Постанова 4824 № 357/14586/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №357/14586/18 Головуючий у І інстанції -Бондаренко О.В. апеляційне провадження №22-ц/824/7636/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сержанюка А.С., Семенюк Т.А., за участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,- встановив: 10.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 25.12.2008 року рішенням правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 її було обрано головою правління ОСББ «Некрасова, 46-А», яке було утворене з метою належного утримання зазначеного будинку.Весь час, протягом якого вона обіймає посаду голови правління, діяльність ОСББ ведеться прозоро, усі ключові рішення приймаються колегіально або правлінням, або зборами співвласників. Збори співвласників проводяться вчасно та регулярно, на яких правління подає усю інформацію щодо діяльності ОСББ, включаючи фінансові звіти, роз`яснюється на які заходи витрачаються кошти та звітується про результати діяльності. Щорічно фінансово-господарська діяльність ОСББ перевіряється ревізійною комісією, що обрана загальними зборами співвласників, та за результатами проведених щорічних перевірок порушень виявлено не було. Нечисленні звернення, що надходять від співвласників розглядаються вчасно, правління по можливості оперативно реагує на них та враховує об`єктивні зауваження у своїй роботі, при цьому позитивно сприймається будь-яка конструктивна критика. 10.07.2018 року на адресу ОСББ надійшла заява відповідача, ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_2 , з вимогою надати документи і 03.08.2018 разом із супровідним листом №18, надісланим рекомендованим відправленням, заявнику була надана уся необхідна інформація. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook опублікував, розповсюдив у групах соціальної мережі Facebook « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 », «ІНФОРМАЦІЯ_17 « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_18..» 22.11.2018 року на загальних зборах ОСББ відповідач підтвердив факт авторства зазначеного допису, а також вступив в суперечку з іншими співвласниками, які критично віднеслись до його дій. Окрім того, відповідачем були повторно наголошені тези допису, які стосуються її. Вказана інформація є очевидно негативною та наносить значну шкоду її репутації, а як зазначалось вище, вона є головою правління ОСББ «Некрасова, 46-а». Звинувачення в тому, що нею крадуться кошти співвласників багатоквартирного будинку підриває її авторитет та нівелює значні досягнення у роботі. Поширення інформації про зарплату у 8,8 тис. грн. у бухгалтера, яка нібито отримує 8 тис. грн. за 8 годин роботи в місяць, а також про ревізійну комісію, яка буцімто жодного разу не приходила на збори, також не відповідає дійсності і дискредитує її як керівника ОСББ, оскільки створює враження, що позивач виплачує надмірні зарплати та не може організувати проведення ревізії. Більш того, вона постійно проживає в даному будинку, а інші співвласники є сусідами з якими вона постійно контактує і вони є частиною її життєвого простору. Безглузді звинувачення відповідача є підставою для втрати довіри, погіршення стосунків з сусідами, наслідком чого є втрата комфорту перебування поряд з ними, ускладнення проживання в цьому будинку. Вона є законослухняною громадянкою, ніколи не притягувалась до кримінальної відповідальності, не перебувала під слідством. Звинувачення її у кримінальному злочині є порушенням гарантованого ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Враховуючи вищенаведені обставини, вона вважає поширення відповідачем негативної недостовірної інформації відносно неї призвело до порушення її особистих немайнових прав, завдало шкоди її честі, гідності та діловій репутації, яка потребує значних зусиль для відновлення. Тому, просила визнати недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію інформацію, опубліковану і поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_19; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, яка поширена ним ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook шляхом повідомлення на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook про ухвалене рішення та опублікувати на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») текст резолютивної частини рішення; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивувала тим, що суд безпідставно дійшов висновку, що поширена інформація не стосується особистих немайнових прав позивача. Крім того, що інформація містить фактичні дані, які не відповідають дійсності і має негативні наслідки. У відзиві відповідач посилається на те, що поширена інформація є лише вираженням його поглядів, внутрішніх переконань, оціночних суджень. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , рішенням правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 від 25.12.2008 року була обрана головою правління ОСББ «Некрасова, 46-А», яке було утворене з метою належного утримання зазначеного будинку, що підтверджується копією протоколу №1 засідання членів правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 44). 10.07.2018 року на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 на ім`я голови правління ОСОБА_1 надійшла заява відповідача, ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_2 , з вимогою надати документи: протокол загальних зборів про прийняття рішення щодо отримання кредиту, акт ревізійної комісії перевірки фінансового стану за 2017 рік, штатний розклад всіх працівників ОСББ за 2017 рік, посадові оклади працівників у 2016, 2017 роках, статут ОСББ, та 03.08.2018 вих. №18 супровідним листом заявнику була надана уся необхідна інформація та надіслані документи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується матеріалами справи (а.с 45-54). Позивачем в підтвердження позовних вимог до суду надaно роздруківку допису з мережі «Фейсбук», а саме персональної сторінки відповідача у соціальній мережі Facebook (а.с. 55-60), в якій зазначено допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_20..» Відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , та є її власником, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 88,91-94,129-134). Заперечуючи щодо вимог позивача відповідач зазначає, що розміщена ним заява (допис у мережі «Фейсбук») є заявою-зверненням до органів місцевого самоврядування з метою перевірки компетентними органами незаконної, на його думку, діяльності позивача, свідчить про реалізацію ним конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, та не є поширенням недостовірної інформації. Дане твердження відповідача суд оцінив критично, оскільки воно не відповідає вимогам визначеним положеннями ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», згідно якого, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань, може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне), може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства, також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Також, в підтвердження викладених заперечень, відповідач надав письмові докази, а саме: звіт про стан бухгалтерського обліку та звітності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46-а» за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року (а.с. 96-122), протокол засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46-а» (а.с. 123), протокол загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Некрасова 46-а» (а.с.124-128), звернення нового голови правління ОСББ «Некрасова 46-а» ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про надання пояснень від 23.04.2019 року з приводу діяльності ОСББ «Некрасова 46-а» за період з 2016-2018 р.р. (а.с. 135-137). Також, відповідачем надано до суду заяву-клопотання адресоване голові правління ОСББ «Некрасова 46-а» ОСОБА_1., відповідь депутата Білоцерківської міської ради ОСОБА_4. від 09.07.2012 року, депутатське звернення ОСОБА_4 від 03.07.2012 року, відповідь на депутатське звернення голови правління ОСББ «Некрасова 46-а» ОСОБА_1 , заяву ОСОБА_2 (без дати) директору департаменту Житлово-комунального господарства, відповідь виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 20.08.2018 року на звернення ОСОБА_2 на урядову гарячу лінію, відповідь контакт-центру ДФС на звернення ОСОБА_2 , відповіді Білоцерківського ВП Головного управління НП в Київській області від 15.08.2018 року на звернення ОСОБА_2 (а.с.167-175). Позивач спростовуючи доводи відповідача надала до суду письмові докази, а саме: акти перевірки фінансово-господарської діяльності ОСББ «Некрасова 46-а» та висновки про проведення планової річної ревізії перевірки цільового використання коштів ОСББ «Некрасова 46-а» від 03.12.2016 року, від 25.11.2017 року, від 31.10.2018 року (а.с. 150-164), з яких вбачається, що порушень у використанні коштів, порушень та недоліків в роботі об`єднання за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.11.2016 року, з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, з 01.01.2017 року по 21.11.2017 року, 01.12.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року, не виявлено. Суд не прийняв до уваги, зазначені вище докази як відповідача так і докази позивача, оскільки вони не стосуються предмета доказування у даній справі та не підтверджують заявлені вимоги чи заперечення. Вирішуючи даний спір суд врахував місце де відбувалось висловлювання, місце де відбувалося обговорення даного висловлювання, особу, яка висловлювалась, тему для обговорення, питання які піднімались під час обговорення, особу щодо якої в тому числі висловлювався відповідач, а також достатність поширеної ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook інформації, яка передувала обговоренню на загальних зборах ОСББ «Некрасова, 46а» ІНФОРМАЦІЯ_15 , за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що відповідач є чоловіком її племінниці, вона знайома з ОСОБА_2 приблизно 15 років, а ОСОБА_1 знає приблизно 10 років, дізналася, що вона голова правління ОСББ, ходила на збори ОСББ біля ІІ під`їзду о 19:00 год., де позивача запитували звіт про проведену роботу, не бачила щоб складали якийсь протокол, діяльність ОСББ проводилась не прозоро. Так, клумбу поставили, люди сказали, що вона коштує 42000 грн., її це вразило, були незадоволені ремонтом, який проводив чоловік і син позивача. Вона була на зборах 22.11.2018 року, на які її не запрошували, однак, збори не відбулися. Вона почала запитувати позивача про звіт, люди також почали обурюватися та вирішили розійтись. Також, вона зазначила, що не читала допис ОСОБА_2 та не чула, щоб цей допис обговорювали на зборах. Вона письмово зверталася до ОСОБА_1 надати документи, однак, їх надали не в повному обсязі та неналежно оформленні. Потім не зверталася, тому, що не отримуєш, те, що не вимагаєш. Останні 4 роки не зверталась до ОСББ, однак, питання були. На зборах вона задавала питання про зарплату двірників, прибиральників, які є батьками позивача, про кредит, про ремонт, який коштує 120000,00 грн. та робить її чоловік і син, до ревізійної комісії не зверталась. На зборах не чула про клумбу та й не намагалась отримати інформацію. Про інформацію, що позивач крала кошти їй невідомо. Про допис ОСОБА_2 на зборах не чула. Про допис відповідача дізналася, коли ОСОБА_1 подала позов до суду. Крім того, вона пояснила, що в неї був судовий спір за позовом ОСББ до неї про сплату комунальних платежів, тому листувалася з головою та отримувала пакет документів, які були не підписані. Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем знайомий з 2009 року, вони сусіди, позивач була головою правління ОСББ. Про відповідача дізнався 22.11.2018 року на загальних зборах, на яких вперше почув про пост у фейсбуці. А через 2 тижні, коли додав контакти ОСОБА_2 до телефону, тоді запис і побачив. Про цей допис знали одиниці, які сперечалися між собою на зборах, а інші мешканці не бачили. Вони створили групу у вайбер, куди приєдналися деякі мешканці будинку. При спілкуванні з мешканцями, ставлення до ОСОБА_6 не змінилося та цей допис не обговорювали. Це скоріше за все припущення і заклик для людей прийти на збори. Після зміни правління ОСББ - 16.01.2019 року були зміни в державному реєстрі, був проведений аудит фінансової бухгалтерської діяльності, за результатами якого написана заява в національну поліцію і проводиться експертиза в рамках кримінального провадження. Акту прийому-передачі документів від правління до правління не було. Також, зазначив, що йому не відомо, що позивач придбавала якісь квартири. Аналізуючи точку зору відповідача, показання свідків, тему обговорення, місце його висловлювань, застосування засобів мовлення, суд першої інстанції дійшов висновку, що висловлювання відповідача не може бути витлумачено як таке, що містить фактичні дані, незважаючи на те, що останні містять критичну оцінку пов`язаних з діяльністю позивача, як голови ОСББ, а обговорення допису під час проведення загальних зборів ОСББ «Некрасова, 46а» 22.11.2018 року, не містять тверджень про встановлені факти. Також, на підтвердження обставин про те, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивача, завдає шкоди її особистим немайновим благам та перешкоджає їй повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, в судовому засіданні дали покази наступні свідки. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що являється мешканцем вказаного будинку, бухгалтером та паспортистом ОСББ. 22.11.2018 року мали відбутися збори ОСББ, вона була секретарем даних зборів і як бухгалтер мала на них звітувати про роботу в ОСББ, однак збори не відбулися в зв`язку з малою явкою людей. На зборах стало відомо від голови ревізійної комісії ОСОБА_8 про те, що відповідач розмістив на своїй сторінці у Фейсбук допис негативного змісту і вона просила відповідача вибачитися перед нею та позивачем за цей допис. Відповідачу повідомили, що на його письмовий запит було направлено усі документи, а він сказав, що буде доводити свою правду. Відповідач не заперечував, що саме він написав зазначений допис. Сказав, що він це зробив з метою щоб прийшли люди на збори, він звертався до усього міста. На його думку робота ОСББ велася неналежно, він казав « я хотів підняти людей, адже не задовольняла робота ОСОБА_1 ». Уся діяльність ОСББ відбувалася згідно бухгалтерського обліку, через Банк, звітували в ПФУ, Податкову службу, незаконних операції та зауважень по роботі не було, а зарплати отримували мінімальні. Кожного року проводилися звітні збори, перед якими ревізійна комісія перевіряла роботу ОСББ. Після допису відповідача у Фейсбук ставлення деяких мешканців до позивача змінилося, питали чому таке сталося, чому немає інформації на дошці оголошень, в них є група у Вайбері, в якій вони між собою спілкуються, але вона до неї доступу не має. Репутація позивача постраждала, адже мешканці не володіли інформацією. На обранні нового правління ОСБ вона не була присутня, адже ні її ні позивача не повідомили. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивача знає давно, з відповідачем познайомився восени 2018 року на зборах ОСББ. На чергових зборах ОСББ обговорювалися звітні питання і дії ревізійної комісії та голови ОСББ, звіт членів правління, питання на наступний рік, розподіл коштів, затвердження суми коштів на кв. м., однак збори не відбулися так як було недостатньо осіб та зірвані недостойною поведінкою певного кола людей. На зборах був і ОСОБА_10 , який мав претензії до голови ОСББ. Про пост у фейсбуці, який розмістив відповідач, дізнався в день зборів, і вже потім подивився. На зборах було приблизно 20 чоловік, про це говорили, а показала йому пост пізніше позивач. Він був головою ревізійної комісії, а зараз він член даної комісії, мав допуск до документів. За підсумками кожного засідання є звіти, в яких вони вказують недоліки і зауваження, але нічого такого не було. І твердження, що ОСОБА_1 «виконувала незрозумілі роботи, не затверджені зборами», не є дійсним, оскільки він сам купував квіти і їх посадив біля будинку, так відповідно проводились всі роботи. Заробітна плата ОСОБА_1 була мінімальною, але вона заслуговувала на більшу, оскільки їм будинок здали не в такому стані, і вона багато зробила для будинку. Всі гроші проходили через касу, про придбання позивачем якихось квартир не чув. Хто був обізнаний про цей пост невідомо, а йому відомо, що 3-4 особи його бачили. Ставлення його сусідів до ОСОБА_1 залишилось таким, яким було і до цього, а щодо її сусідів - невідомо. Факт передачі документів новому правлінню не відбувся, так як двері були на замках, булим замінені, і вони документи по факту не передавали їм. Правління і деякі люди з його будинку, які були на зборах, крикливі жінки з будинку з претензіями до ОСОБА_1 , такі ж як і ОСОБА_2 « ОСОБА_11 », «неналежне виконання нею обов`язків», «розтрата грошей» вигукувало приблизно 3-4 людини, а решта їм піддакували. Крім того, звіти вивішувались на будинку і були доступні в робочі години в правлінні. Свідок ОСОБА_12 пояснив, що є чоловіком позивача, одружені з 1995 року, відповідача знає як сусіда, який живе в сусідньому під`їзді та схильний вести себе неадекватно, оскільки він бачив як він веде себе на зборах, вигукував, кричав, кидав образи в бік інших людей. ОСББ закуповувало клумби, люди допомагали і лише ОСОБА_10 кричав «що я вам зараз вийду і покажу», оскільки він біля під`їзду ставить свою машину, яка завжди заважає іншим людям. 22.11.2018 року він прийшов на загальні збори ОСББ, які мали відбутися біля 2 під`їзду, на зборах були присутні приблизно 20 осіб, однак збори не відбулися так як не було кворуму. Потім, ОСОБА_13 запитала чи є серед присутніх ОСОБА_2 і запитала, чи не хоче він вибачитись перед позивачем та рештою, однак ОСОБА_2 сказав, що те що він написав він визнає, що це все правильно і він вибачатись не буде, після того всі розійшлися. І вже наступного дня він знайшов публікацію в мережі інтернет. Цей пост його обурив, як і його дружину ОСОБА_1 , оскільки вона працювала за ідею, вона створювала ОСББ. Все що написав відповідач брехня, в офісі вивішено план робіт, хто скільки отримує, позивач працює в школі №20, її знають усі, має досягнення «вчитель року», подяки, нагороди від облради за ефективну роботу ОСББ, громадський діяч, співзасновник ради ОСББ. Через цей пост вона переживала, хвилювалася, приймала заспокійливі ліки сердечні препарати, погано спала, їй було незручно перед колегами у школі, тобто дана інформація вплинула на неї, тому вона має захиститись від явних образ. ОСОБА_2 визнавав, що він є автором посту, на зборах 22.11.2018 року, які не відбулися, відповідач в руках тримав статут і ще якісь папери, він цитував статут, а ОСОБА_14 питав яким чином знімається правління, саме через таких людей як він люди не ходять на збори. Ставлення сусідів до ОСОБА_1 змінилось, вона вимушена була виправдовуватися перед людьми. Ця інформація стала підставою, що її не обрали головою. Коли обирали нове правління ОСББ його на збори не запрошували. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивача знає приблизно 10 років, сусіди в різних під`їздах, а відповідача знає з грудня 2018 року, особисто з ним знайома, оскільки з його дружиною навчалася в інституті. Про допис ОСОБА_2 відомо, там фігурувало її прізвище, зранку їй подзвонили знайомі, і вже потім сама подивилася допис. 22.11.2018 року була на зборах, і саме вона розповіла про цей допис, вимагала вибачень від ОСОБА_2 , просила публічного вибачення, але він промовчав, не спростував. Судячи по коментарях цей допис прокоментувало приблизно 100 чоловік. З 4 під`їзду особа знала і коментувала. Про крадіжки ОСОБА_1 їй невідомо, про незатверджені роботи не пам`ятає, виконувалися аварійні роботи. До цього ніяких слухів та скарг на діяльність ОСББ не було. Їхня зарплата була від рівня мінімальної зарплати. Звіти були в приміщенні офісу ОСББ на стенді, на зборах їх оголошували, про інші квартири позивача їй невідомо, шкода їй також нанесена, неправдиву інформацію донесли на зборах, її репутацію підірвали цим дописом, ця інформація стала підставою, що позивача не обрали головою ОСББ в подальшому. На зборах були люди незгодні з політикою ОСББ, вони запитували, їм розповідали. Про нові збори повідомляли повідомленням в поштовій скриньці, та в спортивному залі СШ №20 ініціативна група скликала збори для переобрання голови ОСББ. Її особисту думку допис відповідача відносно ОСОБА_6 не змінив. З показів вказаних свідків суд першої інстанції зробив висновок, що вказані позивачем висловлювання відповідача є притаманними манері останнього, його слова не були сприйняті серйозно та не мали негативного наслідку для позивача. При цьому показів свідків суд вважав недостатньо для підтвердження вказаних обставин справи, а інших доказів, які б узгоджувались та стверджували вказані позивачем факти до суду надано не було, враховуючи, що судом роз`яснювались положення ЦПК України щодо подання належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження обставин справи. Встановивши вказані обставини», суд не вбачав приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, звинувачень чи тверджень про те, що позивач скоїла злочин, адже в даному випадку висловлена лише суб`єктивна оцінка відповідача щодо діяльності позивача, яка відображає лише його негативне ставлення до останньої, як голови ОСББ, та є оціночними судженнями, крім того, допис не містить фактичних даних щодо звинувачень позивача у скоєнні злочину. Таким чином, вказана інформація носить оціночний характер. Крім того суд першої інстанції вважав, що позивач не довела порушення її особистих немайнових прав, оскільки інформація, що була розміщена в соціальній мережі Facebook, стосувалася діяльності ОСББ, саме юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, основна діяльність якого полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 1, 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») в особі голови правління (на момент подачі позовної заяви), як виконавчого органу ОСББ, згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яке створене для керівництва поточною діяльністю об`єднання. При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що та обставина, що позивач є керівником вказаного об`єднання, не є підставою вважати порушенням прав позивача, оскільки вона звернулася до суду із цим позовом як фізична особа, а не як керівник зазначеного об`єднання з метою представлення її інтересів та захисту ділової репутації. В частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги вважав не недоведені. Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає вимогам закону виходячи з наступного. Конституцією кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч.4 ст.32). Відповідно до ч.1 ст.275 Цивільного кодексу фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими гл.3 цього кодексу. Згідно з ч.1 ст.277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Статтею 201 ЦК передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до стст.297, 299 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів,гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Відповідно до ч.2 ст.30 закону «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст.10 конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 6.10.2015). Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п.39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п.75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести. У ч.2 ст.302 ЦК передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності. Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила. Проте у спірному випадку конкретні факти поведінки (дій) позивача, зазначені відповідачем оголошеннях, а саме наступне твердження: «майже 10 років ОСОБА_1 краде наші гроші» можливо перевірити, і достовірність таких повідомлених фактів має довести насамперед відповідач. У даному вислові наведені конкретні факти того, що позивач здійснює кримінальне правопорушення, тобто факти, які містять склад злочину, передбаченого КК України. Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Враховуючи баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з доводами позивача у частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, поширеної у вказаний спосіб щодо неї. За відсутності вироку суду відносно позивача поширення відповідачем вказаної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. У результаті розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження достовірності вищевказаної поширеної негативної інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). За таких обставин в чій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Виходячи зі змісту та суті поширеної інформації, вона стосується діяльності ОСББ по АДРЕСА_1, яка регулюється його Статутом, а також критики дій його голови правління - позивача у справі. Таким чином в частині діяльності ОСББ викладені відомості особистих прав позивача не порушують, а в іншій частині містять критику дій публічної громадської особи - голови ОСББ ОСОБА_1 . Оспорювана позивачем інформація є суспільно значимою для мешканців багатоквартирного будинку, тому вона була предметом громадського інтересу на час поширення такої інформації, оскільки стосувалась діяльності ОСББ, роботи його голови правління, таке право громадськості знати цю інформацію переважає над правом позивача на її захист, а тому, таке поширення інформації відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на те, що інформація, яку бажає спростувати позивач, не містить фактичних даних, а є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості та по своїй суті стосується інформуванням громадськості про суспільно значиму подію, то заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають». Відповідно до положень статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Згідно із положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Враховуючи той факт, що у матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази завдання моральної шкоди та позивачем не доведено моральної шкоди в розумінні ст.23 ЦК України то позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також не підлягають до задоволення. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухаваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію опубліковану і поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16 в частині висловлювання «майже 10 років ОСОБА_1 краде наші гроші,». Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію в частині висловлення «майже 10 років ОСОБА_1 краде наші гроші.», яке поширене ним ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook шляхом повідомлення на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook про ухвалене рішення та опублікувати на власній сторінці у соціальній Інтернет-мережі Facebook («Фейсбук») В решті позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді А.С. Сержанюк Т.А. Семенюк