Постанова Київський апеляційний суд № 752/23453/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/934/2020 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Дідик М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП - закрито. На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що постанова суду першої інстанції йому була направлена 04 січня 2020 року відповідно штампу поштового направлення, а у поштовій скринці виявлена - 13 січня 2020 року, що на переконання ОСОБА_1 є поважною причиною пропуску. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав. Згідно з ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Посилання ОСОБА_1 на те, що він не був повідомлений про дату та час розгляду справи, спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з яких убачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд адміністративного провадження у суді, про що свідчать подані ним 23.12.2019 письмові пояснення; при цьому клопотання про перенесення розгляду справи від ОСОБА_1 23.12.2019 до суду не надходило. Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не проявляв належної зацікавленості у результатах розгляду його справи, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду справи. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Права ОСОБА_1 на справедливий розгляд справи не порушені у зв`язку з тим, що він, будучи обізнаним про судове провадження щодо нього, не проявляв належної зацікавленості у результатах розгляду його справи, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду його справи. Отже, у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції апелянт не навів причин, що об`єктивно унеможливили оскарження ним судового рішення у передбачений Законом строк. А відтак, підстави для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду - відсутні. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга із доданими до неї документами, згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити. Апеляційну скаргу із доданими до неї документами повернути особі, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.М. Сітайло