Постанова КЦС ВС № 2-12341/10

Постанова Іменем України 09 вересня 2020 року м. Київ справа № 2-12341/10 провадження № 61-20103св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК», виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району м. Дніпропетровська, особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - Дніпровська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року у складі судді Ткаченко І. Ю., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК», виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району м. Дніпропетровська, про визнання права власності. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у складі судді Башмакова Є. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 2 - магазин з кафетерієм, загальною площею 103,9 кв. м, яке складається з: літ. «А-2», «А1-2» (поз.1-11 площею 73,6 кв. м), літ. «А2-1» прибудова (поз. 13 площею 21,0 кв. м), літ. «А3-1» прибудова (поз. 14 площею 5,0 кв. м), літ. «А4-1» прибудова (поз. 12 площею 4,3 кв. м), розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. «А-2» та ґанки літ. «а2», «а3», на АДРЕСА_1 , без додаткових актів введення в експлуатацію. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184,00 грн в рахунок викупу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки позивач здійснив поліпшення об`єкта оренди, вартість якого перевищує 25 % залишкової вартості об`єкта, відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наявні підстави для задоволення позову. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року у прийнятті апеляційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року відмовлено. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах цієї цивільної справи та доводах апеляційної скарги відсутні незаперечні докази належності Дніпровській міській раді спірного нерухомого майна, тому суд першої інстанції при ухваленні рішення від 28 жовтня 2010 року не вирішував питання щодо прав, свобод, інтересів або обов`язківДніпровської міської ради, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі статей 352, 358 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи апеляційної скарги, дійшов передчасного висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги, не врахував, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року стосується прав та обов`язків заявника, тому було оскаржене в апеляційному порядку. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що Дніпровська міська рада оскаржила рішення суду першої інстанції майже через 9 років після його ухвалення. Про наявність спору в суді першої інстанції та прийняття відповідного рішення заявнику було відомо ще у 2010 році, оскільки виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради брав участь у цій справі, а міський голова Дніпропетровської міської ради, який відповідно до пункту 14 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» був наділений повноваженнями представляти територіальну громаді, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами. Таким чином, голові Дніпропетровської міської ради, як представнику Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету, було відомо про розгляд цієї справи. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року і витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 2-12341/10. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України. У статті 129 Конституції Українизакріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Крім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таким чином, для того, щоб скористатися захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа повинна мати хоч якесь право, передбачене національним законодавством, яке може вважатися правом власності з точки зору Конвенції. Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, Дніпровська міська рада зазначала, що вказане рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує її майнові права. Статтею 358 ЦПК України передбачені підстави відмови у відкритті апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відмову у прийнятті апеляційної скарги Дніпровської міської ради з підстав, зазначених в оскаржуваній ухвалі, належної оцінки доводам апеляційної скарги Дніпровської міської ради щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не надав. Зважаючи на те, що при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість скарги, у прийнятті апеляційної скарги не може бути відмовлено у зв`язку із тим, що вона не порушує прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, але подала скаргу. Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України). Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18). Отже, нормою статті 358 ЦПК України не передбачена така підстава для відмови у прийнятті апеляційної скарги, як те, що особа не брала участі у справі та нею не надано доказів того, що оскаржуваним судовим рішенням порушено її права, свободи чи законні інтереси. Крім того, відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України подання апеляційної скарги особою, яка не залучена до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, є спеціальним випадком, коли суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у відкритті апеляційного провадження, навіть якщо апеляційна скарга такої особи подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. При розгляді апеляційної скарги Дніпровської міської ради апеляційний суд на наведені положення цивільного процесуального законодавства України уваги не звернув та передчасно відмовив у прийняті апеляційної скарги. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк