Постанова 4824 № 761/34861/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/34861/19 Головуючий у І інстанції - Савицький О.А. апеляційне провадження №22-ц/824/7790/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 25 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» про стягнення пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних,- встановив: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПАТ «Банк Михайлівський», про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, у якому, з врахуванням зменшення розміру позовних вимог, просять: стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 40424,36 грн., інфляційні втрати в сумі 42628,08 грн. та три проценти річних в сумі 10361,32 грн.; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 40424,36 грн., інфляційні втрати в сумі 42628,08 грн. та три проценти річних в сумі 10361,32 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, що набрало законної сили, за його позовом визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до ФГВФО додаткову інформацію про рахунок відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який має право на відшкодування коштів за рахунок фонду у сумі 200000 грн. Виплата гарантованих сум Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розпочалася 15 липня 2016 року, а кошти позивачу виплачені лише 12 серпня 2019 року. Тому, з урахуванням положень ст.ст. 549, 625 ЦК України позивач звернувся із даним позовом до суду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ФГВФО, третя особа - ПАТ «Банк «Михайлівський» про стягнення суми коштів - закрито. Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушеннями норм чинного законодавства. Зокрема зазначає, що спір, який виник між сторонами, має приватноправовий характер та не належить до юрисдикції адміністративних судів. В позовній заяві відсутні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Від ФГФФО відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та. ПАТ «Банк Михайлівський» відкрито договір банківського рахунку № 980-006-000228847, ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» відкрито договір банківського рахунку № 980-006-00022884 1 Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, що набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до ФГВФО додаткову інформацію про рахунок відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які мають право на відшкодування коштів за рахунок фонду у сумі 200000 грн. Виплата гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб сум розпочалася 15 липня 2016 року, а позивачу кошти на його заяву були виплачені 12 серпня 2019 року. Звертаючись із даним позовом до суду позивач керувався положеннями ст.ст. ЦивільногокодексуУкраїни; нормативно-правовим актом № 435-IV від 16.01.2003 року, ст.ст. 549, 625 ЦК України, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заподіяні збитки на загальну суму і пеню 40424,36 грн., інфляційні втрати в сумі 42628,08 грн. та три проценти річних в сумі 10361,32 грн.; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 40424,36 грн., інфляційні втрати в сумі 42628,08 грн. та три проценти річних в сумі 10361,32 грн. На підставі рішення Національного банку України (НБУ) від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівсський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». Закриваючи провадження по даній справі суд першої інстанції зазначав, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимога про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних втрат та трьох відсотків річних за простроченим грошовим зобов`язанням за період після виплати Фондом гарантованого відшкодування за вкладами стосується безпосередньо правомірності дій останнього, пов`язаних із виплатою вкладнику відшкодування за вкладами. При цьому, суд посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №761/10730/18 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 5 вересня 2019 року Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. В свою чергу до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Згідно ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Частино 2 ст. 4 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено функції фонду зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодування за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону. Згідно положень ч.1 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду у праві №761/34868/19 від 20 травня 2020 року. Частинами 1,2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нормами статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме: 1) уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; 2) уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 3) виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 4) Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 334/452/18, провадження № 14-527цс19, в якій також міститься посилання на інші аналогічні судові рішення й зазначено, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами. Цей правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 (провадження № 11-239апп18), від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 (провадження № 14-472цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2505/18 (провадження № 14-24цс19), від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19) та інших. З урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 за своєю природою випливають зі спору щодо правильності нарахування та виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування, є вимогами саме до Фонду, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у даній справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, на законність оскаржуваного рішення не впливають. Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам процесуального права, внаслідок чого підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 25 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2020 року Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Є.М. Суханова А.С. Сержанюк