Постанова 4824 № 361/8080/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/8080/18 Головуючий у суді І інстанції Селезньова Т.В. Провадження № 22-ц/824/137/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 19», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку, середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди, в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грушевського 19» (далі - ОСББ чи ОСББ «Грушевського 19»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку, середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 6 листопада 2017 року вона була прийнята на роботу до ОСББ «Грушевського 19» бухгалтером та з урахуванням наявності у неї малолітньої дитини й використання своєї власної комп`ютерної техніки і програми, їй було встановлено неповний робочий день з оплатою праці у розмірі мінімальної заробітної плати. Вона сумлінно та своєчасно виконувала свої посадові обов`язки бухгалтера, а також відтворила ведення бухгалтерського обліку за минулий період, проте з кінця серпня 2018 року, після того, як її свекруха (член ревізійної комісії) направила голові правління ОСОБА_2 повідомлення про проведення ревізійної перевірки ОСББ, останній почав тиснути на позивача, погрожувати звільненням і невиплатою зарплати, а у подальшому, при формуванні нею звіту за серпень 2018 року, не надав для обліку первинні документи, відмовився надати електронні цифрові ключі для підписання та відправлення звітності в електронній формі, у зв`язку з чим вона була вимушена відправити звіти за серпень та вересень 2018 року на адресу ОСББ в паперовому вигляді. 5 листопада 2018 року позивач отримала поштою наказ про звільнення з роботи за прогул без поважних причин, датований 31 жовтня 2018 року, який вона вважає незаконним та таким, що порушує її права, а саме звільнення, на думку позивача, є актом дискримінації. Позивач зазначила, що при звільненні їй не була проведена виплата заробітної плати за жовтень 2018 року в розмірі 3 723 грн, оскільки вказаний місяць не був прогулом і має бути оплачений. Також вона недоотримала грошову компенсацію за невикористану відпустку, яка відповідачем обчислена невірно і недоплата за її підрахунками становить 1 824,37 грн. У зв`язку з цим, відповідач повинен виплати їй середній заробіток за період затримки по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 177,29 грн. Позивач не була забезпечена належним робочим місцем, необхідними робочими засобами (комп`ютером і програмою), їй не було створено безпечних та нешкідливих умов праці, тому за згодою правління ОСББ вона працювала неповний робочий день, у тому числі у жовтні 2018 року. Прогулів та дисциплінарних стягнень позивач не мала, відтак підстави для звільнення згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України були відсутні. За таких обставин вона має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди, яка їй завдана невиконанням відповідачем умов трудового договору та вчиненням щодо неї протиправних дій, від чого їй спричинено тяжкий психологічний шок та біль у момент, коли вона дізналась про звільнення за прогули. Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ голови правління ОСББ «Грушевського 19» № 02/18-К від 31 жовтня 2018 року «Про звільнення з посади бухгалтера ОСОБА_1 », поновити її на роботі на посаді бухгалтера ОСББ «Грушевського 19» з 1 жовтня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь: заробітну плату за жовтень 2018 року в розмірі 3 723 грн; середній заробіток за період затримки розрахунку з 1 по 30 листопада 2018 року в розмірі 3 900,29 грн і надалі по день ухвалення рішення; недоотриману суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1 824,37 грн; середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 1 жовтня по 30 листопада 2018 року в розмірі 7 800,57 грн та моральну шкоду, розмір якої вона оцінила у 20 000 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції не встановлені, не з`ясовані обставини та не досліджені наявні докази у справі, зокрема акт ревізійної перевірки ОСББ від 15 жовтня 18 року щодо дійсних мотивів її протизаконного звільнення 31 жовтня 2018 року з посади бухгалтера ОСББ, що сталося саме внаслідок проведення 13 серпня 2018 року членом її сім`ї (свекрухою) ревізійної перевірки ОСББ, де були при її сприянні виявлені численні зловживання та розкрадання коштів об`єднання з боку правління ОСББ, відтак суд знехтував гарантованим Законом України «Про запобігання корупції» державним захистом осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції. Суд не з`ясував обставини того, що вона ніколи не працювала за сумісництвом як це вказано у сфальсифікованому керівництвом ОСББ наказі № 1/11-к від 3 листопада 2017 року про прийняття її на роботу, так як згідно довідки з Пенсійного фонду України за формою ОК-7 ОСББ «Грушевського 19»було основне та єдине місце її роботи (з трудовою книжкою). Суд першої інстанції проігнорував доводи позивача про те, що вона не писала заяви на прийом на роботу на умовах, які вказані в цьому наказі, а отже будь-якої згоди на своє працевлаштування за такими умовами не надавала й жодного дня на протязі всього часу роботи в ОСББ за ними не працювала. Натомість вона писала заяву на прийняття на роботу в ОСББ як на постійну та основну (з трудовою книжкою), на умовах неповного робочого часу, з виконанням обов`язків на дому (без будь-яких графіків та обмежень). У зв`язку з тим, що вона, виконуючи обов`язки бухгалтера, працювала виключно на дому у вільний час і саме на таких умовах працевлаштовувалась в ОСББ, то будь яких правил трудового розпорядку, посадових інструкцій, робочих місць їй ніколи не встановлювалось та нею не погоджувалось. Суд першої інстанції свої безпідставні міркування про те, що керівництвом ОСББ нібито були доведені позивачу правила трудового розпорядку, посадова інструкція та робоче місце незаконно обгрунтував тим, що в наказі на прийом на роботу здійснений запис про те, що з правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСББ, посадовою інструкцією вона ознайомлена, але цей сфабрикований наказ їй не доводився до відома, не підписувався й не погоджувався нею. В якості доказів щодо нібито встановлення та доведення позивачу правил трудового розпорядку, посадової інструкції, робочого місця та нібито її прогулів ґрунтуються судом виключно на неналежних, недопустимих та недостовірних доказах, а саме: актах, протоколах, положеннях, наказах, що є підложними, та які були складені задніми датами, без участі працівника, виключно особами, що причетні до розкрадання коштів об`єднання, факти в яких наведені в акті ревізії, яку здійснила її свекруха. При цьому, взявши до уваги показання свідків - членів правління ОСББ, суд першої інстанції у своєму рішенні послався на недопустимі докази. Судом не з`ясовані й обставини того, що 18 вересня 2018 року будь-яких засідань правління щодо недотримання нею графіку роботи та посадової інструкції, поверненню якоїсь документації не відбувалося. Будь-який наказ про нібито догану за прогули їй не доводився та не вручався, а також не надсилався поштою, що підтверджує факт підлогу цього документу. Крім того, відповідно до підписаної головою ОСББ розрахункової відомості по заробітній платі за вересень 2018 року, вона у повній мірі відпрацювала вересень місяць 2018 року та саме за цей повний місяць їй була виплачена заробітна плата, що свідчить про відсутність у неї прогулів за цей період. Теж саме стосується про винесену їй догану за прогули на протязі 22 робочих днів станом на 18 жовтня 2019 року, оскільки відповідний наказ їй не доводився та не вручався. Судом не надано оцінку наданим доказам про відсутність на балансі ОСББ навіть елементарних столів, комп`ютера, будь-якого програмного забезпечення, що підтверджується даними бухгалтерського обліку. Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та зроблено помилковий висновок щодо її законного звільнення згідно із пунктом 4 статті 40 КЗпП України, адже місцем роботи було ОСББ «Грушевського 19», яке зареєстровано та постійно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , й саме в цьому будинку вона постійно проживає зі своєю сім`єю та сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки бухгалтера ОСББ, постійно перебуваючи на місті своєї роботи. І насамкінець, незаконно та необгрунтовано відмовивши їй в прийнятті листа непрацездатності, суд першої інстанції не з`ясував обставини та дійшов неправильного висновку з приводу того, що з 26 жовтня 2018 року по 2 листопада 2018 року (включно) позивач знаходилася на лікарняному по догляду за своєю хворою дитиною, а отже звільнення працівника 31 жовтня 2018 року не допускається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності у відповідності до статті 40 КЗпП України. У відзиві на апеляційну скаргу голова правління ОСББ «Грушевського 19» Василевський В.К. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що юридична особа - ОСББ «Грушевського 19» зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 квітня 2016 року з місцезнаходженням у м. Бровари по вул. Грушевського, 19, а його керівником є ОСОБА_2 . Згідно з наказом № 1/11-к від 3 листопада 2017 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ОСББ «Грушевського 19» на посаду бухгалтера ОСББ з 6 листопада 2017 року. Наказом № 02/18-к від 31 жовтня 2018 року за підписом голови правління ОСОБА_2 позивача як бухгалтера ОСББ звільнено з роботи 31 жовтня 2018 року за прогули без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем прогулів позивача без поважних причин, які не припинились і тривали після накладення на працівника дисциплінарних стягнень та вжитих заходів, а тому вважав звільнення позивача на підставі положень статті 40 КЗпП України законним та обґрунтованим. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Крім підстав, передбачених статтею 40цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків зокрема головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України). Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Згідно з положеннями статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його з роботи роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення. При цьому, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Згідно із статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до вимог статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року тягар доведення законності звільнення, наявності підстав для звільнення та дотримання процедури звільнення лежить саме на роботодавцеві, а працівник у свою чергу повинен довести відсутність прогулу, а при наявності прогулу - на нього покладається обов`язок довести належними і допустимими доказами поважні причини такого прогулу (відсутності на робочому місці понад визначені законом строки). Так, згідно із наказом № 1/11-к від 3 листопада 2017 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ОСББ «Грушевського 19» на посаду бухгалтера ОСББ з 6 листопада 2017 року за сумісництвом з посадовим окладом згідно штатного розпису. У наказі наявний запис: З Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСББ, Посадовою інструкцією бухгалтера ОСББ ознайомлена 6 листопада 2017 року. Наказ підписаний головою правління ОСББ ОСОБА_2 (а.с. 75, т. 1). Повідомлення про прийняття на роботу до Броварської ОДПІ подано 3 листопада 2017 року (а.с. 6, т. 1). Наказ про прийняття на роботу не оспорювався та є дійсний, а отже на підставі нього між сторонами виникли трудові правовідносини на умовах, врегульованих КЗпП і зазначених у цьому наказі. Згідно із актом від 6 листопада 2017 року вих. № 01, складеним та підписаним всіма членами правління ОСББ «Грушевського 19», бухгалтер ОСОБА_1 ознайомилась з наказом про прийом на роботу, з правилами трудового розпорядку та її посадовою інструкцією. Даний акт складений на підтвердження того факту, що оскільки ОСОБА_1 працевлаштована за сумісництвом, то трудову книжку не надає (а.с. 80, т. 1). Із даного приводу позивач підтвердила той факт, що при прийомі на роботу вона не подала трудову книжку і це було її волевиявленням з урахуванням умов трудового договору. Позивач не пред`являла вимоги про внесення запису до трудової книжки про прийом на роботу як при прийомі на роботу так і у подальшому під час роботи і при звільненні. З приводу заповнення трудової книжки позивач не має претензій і з даного приводу дії відповідача не оскаржує, відповідних позовних вимог не заявляє. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом № 1-а від 1 листопада 2017 року голови та всіма членами правління ОСББ «Грушевського 19», режим роботи бухгалтера роботи у випадку праці за сумісництвом або неповний робочий день є наступним: понеділок, середа - з 9.00 до 13.00 год, вівторок, п`ятниця - з 13.00 до 18.00 год, четвер з 14.00 до 19.00 год, обідня перерва - з 13.00 до 14.00 год; прийомні години громадян: вівторок - з 13.00 до 14.00 год, четвер - з 18.00 до 19.00 год; вихідні дні: субота, неділя. Пункт 15 Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачає, що за порушення трудової дисципліни застосовуються дисциплінарні стягнення у вигляді догани і звільнення. Прогулом вважається нявка на роботу без поважних причин протягом усього робочого дня, а також відсутність на робочому місці понад три години протягом дня без поважних причин. За змістом пункту 17 цих Правил дисциплінарні стягнення оголошуються та застосовуються головою правління та правлінням ОСББ. До застосування стягнення від порушника трудової дисципліни повинні бути отримані пояснення у письмовій формі. Відмова працівника дати пояснення, ознайомитись з наказом або протоколом про оголошення стягнення не може бути перешкодою для застосування стягнення (пункт 18). Відповідно до пункту 20 Правил наказ про застосування дисциплінарного стягнення повідомляється працівнику безпосередньо в момент оголошення стягнення, а у разі відсутності можливості повідомити працівника про оголошення стягнення або у зв`язку з відмовою працівника ознайомитись з наказом про оголошення стягнення головою правління та правлінням ОСББ складається відповідний акт. Згідно із пунктом 22 Правил внутрішнього трудового розпорядку робочим місцем голови правління, правління та бухгалтера є приміщення ОСББ (офіс ОСББ «Грушевського 19») на цокольному поверсі 2-го під`їзду будинку АДРЕСА_1 . В даному приміщенні також ведеться прийом громадян: співвласників та мешканців будинку (а.с. 76-78, т. 1). За Посадовою інструкцією бухгалтера ОСББ, затвердженою наказом № 2-а від 3 листопада 2017 року головою та всіма членами правління, посадові обов`язки виконуються у відповідності з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСББ, наказами ОСББ, розпорядженнями й вказівками голови правління ОСББ або правління ОСББ, а відступ від Правил внутрішнього трудового розпорядку ОСББ не допускається (а.с. 79, т. 1). Із доповідної записки голови правління ОСОБА_2 правлінню ОСББ «Грушевського 19» від 31 серпня 2018 року № 01/0818 вбачається, що голова довів до відома правління свої претензії щодо роботи і поведінки бухгалтера, яка не веде прийом мешканців, не веде первинний бухгалтерський облік, відмовляється приходити в офісне приміщення, там працювати і знайомитись з первинною документацією, а вимагає передачі їй первинної документації на її електронну пошту, надає доступи стороннім особам, зокрема цивільному чоловіку ОСОБА_3 до персональних даних мешканців будинку, у зв`язку з чим просив терміново призначити збори правління не пізніше 18 вересня 2018 року та втрутитись у ситуацію, що виникла з недотриманням бухгалтером ОСББ ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку і посадової інструкції бухгалтера (а.с. 89, т. 1). У відповідності до протоколу засідання правління ОСББ «Грушевського 19» № 17 від 18 вересня 2018 року встановлено такий порядок денний, зокрема: про висловлення претензій бухгалтером ОСОБА_1 голові правління ОСББ ОСОБА_2 ; про висловлення довіри правлінням ОСББ голові правління ОСОБА_2 ; про надання догани бухгалтеру ОСОБА_1 через постійну відсутність на робочому місці, невиконання вказівок голови, ігнорування вказівок правління, надання доступу до бухгалтерії і персональних даних співвласників та руху коштів сторонній особі; про звернення уваги бухгалтера ОСОБА_1 де знаходиться її робоче місце та про графік її роботи у ОСББ; про зобов`язання ОСОБА_1 повернути документи ОСББ до офісу ОСББ, що були взяті без дозволу правління. Зі змісту даного протоколу вбачається, що бухгалтеру ОСОБА_1 було вказано на її робоче місце і на обов`язок працювати на робочому місці у офісі, дотримуватись субординації, вказівок керівника, дотримуватись графіку роботи та посадової інструкції. На засіданні правління було вирішено зобов`язати голову правління ОСОБА_2 оголосити догану бухгалтеру ОСОБА_1 з формулюванням за постійну відсутність на робочому місці, невиконання вказівок голови правління, ігнорування вказівок правління, надання доступу до бухгалтерії і персональних даних співвласників ОСББ сторонній особі, та звернуто увагу позивача на її графік та місце роботи і прийому громадян, докладно це оголосивши. Крім того призначено члена правління ОСОБА_4 та голову правління ОСОБА_2 для нагляду за діяльністю бухгалтера ОСОБА_1 до 18 жовтня 2018 року і попереджено, що у разі повторення вищевказаних проблем доповісти правлінню 18 жовтня 2018 року для прийняття остаточного рішення ОСББ по даному працівнику. Також було зобов'язано позивачатерміново повернути до офісу взяті нею без дозволу документи (а.с. 85-86, т. 1). Встановлено, що наказом № 1-А від 18 вересня 2018 року за підписом голови правління ОСОБА_2 , було оголошено догану бухгалтеру ОСОБА_1. відповідно до рішення зборів правління ОСББ (протокол зборів № 17 від 18 вересня 2018 року) за постійну відсутність на робочому місці, невиконання вказівок голови правління ОСББ, ігнорування вказівок правління ОСББ, надання доступу до бухгалтерії ОСББ персональних даних співвласників та працівників ОСББ та руху коштів через інтернет-банкінг ОСББ сторонній особі (а.с. 96, т. 1). Актом від 18 вересня 2018 року вих. № 01/0918, складеним і підписаним головою правління ОСББ ОСОБА_2 , чотирма членами правління (повним складом) та одним співвласником ОСББ, зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 на засіданні правління 18 вересня 2018 року ознайомлюватись з протоколом засідання правління № 17 та наказом про оголошення догани № 1-А від 18 вересня 2018 року (а.с. 100, т. 1). Той факт, що вказане вище засідання правління відбулось, що на ньому була присутня позивач, що їй було доведено до відома про необхідність приходити на роботу на робоче місце, було вказано на таке робоче місце (в офісному приміщенні ОССБ в будинку АДРЕСА_1 , на необхідність ведення прийому і доведено до відома графік роботи та графік прийому мешканців, що правлінням було прийнято рішення про оголошення догани і така догана була їй оголошена, також підтвердили свідки, допитані судом першої інстанції за клопотанням відповідача. У подальшому, доповідною запискою від 18 жовтня 2018 року № 01/1018 голова правління ОСОБА_2 К. вдруге довів до відома правління ОСББ про невиконання бухгалтером ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, зокрема постійну відсутність на робочому місці, систематичне ігнорування обов`язку ведення прийому мешканців, повне ігнорування його вказівок і вимог та про виниклу у зв`язку з цим необхідність самостійного ведення бухгалтерського обліку, складення та подання звітності, вдруге просив терміново призначити збори правління не пізніше 18 жовтня 2018 року, втрутитись у ситуацію, що виникла з недотриманням бухгалтером ОСББ ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку і посадової інструкції бухгалтера (а.с. 90, т. 1). При цьому актом № 1 від 16 жовтня 2018 року вих. № 28/1018, складеним і підписаним головою правління ОСББ ОСОБА_2 і членом правління ОСОБА_4 , зафіксовано факт відсутності бухгалтера ОСОБА_1 на робочому місці 16 жовтня 2018 року з 9.00 по 18.00 год; на телефоні дзвінки голови і члена правління позивач не відповідала, пояснень у електронному листуванні не надала, двері за адресою проживання не відкрила (а.с. 98, т. 1). Згідно із актом № 2 від 17 жовтня 2018 року вих. № 29/1018, складеним і підписаним головою правління ОСББ ОСОБА_2 і членом правління ОСОБА_4 , зафіксовано факт відсутності бухгалтера ОСОБА_1 на робочому місці 17 жовтня 2018 року з 9.00 по 18.00 год; на телефоні дзвінки голови і члена правління позивач не відповідала, пояснень у електронному листуванні не надала, двері за адресою проживання не відкрила (а.с. 99, т. 1). Також актом № 3 від 18 жовтня 2018 року вих. 30/1018, складеним і підписаним головою правління ОСББ ОСОБА_2 і членом правління ОСОБА_4 , зафіксовано факт відсутності бухгалтера ОСОБА_1 на робочому місці 18 жовтня 2018 року з 9.00 по 18.00 год; на телефонні дзвінки голови і члена правління позивач не відповідала, пояснень у електронному листуванні не надала, двері за адресою проживання не відкрила (а.с. 101, т. 1). Згідно із протоколом засідання правління ОСББ «Грушевського 19» № 19 від 18 жовтня 2018 року, встановлено такий порядок денний, зокрема: про надання догани бухгалтеру ОСОБА_1 через постійну відсутність на робочому місці, невиконання вказівок голови, ігнорування вказівок правління, повну відсутність комунікації з своїми роботодавцями; про повернення документів бухгалтером ОСОБА_1 . По першому питанню доповідь мали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які доповіли, що за контрольований період позивач жодного разу не з'явилась на робочому місці, не відповідає на дзвінки, не відкриває двері, а при зустрічі відвертає голову, не відповідає на запитання та звернення, не надає жодних пояснень і не наводить адекватних причин відсутності на робочому місці. У зв`язку з цим правління вирішило зобов`язати голову правління ОСОБА_2 оголосити бухгалтеру ОСОБА_1 догану вдруге з формулюванням за постійну відсутність на робочому місці без поважних причин, невиконання покладеної на неї роботи, невиконання вказівок голови правління та ігнорування вказівок правління ОСББ (а.с. 87, т. 1). Наказом № 2-А від 18 жовтня 2018 року за підписом голови правління ОСОБА_2 оголошено другий раз догану бухгалтеру ОСББ ОСОБА_1. відповідно до рішення зборів правління ОСББ (протокол зборів № 19 від 18 жовтня 2018 року) за відсутність на робочому місці протягом 22 робочих днів без поважної причини, невиконання покладеної на бухгалтера роботи, невиконання вказівок голови правління ОСББ та ігнорування вказівок членів правління ОСББ (а.с. 97, т. 1). За даними акту від 19 жовтня 2018 року вих. № 04/1018, складеним і підписаним головою правління ОСББ ОСОБА_2 і чотирма членами правління (повним складом), зафіксовано, що члени правління намагались вручити ОСОБА_1 , перебуваючи 19 жовтня 2018 року біля будинку АДРЕСА_1 , протокол засідання правління № 19 від 18 жовтня 2018 року та наказ про оголошення догани № 2-А від 18 жовтня 2018 року, проте остання від ознайомлення відмовилась (а.с. 102, т. 1). Той факт, що у вказаний період констатувались факти відсутності позивача на вказаному їй робочому місці і ігнорування ведення прийому громадян, що відбулось друге засідання правління і на ньому обговорювалось дане питання щодо позивача, що правлінням було прийнято рішення про оголошення другої догани, та що відповідачем вжито дієві заходи і доведено працівнику до відома про догану також підтвердили свідки, допитані судом першої інстанції за клопотанням відповідача. Крім того, листом від 22 жовтня 2018 року вих. № 28/0818 за підписом голови та членів правління ОСББ, який відправлений на адресу ОСОБА_1 , правління доводило до відома позивачу про її відсутність на робочому місці в офісі ОСББ, вказало на недоліки у роботі в серпні 2018 року, про необхідність належного ведення первинної документації, нагадало про рішення правління від 18 вересня 2018 року щодо зобов`язання бути на робочому місці в офісі, дотримуватись графіку роботи, також вказало на те, що така поведінка бухгалтера несе пряму загрозу інтересам співвласників ОСББ, вимагало терміново повернути до офісного приміщення ОСББ документацію та попередило, що у разі не усунення порушень та не надання обґрунтованих пояснень про причини відсутності на робочому місці з 19 вересня 2018 року, вона буде звільнена за прогули за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 119, 120, т. 1). Згідно із актом № 1 від 31 жовтня 2018 року вих. № 30/1018, складеним і підписаним головою правління ОСББ ОСОБА_2 і членом правління ОСОБА_4 , засвідчено, що з 19 вересня 2018 року по 31 жовтня 2018 року з 9.00 по 18-00 год. вони зафіксували відсутність бухгалтера ОСОБА_1 на робочому місці; на телефоні дзвінки голови і члена правління позивач не відповідала, пояснень у електронному листуванні не надала, двері за адресою проживання не відкрила, поштові відправлення не отримує, жодних пояснень своєї відсутності не надала та відмовляється спілкуватись при зустрічі (а.с. 103, т. 1). У відповідності до протоколу засідання правління ОСББ «Грушевського 19» № 20 від 31 жовтня 2018 року встановлено наступний порядок денний: про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважної причини. Присутні всі члени правління, а виступили ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які доповіли, що за контрольований період ОСОБА_1 жодного разу не з'явилась на робочому місці, не відповідала на дзвінки, не відкривала двері у квартирі, до даного часу не надала жодних пояснень і не навела жодних адекватних причин відсутності на робочому місці, не реагує на те, що вже отримала дві догани, відправлені їй рекомендовані листи не отримує. З нею відсутня будь-яка комунікація. У зв`язку з цим, правління вирішило зобов`язати голову правління ОСОБА_2 звільнити бухгалтера ОСОБА_1 з роботи з формулюванням: звільнена з роботи за прогул без поважних причин (а.с. 88, т. 1). Наказом № 02/18-к від 31 жовтня 2018 року за підписом голови правління ОСББ ОСОБА_2, ОСОБА_1. - бухгалтера ОСББ 31 жовтня 2018 року звільнено за прогули без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. Доручено голові правління ОСББ провести з ОСОБА_1 остаточний розрахунок та виплатити компенсацію за невикористану частину відпустки за період роботи з 6 листопада 2017 року по останній робочий день. Останнім робочим днем визнано 30 вересня 2018 року. Підстава: протокол зборів правління ОСББ «Грушевського 19» від 31 жовтня 2018 року (а.с. 34, т. 1). Відповідно до довідки до наказу № 02/18-к від 31 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 , проведено розрахунок компенсації за невикористану відпустку при звільненні, а саме: період роботи з 6 листопада 2017 року по 30 вересня 2018 року; кількість днів невикористаної відпустки - 24 (по факту 22); взято до розрахунку кількість календарних днів крім святкових за листопад 2017 року - вересень 2018 року (334-9=325); сума зарплати за вказаний період дорівнює 39 907 грн; середня зарплата за 1 календарний день становить 122,79 грн; відпускні - 122,79 х 22= 2 701,38 грн; всього до виплати 2 701,38 грн - 486,25 грн (ПДФО) - 40,52 грн (ВЗ) = 2 174,61 грн. ОСББ нарахувало 3 020,40 грн, утримало 543,67 грн (ПДФО) та 45,31 грн (ВЗ) та виплатило на банківську картку ОСОБА_1 2 431,42 грн за 24,6 календарний день (а.с. 107, т. 1). Згідно відомостей розподілу витрат ОСББ «Грушевського 19» від 31 жовтня 2018 року, дата обробки 31 жовтня 2018 року 17:45:38, головний бухгалтер ОСОБА_6., табельний № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , сума 2 431,42 грн, призначення: компенсація за невикористану частину відпустки при звільненні (а.с. 106, т. 1). Тобто, позивач своєчасно отримала вказану суму (компенсацію за невикористану відпустку) на свій картковий рахунок, чого сама не оспорює. Листом від 2 листопада 2018 року вих. № 29/0918, який отриманий позивачем 5 листопада 2018 року, голова правління ОСББ надіслав копію наказу про звільнення і в тому ж листі повідомив бухгалтера ОСОБА_1 про видання наказу про звільнення і детально пояснив причини та підстави звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 33, т. 1). Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, з наданих сторонами письмових доказів та показань, допитаних в суді першої інстанції свідків вбачається, що на позивача 18 вересня 2018 року було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а саме за порушення трудової дисципліни, відсутність на робочому місці, неналежне виконання своїх посадових обов`язків бухгалтера. Вказана догана була доведена позивачу до відома та у її присутність було попереджено про неприпустимість подальшого порушення трудової дисципліни та встановленого розпорядку. Проте уже 18 жовтня 2018 року на позивача було накладено друге дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а саме за порушення трудової дисципліни, прогули, що мали місце після оголошення першої догани. При цьому відповідачем було вжито всі можливі, залежні від нього і дієві заходи щодо доведення цієї догани до відома працівника, про що вказали свідки і що засвідчено складенням відповідного акту. Оскільки дані дисциплінарні стягнення не оскаржувалися позивачем у встановленому законом порядку, то накази вважаються чинними і обґрунтовано взяті судом першої інстанції до уваги як докази систематичності порушень працівником трудової дисципліни. Отже, поданими відповідачем належними і допустимими доказами підтверджено факт прогулів позивача у вересні та жовтні 2018 року, а також після накладення двох дисциплінарних стягнень факт прогулів позивача у період з 19 по 31 жовтня 2018 року, тобто період відсутності на роботі після оголошення другої догани. Враховуючи, що позивач була відсутньою на робочому місці протягом значної кількості днів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність всіх підстав для визнання такої відсутності на робочому місці, а саме в офісному приміщенні ОСББ, у тому числі і в часи, відведені для прийому мешканців будинку, тривалим і неодноразово повторюваним прогулом, що є грубим порушенням трудової дисципліни. А з урахуванням кількості і тривалості таких прогулів, а також систематичності порушення трудової дисципліни, і невиправлення працівником своєї поведінки після накладення дисциплінарних стягнень, це може розглядатися як свідоме ігнорування позивачем встановленого трудового розпорядку і дисципліни, та як навмисне і грубе порушення трудової дисципліни, що заслуговує на подальше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи. Зважаючи на викладене, суд обґрунтовано погодився з відповідачем у тому, що він мав всі підстави для звільнення позивача за прогули, які не припинились і тривали після накладення на працівника дисциплінарних стягнень і вжитих заходів. Щодо визнання прогулом відсутності на роботі у вказаний період, то суд першої інстанції виходив з такого. Позивачка посилалася на те, що вона була прийнята на роботу на умові, що буде працювати вдома, втім таке ствердження спростовується наказом про прийняття на роботу, посадовою інструкцією бухгалтера, трудовим розпорядком, графіком роботи і зокрема графіком прийому громадян, а також показаннями свідків, та самою відсутністю будь-яких документів, які б фіксували саме такі умови праці бухгалтера. Більш того, безумовно 18 вересня 2018 року до її відома було офіційно і всім складом правління доведено про необхідність бути в робочий час на робочому місці, дотримуватись графіку роботи та графіку прийому мешканців будинку, їй було вказано на конкретне її робоче місце і на те, що відсутність на роботі буде розглядатись як прогули. Тому посилання позивача на те, що її робочим місце була квартира за місцем проживання, чи що вона мала право працювати на віддаленні, чи що їй було зручніше працювати вдома не виправдовують її поведінки, не є доказом дотримання нею трудової дисципліни і розпорядку, не спростовують її відсутності на роботі і не свідчать про наявність у неї поважної причини для відсутності на робочому місці. Крім того, надані накази, акти, протоколи засідань правління, зокрема засідання 18 вересня 2018 року з участю позивача вказують на те, що остання, якщо не раніше, то принаймні в цей день точно була обізнана з трудовим розпорядком, з графіком роботи, з дислокацією її робочого місця, а також з графіком та місцем ведення прийому мешканців, що з урахуванням характеру і специфіки посади позивача визналося судом важливою складовою частиною роботи бухгалтера ОСББ «Грушевського 19». Посилання в позові на неповний робочий день також не є підставою для того, щоб відсутність працівника на роботі протягом всього робочого дня не визнавати прогулом, оскільки відсутність позивача на робочому місці визначалась не окремими годинами протягом робочого дня, а постійною її відсутністю протягом багатьох робочих днів поспіль. В цьому сенсі важливим є і той факт, що позивач ігнорувала вказівки правління і голови про необхідність знаходитись на робочому місці в години прийому бухгалтером мешканцями будинку (вівторок і четвер щонеділі). А така відсутність на робочому місці є невиправданою ні при яких інших обставинах, є свідомим вибором працівника порушувати трудову дисципліну та ігнорувати встановлений розпорядок, небажанням належним чином виконувати трудовий обов`язок, і тому є свідомим прогулом. Доводи позивача про те, що вона працювала на своєму комп`ютері і тому мала право працювати вдома, не є фактором, що звільняв її від обов`язку дотримуватись трудової дисципліни і законних вказівок керівника та правління. Крім того, ніяких звернень з приводу незабезпечення її на робочому місці в офісі відповідним інвентарем і необхідною технікою з її сторони не було, а свідки дане твердження позивача спростували, пославшись на наявність обладнаного офісного приміщення, наявність двох столів та іншого обладнання. А сам той факт, що позивачу було вдома працювати зручніше, не може бути взятий до уваги як поважна причина систематичної і тривалої відсутності на робочому місці в офісі ОСББ. Також позивач посилалася на те, що в першу чергу має враховуватись виконання нею трудових обов`язків і не має значення, де саме вона їх виконувала, а тому відсутній прогул як такий. Проте такі посилання суперечать вимогам закону, що регулює дані правовідносини, враховуючи законодавче визначення понять трудової дисципліни, трудового розпорядку, графіку роботи, поняття прогулу як відсутності на робочому місці, і дані поняття та підстави для звільнення є відмінними від невиконання трудових обов`язків, що законом передбачено як інша самостійна підстава для звільнення (пункт 3 статі 40 КЗпП України). Для визнання відсутності працівника на робочому місці (на роботі) прогулом не має особливого значення сам факт можливого виконання певних трудових обов`язків на власний розсуд працівника в позаробочий час без дотримання трудового розпорядку, якщо на таку відсутність і такий спосіб виконання трудових обов`язків не було надано дозволу і згоди роботодавця. У даному ж випадку такої згоди надано позивачу не було, більш того, роботодавець неодноразово звертав її увагу на свою незгоду з такими порушеннями трудової дисципліни і наполягав на дотриманні трудового розпорядку та присутності на робочому місці у робочий час і тим більше у часи прийому. До того ж позивач не довела належного і повного виконання всіх своїх трудових обов`язків у період відсутності на роботі, що при певних обгрунтованих обставинах могло б зняти з неї відповідальність за прогули. Що стосується виконання своїх трудових обов`язків бухгалтера у період прогулів, як причини, що на думку позивача спростовує її прогули, то позивач посилається на складення та подання нею звітності до державних органів. На підтвердження цього надала копію листа, який вона 18 вересня 2018 року направила правлінню ОСББ, з повідомленням про те, що 17 вересня 2018 року голова правління відмовив підписати звіти про суми нарахованої зарплати за серпень 2018 року, просила підписати та здати до ОДПІ до 20 вересня 2018 року, однак цей лист не має відношення до періоду прогулів позивача і виконання чи невиконання нею трудових обов`язків у жовтні 2018 року. Позивач надала копію її екземпляру звітності за вересень 2018 року у паперовій формі з її рукописним підписом в графі бухгалтер, а підпис керівника відсутній. Під час розгляду справи позивач також надала копію розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за вересень 2018 року (частина звітності), з підписами керівника і бухгалтера (відмітка про подання звіту 3 жовтня 2018 року виконана власноручно позивачем), але на даному розрахунку відсутні підтвердження про дійсне подання та прийняття даного розрахунку адресатом і про дату такого прийняття, оригінал чи належним чином посвідчена копія звіту не надана). Позивач надала суду копію її листа від 12 жовтня 2018 року, направленого правлінню ОСББ, з повідомленням про те, що за серпень-вересень 2018 року керівник ОСББ не надав бухгалтеру первинних документів для відображення в обліку, що унеможливило своєчасне і достовірне відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій та підготовку звітності, крім того не надав бухгалтеру електронні ключі для подачі звітності до ДФС, що унеможливило подачу звітності бухгалтером особисто, додаток: звіт про суми нарахованої зарплати за вересень 2018 року. Як пояснила суду позивач, вона дану звітність підготувала на початку жовтня 2018 року в паперовому вигляді, підписала, і оскільки керівник відмовився прийняти та підписати, направила поштою до ОСББ, а до відповідних державних органів не подавала. Зі своєї сторони відповідач надав два звіти, а саме: звіт про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на обов`язкове соцстрахування за вересень 2018 року, додаток 4, таблиця 6 (відомості про зарплату та відрахування внеску) за вересень 2018 року (зокрема вказано відомості про ОСОБА_1 - 3 723грн.) звітність подана в електронній формі, підписана керівником ОСОБА_2 , підпис бухгалтера відсутній; і звіт про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на обов`язкове соцстрахування за жовтень 2018 року додаток 4, таблиця 6 (відомості про зарплату та відрахування внеску) за жовтень 2018 року (зокрема вказані відомості про ОСОБА_1 - 3 020,73 грн, внесок 664,49 грн, доплата до мінімального 154,57 грн) звітність подана в електронній формі, підписана керівником ОСОБА_2 , підпис бухгалтера відсутній. Як пояснив суду ОСОБА_2 , дану звітність у жовтні 2018 року за вересень складав він сам, оскільки позивач усунулась від виконання своїх посадових обов`язків, подав звітність за своїм електронним підписом без бухгалтера, з метою уникнення можливих фінансових санкцій. Крім того, спростовуючи подання позивачем звітності за вересень 2018 року, пояснив, що з вересня 2018 року припинилась подача звітності у паперовій формі. Спростовуючи твердження позивача, що її відсутність на робочому місці у офісі не можна вважати прогулами, оскільки вона фактично виконувала роботу бухгалтера, суд правильного виходив і з того, що з позивачем був укладений трудовий договір за нормами трудового права, а не цивільно-правовий договір (за яким вона працювала до працевлаштування у листопаді 2017 року і за яким виконавець роботи брав на себе виключно зобов`язання виконати певну роботу, а замовник її оплатити, і за яким на виконавця не розповсюджувався трудовий розпорядок і положення про трудову дисципліну), у даному ж випадку разом з укладенням саме трудового договору за таким договором позивач як працівник зобов`язана підкорятись трудовому розпорядку, дотримуватись трудової дисципліни і режиму робочого дня та не допускати прогулів без поважних причин. Посилання позивача на наявність у неї малолітньої дитини не може використовуватись як оправдання постійної відсутності на робочому місці, тим більше, що не надано доказів постійної непрацездатності протягом всього періоду прогулів (зокрема прогулів з 19 по 31 жовтня 2018 року), і крім того враховуючи, що проживає позивач у тому ж будинку, в якому знаходиться офісне приміщення відповідача (її робоче місце). Під час розгляду справи, сама позивач фактично не оспорювала того факту, що протягом вказаного періоду не виходила на роботу в офісне приміщення і не працювала за вказаним місцем роботи, не заходилась у офісному приміщенні на своєму робочому місці в робочий час в години, відведені для прийому мешканців будинку. Її позиція з даного питання зводиться фактично і очевидно до того, що вона не бажала працювати у офісному приміщенні (на своєму робочому місці), і відверто ігнорувала вказівки керівника і правління, не вважала за потрібне підкорятись трудовому розпорядку і його дотримуватись. Позивач, на підтвердження відсутності у неї прогулів та/або наявності поважних причин відсутності на робочому місці (прогулів) посилалась на складення нею відомості із заробітної плати від 3 жовтня 2018 року, акту звірки розрахунків з УСЗН від 4 жовтня 2018 року, розрахунку видатків на відшкодування витрат на пільги за вересень 2018 року, звітів до ДПІ від 12 жовтня 2018 року, розрахуванням квитанцій по сплаті за утримання будинку від 4 жовтня 2018 року, довідки про склад сім`ї та розмір платежів від 9 жовтня 2018 року, звіту щодо боржників станом на 25 жовтня 2018 року, а також документи, що стосуються роботи бухгалтера у період до жовтня 2018 року. Разом з тим дані докази не спростовують самих фактів прогулів, тобто відсутності на роботі (на робочому місці) протягом робочого дня (понад три годити ) у досліджуваний період. Подані позивачем копії документів (нарахування зарплати до серпня 2018 року, інші бухгалтерські документи в копіях) стосуються її роботи до періоду, який є предметом дослідження і аналізу в даній справі. Крім того, вказані документи не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність прогулів позивача і не доказують наявності поважних причин таких прогулів. Такі документи, як акти ревізії родини ОСОБА_3 , листи правлінню, також не спростовують прогулів і не доводять поважних причин прогулів, і як окремо так і у сукупності не спростовують висновків суду першої інстанції про обґрунтованість і законність звільнення. Лист - повідомлення від 13 серпня 2018 року за підписом ОСОБА_5 (мати ОСОБА_3 ) правлінню ОСББ про організацію проведення інвентаризації з участю членів ревкомісії 16 серпня 2018 року і акт ревізії фінансово-господарської діяльності ОСББ за період з 1 липня 2017 року - 31 липня 2018 року, підписаний 15 жовтня 2018 року ревізором ОСББ ОСОБА_5. не спростовують наявності прогулу позивача чи будь якого упередженого ставлення до неї. Судом встановлено, що процедура звільнення відповідачем дотримана, а той факт, що від працівника не відібрано письмові пояснення не залежав від ОСББ та не свідчить про протиправність таких дій, оскільки за встановлених обставин справи відповідач не допустив порушень прав працівника бути вислуханим та її права надати пояснення при накладенні дисциплінарного стягнення з огляду на те, що позивачу неодноразово пропонувалось надати пояснення причин невиходів на роботу і вона мала таку можливість, чим не скористалась, як до видання наказу, так і в процесі її звільнення. Відтак сама відсутність письмових пояснень працівника з приводу прогулів не є підставою для визнання звільнення незаконним. Наказ видано керівником, уповноваженим на вчинення таких дій, більш того наказ видано керівником на підставі колегіального рішення правління, що виключає свавільність такого наказу (зведення особистих рахунків з невигідним працівником), на що посилається позивач. Будь-яких порушень процедури звільнення, які б давали підстави визнання наказу незаконним, і які б вказували на незаконність звільнення та на порушення прав працівника, судовим розглядом не встановлено. Крім того, під час розгляду справи, після дослідження наданих в порядку і в строки, передбачені законом, доказів, позивач заявила клопотання про долучення копії листка непрацездатності за період з 26 жовтня 2018 року по 3 листопада 2018 року, як ще одної підстави для визнання її звільнення незаконним (під час непрацездатності). Непрацездатність позивача у вказаний період часу при певних обставинах могла б розглядатись як поважна причина прогулу саме у вказані у лікарняному дні, але не у інші дні прогулів. Даний доказ не був поданий в порядку і в строки, передбачені ЦПК для подання доказів, позивач не навела жодної поважної причини неподання такого доказу вчасно, тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у прийнятті даного доказу і у поновленні позивачу строку для його подання. Але, враховуючи значимість цього документу, суд вважав за доцільне дати оцінку даній обставині, повідомленій позивачем під час розгляду справи. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року). Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані, зокрема подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (частина друга статі 43 ЦПК України). У відповідності до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Колегія суддів підкреслює, що доступ до суду, у тому числі на подання нових доказів, як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Так, у позовній заяві позивач не посилалась на обставину своєї непрацездатності як підставу визнання звільнення незаконним, тому ця обставина правильно не взята судом першої інстанції до уваги відповідно до принципу диспозитивності. При цьому, з`ясовуючи дані обставини, судом встановлено, що лікарняний був відкритий педіатром 26 жовтня 2018 року, продовжений - 30 жовтня 2018 року, а до роботи - 3 листопада 2018 року Позивач про відкриття лікарняного, тим більше знаючи про існуючий конфлікт, навмисно не повідомила свого роботодавця, що також свідчить про ігнорування позивачем правил трудового розпорядку і трудової дисципліни, яка вимагає від працівника у разі наявності непрацездатності (або іншої поважної причини для невиходу на роботу) невідкладно повідомити керівника про таку обставину. Враховуючи, що лікарняний був відкритий педіатром, амбулаторне лікування, слід вважати, що за станом свого здоров`я позивач мала можливість повідомити керівника. Позивач не повідомила керівника про лікарняний і при його продовженні, і після його закриття, хоча зобов`язана була подати листок непрацездатності на підприємство за місцем роботи для відображення у табелі обліку робочого часу, чого не могла не знати, будучи бухгалтером, що також вказує на свідоме заведення керівництва в оману (приховання даної обставини), і з іншого боку вказує на ігнорування позивачем правил трудового розпорядку, режиму роботи і необхідності дотримання трудової дисципліни. Позивач в судовому засіданні не заперечувала того, що не повідомляла керівника про лікарняний протягом вказаного у ньому період непрацездатності, не подавала листок непрацездатності керівнику після його закриття ані 3 листопада 2018 року, ані в подальшому, як до так і після отримання 5 листопада 2018 року наказу про звільнення. У разі своєї добросовісності позивач мала би і могла подати листок непрацездатності керівнику 5 листопада 2018 року для коригування відомостей в табелі обліку робочого часу, для приведення наказу про звільнення у відповідність до вимог закону, але даний факт надовго і недобросовісно приховала. В суді ж позивач послалась на те, що забула про лікарняний, що є нелогічним. При наведених вище обставинах у їх сукупності колегія суддів не вбачає підстав для визнання наказу про звільнення позивача незаконним і для його скасування лише через те, що він виданий у день, коли позивачу був відкритий лікарняний, оскільки недобросовісність працівника і навмисне введення працівником керівника в оману (шляхом навмисного приховання важливої інформації) не може трансформуватись у вину роботодавця і визнаватись порушенням прав працівника, а наслідки такого зловживання правом не можуть перекладатись на другу сторону, яка діяла добросовісно. До того ж дану підставу для визнання звільнення незаконним позивач у позовній заяві не вказала і на дану обставину не посилалась, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог і лише з підстав, зазначених позивачем у позові. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача було проведено законно, без порушень визначеної законом процедури, оскільки прогули мали місце і вся сукупність таких прогулів не була пов`язана з поважними причинами, а відповідач мав всі підстави для звільнення позивача і таке дисциплінарне стягнення є співмірним самому порушенню та його тяжкості. Оскільки суд визнав звільнення законним та не ухвалив рішення про поновлення позивача на роботі, то відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за вимушений прогул з підстав, передбачених статтею 235 КЗпП України. Розрахунок зі звільненим працівником проведений своєчасно і без порушень прав працівника, у відповідності до вимог статей 47, 116 КЗпП України, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку згідно статті 117 КЗпП України. Щодо стягнення заробітної плати за жовтень 2018 року, то колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення цих позовних вимог. За змістом статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Із системного аналізу наведених норм вбачається, що заробітна плата виплачується за фактично виконану працівником роботу і її розмір може бути зменшений у випадку невиконання працівником своїх трудових обов`язків. Встановлено, що у даному випадку в наказі про звільнення зазначено, що останнім робочим днем позивача вважається 30 вересня 2018 року. Таке визначення не суперечить вимогам закону і умовам трудового договору, а також встановленим конкретним обставинам щодо невиконання позивачем трудових обов`язків у жовтні 2018 року. Виходячи з того, що весь жовтень 2018 року вважається у позивача прогулом, що підтверджено наказом про оголошення другої догани, фактом прогулів після цього до дня звільнення, актами про відсутність на роботі, відсутністю будь яких достовірних доказів виконання позивачем своїх посадових обов`язків протягом всього жовтня 2018 року, або доказів того, що позивач в певні конкретні дні жовтня 2018 року знаходилась на роботі і на робочому місці, а також виходячи з відомостей табелю обліку робочого часу, в якому за жовтень 2018 року зазначено «0» робочих днів і «0» годин, колегія суддів погоджується з висновком суду у тому, що відсутні підстави для нарахування їй заробітної плати за жовтень 2018 року. Щодо підстав для нарахування зарплати позивачу за жовтень 2018 року, зокрема виконання нею роботи бухгалтера у жовтні 2018 року та подання звітності до державних органів, то суд виходив з наступних доказів і встановлених на їх підставі обставин: Позивач надала копію її екземпляру звітності за вересень 2018 року у паперовій формі без підпису керівника, копію розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за вересень 2018 року (частина звітності) з підписами керівника і бухгалтера. При цьому відмітка про подання звіту 3 жовтня 2018 року виконана власноручно позивачем, але на даному розрахунку відсутні підтвердження про дійсне подання та прийняття даного розрахунку адресатом і про дату такого прийняття, оригінал чи належним чином посвідчена копія звіту також не надана. Разом з тим дані документи не доводять факту виконання позивачем трудових обов`язків у жовтні 2018 року, копія її листа від 12 жовтня 2018 року на адресу правління ОСББ з повідомленням про те, що за серпень-вересень 2018 року керівник ОСББ не надав бухгалтеру первинних документів для відображення в обліку та не надав електронні ключі для подачі звітності до ДФС може свідчити про наявність певного конфлікту, але не доказує самого факту виконання позивачем обов`язків і роботи бухгалтера у жовтні 2018 року та її виходів на роботу у вказаному місяці. Слушними в цьому сенсі є пояснення голови правління ОСОБА_2, що саме з даної причини (невиходів бухгалтера на роботу і відмови виходити на роботу у офіс, де була вся первинна документація, акумульована у жовтні 2018 року і було причиною невиконання позивачем своїх трудових обов`язків і причиною не складення нею звітності та того факту, що звітність за вказаний місяць він виконував без бухгалтера. Як пояснив ОСОБА_2 , звіти він складав, підписував електронним підписом і відправляв сам, оскільки бухгалтер усунулась від виконання своїх обов`язків, на роботу не виходила. Крім того, спростовуючи подання позивачем звітності за вересень 2018 року, пояснив, що з вересня 2018 року припинилась подача звітності у паперовій формі. За даними табелю обліку робочого часу штат ОСББ складається з трьох осіб, а саме: голова правління, бухгалтер, прибиральниця. Відповідно до розрахункової відомості від 3 жовтня 2018 року бухгалтеру ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за вересень 2018 року в сумі 3 723 грн, до виплати після утримань - 2 992,01 грн, відомість підписана керівником і бухгалтером. Дана заробітна плата виплачена позивачу на початку жовтня 2018 року своєчасно, чого позивачка не оспорювала. Таким чином, заборгованості по заробітній паті, нарахованій за вересень 2018 року, немає, відповідно відсутня затримка у розрахунку по цій сумі при звільненні. Згідно із табелем обліку робочого часу за період з 1 жовтня по 31 жовтня 2018 року, підписаного і затвердженого головою правління ОСББ, в графі бухгалтер ОСОБА_1 поданні відомості про відпрацьований час: 0, відпрацьовано за місяць днів: 0, годин: 0, всього неявок: 176 годин, відпустки: основна 0, на навчання 0, без збереження зарплати 0, прогули: 176 годин, тимчасова непрацездатність:

0. Колегія суддів також враховує, що позивач була прийнята на роботу за сумісництвом, а у такому випадку заробітна плата виплачується за фактично виконану роботу відповідно до вимог статті 102-1 КЗпП України. При цьому ОСББ «Грушевського 19» є некомерційним підприємством з чітко обмеженим штатом (три працівника), і відповідно обмеженим фондом заробітної плати, який формується з внесків на утримання будинку самих співвласників будинками, тому, враховуючи відомості табелю робочого часу, наявний тривалий і безперервний прогул бухгалтера протягом робочого місяця і невиконання посадових обов`язків за місяць у повному обсязі, нарахування керівником ОСББ заробітної плати бухгалтеру було б невиправденим. Отже, підстав для стягнення з відповідача на користь відповідача заробітної плати за жовтень 2018 року не вбачається. Позивач також просила стягнути частину компенсації за невикористану відпустку, однак виходячи з того, що така компенсація позивачу була виплачена у повному розмірі, з урахуванням днів невикористаної відпустки та її заробітної плати. Посилання позивача на неврахування зарплати за жовтень 2018 року, що призвело, на її думку, до неправильного визначення розміру компенсації, є безпідставним з наведених вище мотивів. Крім того, судом першої інстанції не встановлено порушень прав позивача при її звільненні, і так само не встановлено інших порушень трудових прав відповідачем, які б могли розглядатись як підстава для покладення обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди, завданої працівнику. Крім того, позивач не довела самого факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок порушення її трудових прав, а всі наслідки, на які вона вказує як на моральну шкоду, виникли для неї не від протиправних дій відповідача і не від порушення її трудових прав, а внаслідок її свідомих дій, тому підстави для стягнення моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України відсутні. З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367- 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків, визначених у частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній