Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 201/12365/19(2а/201/10/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 201/12365/19(2а/201/10/2020) (суддя Антонюк О.А., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2020 року у справі № 201/12365/19(2а/201/10/2020) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області рядового поліції 4 батальйону 1 роти Андрійчук Івана Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 05 листопада 2019 року звернувся до суду з позовом до поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області рядового поліції 4 батальйону 1 роти Андрійчук Івана Володимировича згідно з яким, просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови ЕАк №1677364 від 28.10.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП; - скасувати постанову відповідача щодо винесення постанови ЕАк №1677364 від 28.10.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позов обґрунтовано тим, що в діях позивача відсутній склад правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2020 року позов задоволено. Суд, скасував постанову серії ЕАк № 1677364 від 28 жовтня 2019 року, винесену інспектором патрульної поліції 1-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровський області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Андрійчуком Іваном Володимировичем, про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрив. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не було допущено порушень ПДР України. В діях позивача не було ніякого умислу на вчинення порушення. Також суд першої інстанції зробив висновок про те, що «В постанові не зрозуміло і інспектором не відображено чому саме такий штраф і за яке порушення накладено на позивача, не вказано чому саме так і як індивідуалізовано покарання та інше…». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції Національної поліції України оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, що було зафіксовано в постанові, яку надано позивачу для ознайомлення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з постановою серії ЕАк №1677364 від 28.10.2019 року винесеною відповідачем, 20.10.2019 року о 10:55 год. позивач керуючи автомобілем LEXUS GX 470 номерний знак НОМЕР_1 на перехресті шосе Запорізьке та вул. Панікахи не виконав вимогу інформаційно-вказівного знаку 5.18, чим порушив п. 8.4 ґ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (а.с.10). Правомірність дій відповідача щодо винесення постанови серії ЕАк №1677364 від 28.10.2019 року та законність і обґрунтованість зазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Тобто, оформлення адміністративного матеріалу, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов`язків передбачених законом, а отже вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови задоволенню не підлягають. Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАк № 1677364 від 28 жовтня 2019 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність. Частиною 1 статі 122 КУпАП (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Розділом 33 ПДР України визначено дорожні знаки та їх значення. Так, підпунктом 5.18 розділу 33 ПДР України визначено дорожній знак, який показує дозволений напрямок руху по смузі. Знак 5.18 із стрілкою, що зображає поворот ліворуч іншим чином, ніж це передбачено цими Правилами, означає, що на цьому перехресті поворот ліворуч або розворот здійснюється з виїздом за межі перехрестя направо і об`їздом клумби (розділювального острівця) у напрямку показанному стрілкою. Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У відповідності до положень статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Як вбачається з наданого відповідачем відеозапису вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, 20.10.2020 року автомобіль LEXUS GX 470 номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по крайній лівій полосі напрямку свого руху виїхавши на перехрестя де встановлено дорожній знак 5.18 ПДР України, який дозволяє рух лише вліво, здійснив рух прямо, після чого був зупинений працівниками поліції. При цьому, як вбачається з самого позову, ОСОБА_1 не заперечує факт проїзду прямо в зоні дії дорожнього знаку 5.18 ПДР України, в той час як доводи позивача про перестроювання автомобіля праворуч після включення зеленого сигналу світлофору спростовуються відеозаписом правопорушення наданим відповідачем. Посилання суду першої інстанції як на підставу для скасування оскаржуваної постанови щодо дотримання позивачем ПДР під час перестроювання є помилковими, оскільки таке перестроювання позивач здійснив після перетину перехрестя на якому розміщено знак 5.18 ПДР України. Також є необґрунтованими є висновки суду першої інстанції відносно того, що «В постанові не зрозуміло і інспектором не відображено чому саме такий штраф і за яке порушення накладено на позивача, не вказано чому саме так і як індивідуалізовано покарання та інш…», оскільки санкція частини 1 статті 122 КУпАП передбачає накладення штрафу виключно у розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (15 х 17 = 255 грн.), розмір якого і було застосовано до позивача, іншого розміру штрафу санкцією цієї статті не передбачено. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції не зазначено в чому полягає неврахування відповідачем індивідуалізування покарання позивача, та які обставини ним не враховано, які б могли вплинути на вирішення справи. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції. Враховуючи те, що суд першої інстанції, не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для справи та, допустив порушення норм процесуального права, при цьому враховуючи положення частини сьомої статті 48 КАС України суд апеляційної інстанції позбавлений такої можливості, тому колегія суддів зробила висновок про те, що зазначені обставини є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, як такого, що не поданий до належного відповідача. Аналогічний правовий висновок та аналіз правових норм міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом4 частини 1 статті 317, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2020 року у справі № 201/12365/19(2а/201/10/2020) - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 14 вересня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко