Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/10773/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/10773/20 Суддя (судді) першої інстанції:Коробенко С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у відмові в наданні відповіді на запит публічної інформації, та зобов`язання вчинити дії - у 5-ти денний строк надати копію посадової інструкції тимчасово виконуючого обов`язки наглядача Совського кладовища Лісовенка Ігоря Анатолійовича . Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у відкритті провадження у справі відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач у справі є розпорядником публічної інформації, а тому оскарження його рішень, дій чи бездіяльності здійснюється за правилами адміністративного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, апеляційна скарг підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з таких підстав. Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась із запитом про надання в паперовому вигляді копії посадової інструкції наглядача Совського кладовища. Листом від 16 березня 2020 року відповідач повідомив, що запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому в її наданні відмовлено. Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень щодо позивача, отже позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон України №2939-VI ). Відповідно до статей 1 і 5 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію. Згідно зі статтею 3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Такі випадки встановлені частиною 1 статті 6 Закону України №2939-VI, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною 2 цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Статтею 12 Закону України №2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Відповідач не є суб`єктом владних повноважень, оскільки не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, не здійснює владні управлінські функції. Проте, зазначений суб`єкт фінансується із місцевого бюджету та здійснює організацію поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Отже, Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) може розглядатись як розпорядник публічної інформації, проте лише стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, а також стосовно інформації, пов`язаної з виконанням її обов`язків, зокрема, здійснювати цільове та ефективне використання і збереження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва. Позивач звернулась до відповідача із запитом про надання в паперовому вигляді копії посадової інструкції наглядача Совського кладовища. За результатами розгляду цього звернення відповідач надав відповідь, що запитувана інформація не є публічною, а тому відмовив в її наданні. Отже і запит і рішення за результатами його розгляду оформлені відповідно та на підставі положень Закону України №2939-VI. Відповідно до положень статті 23 Закону України №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 7 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді Я.М. Собків Л.Т. Черпіцька