Ухвала КЦС ВС № 2-12341/10

Ухвала 21 вересня 2022 року м. Київ справа № 2-12341/10 провадження № 61-4006св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська, особа, яка подавала апеляційну скаргу - Дніпровська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко Ольги Анатоліївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі судді Ткаченко І. Ю., ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська, про визнання права власності, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у липні 2010 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з нього на користь Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184 грн в рахунок викупу нежитлового приміщення за вказаною адресою. Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 01 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК» (далі - ТОВ «ТК») (замовник) та ОСОБА_1 (підрядник) було укладено договір підряду, за яким останній зобов`язався провести капітальний ремонт нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти закінчені ремонтні роботи в строк і в порядку, визначені цим договором та оплатити їх. ОСОБА_1 вказував на, що виконав ремонтні роботи на загальну суму 134 772 грн. Підписанням акта приймання виконаних робіт замовник підтвердив, що претензій до якості виконаних робіт він не має. У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ТК» з листом-претензією, в якому просив здійснити оплату вартості виконаних робіт, однак розрахунку зроблено не було. Оскільки, ОСОБА_1 здійснено поліпшення об`єкта оренди, вартість якої перевищує 25 % залишкової вартості об`єкта, вважає, що за ним необхідно визнати право власності на спірне нежитлове приміщення та стягнути з нього на користь виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184 грн у рахунок викупу зазначеного приміщення. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 28 жовтня 2010 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 2 - магазин з кафетерієм, загальною площею 103,9 кв. м, яке складається з: літера «А-2», «А1-2» (поз. 1-11 площею 73,6 кв. м), літера «А2-1» прибудова (поз. 13 площею 21,0 кв. м), літера «А3-1» прибудова (поз. 14 площею 5,0 кв. м), літера «А4-1» прибудова (поз. 12 площею 4,3 кв. м), розташоване на першому поверсі в житловому будинку літера «А-2» та ґанки літери «а2», «а3», на АДРЕСА_1 , без додаткових актів введення в експлуатацію. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 98 184 грн у рахунок викупу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 . Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач здійснив поліпшення об`єкта оренди, вартість якого перевищує 25 % залишкової вартості об`єкта, тому відповідно до вимог статті 376 ЦК України наявні підстави для задоволення позову. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду Дніпровська міська рада у вересні 2019 року подала апеляційну скаргу. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2019 року відмовив у прийнятті апеляційної скарги Дніпровської міської ради (особи, яка не брала участі у справі). Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у матеріалах цивільної справи та доводах апеляційної скарги відсутні незаперечні докази належності Дніпровській міській раді спірного нерухомого майна, тому суд першої інстанції при ухваленні рішення від 28 жовтня 2010 року не вирішував питання щодо прав, свобод, інтересів або обов`язківДніпровської міської ради. Верховний Суд постановою від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що нормою статті 358 ЦПК України не передбачена така підстава для відмови у прийнятті апеляційної скарги, як те, що особа не брала участі у справі та нею не надано доказів того, що оскаржуваним судовим рішенням порушено її права, свободи чи законні інтереси. При розгляді апеляційної скарги Дніпровської міської ради апеляційний суд на наведені положення цивільного процесуального законодавства України уваги не звернув та передчасно відмовив у прийняті апеляційної скарги. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 жовтня 2020 року поновив Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у цій справі залишив без руху та встановив строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2020 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у цій справі. Дніпровський апеляційний суд постановою від 12 березня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, яка не брала участі у справі, на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року у цій справі закрив. Закриваючи апеляційне провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір виник у сторін щодо права власності на нежитлову будівлю, що перебувала у власності Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, а отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав і обов`язків саме Дніпровської міської ради. Верховний Суд постановою від 06 жовтня 2021 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року скасував, справу передав для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що згідно з пунктом 2.2 типового договору оренди комунального майна від 30 листопада 2003 року, укладеного між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) і ТОВ «ТК», передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі міської ради, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди. Апеляційний суд вказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 362 ЦПК України. Дніпровський апеляційний суд постановою від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2010 року скасував. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська, про визнання права власності відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір у сумі 7 871 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав інших осіб, без їх залучення до справи. Визнаючи за підрядником право власності на спірну нерухомість, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір підряду не може бути підставою для набуття права власності позивачем. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив достатності наданих доказів для задоволення позовних вимог, грубо порушивши норми матеріального та процесуального закону. Короткий зміст вимог касаційної скарги Від представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко О. А. у травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом не було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 та у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 2-2018/06, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 2-2761/09, від 03 лютого 2021 року у справі № 376/1680/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 2-1499/08, від 30 липня 2020 року у справі № 524/10259/15-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 2-о-192/2008, від 10 червня 2020 року у справі № 742/1949/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц, від 04 березня 2021 року у справі № 295/1425/14-ц, згідно з якими незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Апеляційний суд визнав поважними причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою. Дніпровська міська рада протягом тривалого часу не здійснила жодних дій з повернення майна у комунальну власність, хоча відповідно до своїх повноважень мала об`єктивну можливість знати про вибуття спірного майна із свого володіння. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Дніпровської міської ради у липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено, а позивачем не спростовано, що власником спірного нерухомого майна є міська рада. Виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада, яка не була залучена до участі у розгляді справи. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко О. А. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року і витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Справа № 2-12341/10 надійшла до Верховного Суду 30 червня 2022 року. Верховний Суд ухвалою від 13 вересня 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 2-3887/2009 за позовом ОСОБА_2 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року. Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила про необхідність відступлення від висновків щодо застосування зазначених вище процесуальних норм, висловлених Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 13/197-10, а також без уточнення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19). У справі, яка переглядається, виникли подібні правовідносини. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Виходячи з викладеного, Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).? Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 252, частиною другою статті 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 2-12341/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК», Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району міста Дніпропетровська, про визнання права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скочко Ольги Анатоліївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21). Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. А. Стрільчук