Постанова Київський апеляційний суд № 372/2149/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/1374/2020 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Кравченко М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року, - ВСТАНОВИЛА: Постановою судді Обухівськогорайонного суду Київської області від 05 серпня 2019 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт. На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що про дату та час розгляду справи він належним чином повідомлений не був, про справу дізнався 02 березня 2020 року під час ознайомлення із постановою Обухівського районного суду Київської області від 05 серпня 2019 року, а тому на думку ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задоволенню не підлягає, з поверненням апеляційної скарги особі, яка її подала, з наступних підстав. Згідно з ст. 294 КУпАП постанова судді по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Посилання ОСОБА_1 на те, що він не був належно повідомлений про розгляд адміністративної справи, не узгоджується з матеріалами справи. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема суд неодноразово направляв повістки ОСОБА_1 за адресою, вказаною особисто ним. Крім того, процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про його обізнаність про наявність щодо нього справи. При цьому, ОСОБА_1 самостійно не повідомив суд про причини своєї не явки. У зв`язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 . Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Також в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Права ОСОБА_1 на справедливий розгляд справи не порушені у зв`язку з тим, що він, будучи обізнаним про судове провадження щодо нього, не проявляв належної зацікавленості у результатах розгляду його справи, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду його справи. Отже, у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції апелянт не навів причин, що об`єктивно унеможливили оскарження ним судового рішення у передбачений Законом строк. А відтак, підстави для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду відсутні. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга із доданими до неї документами, згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, суддя - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити. Апеляційну скаргу із доданими до неї документами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.М. Сітайло