кредиту від позичальників (одержувачів) цих кредитів, а також невиконання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року у справі №646/12479/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В., якою було зобов`язано державного виконавця виконати певні виконавчі дії у повному обсязі та усунути недоліки, які були допущені у виконавчих провадженнях. Крім того, зобов`язано державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В. усунути порушення щодо неповноти проведених виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №39968368 про примусове стягнення з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів на користь фізичних осіб - членів спілки. Таким чином позивач вважає що, державні виконавці в період з вересня 2013 року по лютий 2016 року порушували його конституційне право на виконання рішення суду за проведення стягнення боргу з боржника і судового рішення, винесеного в порядку судового контролю за виконанням у примусовому порядку першого рішення суду. Крім того, позивач зазначив про наявність у нього на протязі тривалого періоду часу моральних переживань, оскільки у результаті вищезазначених систематичних дій та бездіяльності старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В. та державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В., позивач постійно перебував у стресовій ситуації, постійно змушений докладати надмірних зусиль та витрачати весь свій вільний час на подалання проблем, створених посадовою особою в результаті невиконання ним своїх посадових обов`язків. Всі ці обставини негативно вплинули на моральний стан позивача. В зв`язку з цим просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь моральну шкоду у розмірі 62010грн. Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку спрощеного провадження. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю державних виконавців Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції грошові кошти у розмірі 6000грн. Витрати по сплаті судового збору за розгляд цивільної справи віднесено за рахунок держави. Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Державна казначейська служба України звернулися на це рішення з апеляційними скаргами. ОСОБА_1 , з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві. Державна казначейська служба України з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суд першої інстанції в рішенні суду помилково зазначив про стягнення матеріальної шкоди, замість моральної. Також зазначає, що Положенням «Про Державну казначейську службу України» яке затверджено постановою КМУ від 15 квітня 2015 року №215, для Казначейства передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов`язують представляти Державу України в судах. В той час, такі повноваження має Міністерство юстиції України відповідно до положення «Про міністерство юстиції України», яке затверджено постановою КМУ від 02 липня 2015 року №228. Казначейство є органом, яке здійснює списання коштів з державного бюджету. Необхідності зазначення у позовних вимогах (рішенні) таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання ЦПК не визначено. Апелянт зазначає, що визнання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження - протиправною, ще не свідчить про завдану особі моральну шкоду, яка підлягає доведенню позивачем, а також не позбавляє права позивача повторно звернутися з виконавчим документом до відповідного органу Державної виконавчої служби України. Крім того, судом не врахована постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №813/5138/13-а, згідно якої позивачем повинні бути надані докази на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування законодавства про виконавче провадження, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтвердження належними та допустимими доказами. Позивачем у свою чергу не надано належним доказів понесених моральних втрат. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що результаті систематичних, протиправних, дій та бездіяльності старшого державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Звєздіна В.В. та державного виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Єрмак Г.В. позивач зазнавав моральних переживань. Разом з тим, розмір моральної шкоди, зазначений позивачем є не співмірним, а тому суд вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди в сумі 6000грн., яка підлягає стягненню з Державної казначейської служби України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність. Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про судоустрій України» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів суспільства і держави. Стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчих провадженнях №39587396, №39587018, №39587621, №42123307, №42123013, №42122875, №42122722, які приєднані до зведеного виконавчого провадження №39968368 про примусове стягнення з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів на користь фізичних осіб - членів спілки. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 березня 2016 року було визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В. та державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В. у виконавчих провадженнях №39587396, №39587018, №39587621, №42123307, №42123013, №42122875, №42122722 по примусовому стягненню з боржника, Кредитної спілки «Регіон», грошових коштів на користь ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням у повному обсязі виконавчих дій зі звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника, у тому числі, з виявлення грошових коштів, які належать боржнику за договорами споживчого кредиту від позичальників (одержувачів) цих кредитів, а також невиконання ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2015 року у справі №646/12479/14-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В., якою було зобов`язано державного виконавця виконати певні виконавчі дії у повному обсязі та усунути недоліки, які були допущені у виконавчих провадженнях. Крім того, ухвалою суду було зобов`язано державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В. усунути порушення щодо неповноти проведених виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №39968368 про примусове стягнення з Кредитної спілки «Регіон» грошових коштів на користь фізичних осіб - членів спілки (а.с.5-11). Таким чином, неправомірні дії старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В. та державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В. встановлені ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 березня 2016 року. Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин. Згідно ст.ст.1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Пунктом 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, умовами виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є: шкода; протиправність поведінки завдавача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та її результатом - шкодою; вина завдавача шкоди. При відсутності хоча б однієї із вказаних умов, зобов`язання з відшкодування шкоди не виникає. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що державні виконавці в період з вересня 2013 року по лютий 2016 року порушували його конституційне право на виконання рішення суду за проведення стягнення боргу з боржника і судового рішення, винесеного в порядку судового контролю за виконанням у примусовому порядку першого рішення суду. Оскільки у результаті вищезазначених систематичних дій та бездіяльності старшого державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Звєздіна В.В. та державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Єрмак Г.В., він постійно перебував у стресовій ситуації, постійно змушений докладати надмірних зусиль та витрачати весь свій вільний час на подалання проблем, створених посадовою особою в результаті невиконання ним своїх посадових обов`язків, у зв`язку з чим зазнавав моральних переживань. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 62010грн. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст.76 та ч.1 ст.81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що сума моральної шкоди в розмірі заявленому позивачем не доведена, і обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 6000грн. Задовольняючи частково позовні вимоги суд правильно визначив її розмір, який є необхідним і достатнім, враховуючи принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам ст. 1174 ЦК України, а також роз`ясненням, даним в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, тобто вина органу влади у даному випадку презюмується. Відповідач всупереч положень ст. 81 ЦПК України не спростував відповідальність держави за завдану у даному випадку моральну шкоду. Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. При цьому колегія суддів також зважає на те, що у таких правовідносинах презуюмується й факт завдання потерпілому моральної шкоди. Саме з такого розуміння презумпції спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію виходив Верховний Суд України в постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6 «Належним доказом протиправних (неправомірних ) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби». Разом з тим, відповідно до п. 63 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року : «Суд дотримується точки зору, що заявник зазнав моральних страждань в результаті визнаних Судом порушень, а саме по собі визнання, на думку Суду, не може вважатися достатньою компенсацією». Посилання Державної казначейської служби України на постанову Верховного Суду від 31 січня 2018 року по справі №813/5138/13-а є безпідставним, оскільки дана постанова розглянута в порядку адміністративного судочинства, та стосується інших правовідносин. Що стосується посилань Державної казначейської служби України, що положенням «Про Державну казначейську службу України» яке затверджено постановою КМУ від 15 квітня 2015 року №215, для Казначейства передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов`язують представляти Державу України в судах, в той час, такі повноваження має Міністерство юстиції України відповідно до положення «Про міністерство юстиції України», яке затверджено постановою КМУ від 02 липня 2015 року №228; казначейство є органом, яке здійснює списання коштів з державного бюджету. Необхідності зазначення у позовних вимогах (рішенні) таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання ЦПК не визначено, то з цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 № 215, основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку і таке інше. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України. Пунктом 35 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Отже, вказане стягнення провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України. Більш того, Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів. Що стосується посилань Державної казначейської служби України на те, що суд першої інстанції в рішенні суду помилково зазначив про стягнення матеріальної шкоди, замість моральної, то останній не позбавлений звернутися з цього приводу до суду першої інстанції із відповідною заявою в порядку вимог ст.269 ЦПК України, оскільки позивачем вимоги про стягнення матеріальної шкоди не заявлялись. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України - залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повну постанову складено 25 березня 2020 року. Головуючий - І.П. Коваленко Судді - А.В. Котелевець О.Ю. Тичкова