Постанова Київський апеляційний суд № 761/11466/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/11466/20 Головуючий у 1 інстанції: Кондратенко О.О. Провадження № 22-ц/824/12171/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В., секретар Майданець К.В., розглянувши апеляційну скаргу Кулініча Андрія Петровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 22 квітня 2020 року про відмову у відкриті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів,- в с т а н о в и в: В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів. Просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь грошові кошти у сумі 457 988,77 грн., що складаються з гарантованої суми у розмірі 200 000,00 грн., індексу інфляції у розмірі 232 460,00 грн. та трьох процентів річних у розмірі 25 528,77 грн. від невиплаченої гарантованої суми вкладу в період часу з грудня 2014 року по лютий 2020 року. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року у відкриті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає помилковим висновок суду що спір є є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, предметом якого є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності таких органів, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій. Вимоги ОСОБА_1 носять приватноправовий майновий характер, а тому його позов має розглядатися в порядку цивільного судочинства. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити. Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів., суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосуються правомірності дій останнього, пов`язаних із своєчасністю виплати гарантованого відшкодування, такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, а тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких Відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору. Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до положень ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно ч.1 ст. 4 вищезазнвченого Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (ч.1,2 ст. 26 Закону № 4452-VI). У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI). Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону № 4452-VI рішення, які приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків. Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до заявлених вимог ОСОБА_1 просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь грошові кошти у сумі 457 988,77 грн., що складаються з гарантованої суми у розмірі 200 000,00 грн., індексу інфляції у розмірі 232 460,00 грн. та трьох процентів річних у розмірі 25 528,77 грн. від невиплаченої гарантованої суми вкладу. В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилався на неправомірність дій та бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та порушення з боку Фонду його прав як вкладника згідно Законом № 4452-VI. Оскільки спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що він є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі. Висновки суд першої інстанції відповідають висновкам викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, від 10 квітня 2019 року справі № 761/10730/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18 та від 18 вересня 2019 року у справі № 194/1149/17, та висновкам об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17. Колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_1 , що за змістом позовних вимог перед судом порушувалося питання про відшкодування завданих відповідачем збитків, а тому суд безпідставно відмовив у відкритті провадження за правилами цивільного судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 посилався на бездіяльність відповідача як спеціального суб`єкта правовідносин, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та просив стягнути банківський влад в розмірі 200000 грн. із застосуванням наслідків відповідальності за прострочки виконання грошового зобов`язання. Спір за позовом ОСОБА_1 не має цивільно-правового характеру. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 вересня 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.