Постанова 4812 № 484/1607/20

10.09.20 22-ц/812/1542/20 Провадження №22-ц/812/1542/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Миколаїв Справа № 484/1607/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шаманської Н.О., суддів: Коломієць В.В., Колосовського С.Ю. із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Хемич О.Б. 14 липня 2020 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 14 липня 2020 року у с т а н о в и в: У травні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 12 жовтня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до умов якого останньому відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт. У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору у відповідача станом на 28 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 14838 грн. 81 коп., яка складається, з 7760 грн. 10 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 2711 грн. 72 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 3184 грн. 19 коп. пені; 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 682 грн. 80 коп. штрафу (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2020 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 жовтня 2016 року в розмірі 7760, 10 грн. Розподілено судові витрати. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та задовольнити вимоги банку в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що підписання відповідачем анкети-заяви свідчить про його згоду з укладенням кредитного договору. АТ КБ «Приватбанк» вказувало, що відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним. Крім того, відповідачем прийнято умови щодо сплати процентів (відповідно до ст. 625 ЦК), нарахованих на прострочене тіло та погоджено їх розмір. Проти позову ОСОБА_1 не заперечував, користувався коштами банку. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Судом встановлено, що 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та зобов`язаний виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Згідно з доданим Банком до позову розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28 квітня 2020 року становить 14838 грн. 81 коп., яка складається, з 7760 грн. 10 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 2711 грн.72 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК; 3184 грн.19 коп. пені; 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 682, 80 грн. штрафу (процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 жовтня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www.privatbank.ua , які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 жовтня 2016 року шляхом підписання заяви-анкети. Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення висновку суду першої інстанції, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року). За загальним правилом частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Аналіз положень частини 2-4 статті 81 та статті 82 ЦПК свідчить про те, що безумовною підставою для звільнення сторони від доказування є обставини, визнані загальновідомими. В інших випадках сторона звільняється від доказування при наявності лише певних умов. При цьому за правилами пункту 1 статті 82 ЦПК не підлягають доказуванню обставини, які визнані учасником справи і суд не має обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, або добровільності визнання. Отже, розгляд справи у заочному порядку (у відсутності відповідача) не звільняє позивача від обов`язку доводити підстави позову (в цій справі обґрунтованість розрахунків), а суд оцінювати надані докази за вимогами статей 77-80 ЦПК. Оскільки визнання обставин відповідачем та відсутність заперечень відповідача при заочному розгляді справи не є тотожними обставинами, а процесуальне значення має лише факт визнання, то спірні правовідносини не мають іншого характеру ніж правовідносини у справі № 342/180/17, при розгляді якої Верховний Суд зробив правовий висновок в постанові від 3 липня 2019 року та яку застосував суд першої інстанції. Звертаючись з позовом, позивач крім тіла кредиту, пені та штрафів, просив стягнути з відповідача відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2711 грн. 72 коп. Судом першої інстанції вірно відмовлено у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит у відповідності до ст. 625 ЦК України виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 були надані наступні кредитні картки № НОМЕР_1 зі строком дії до січня 2018 року, № НОМЕР_2 до грудня 2021 року та № НОМЕР_3 зі строком дії до грудня 2021 року (а.с. 15) . За такого, строк дії кредитного договору ще не сплив. Проценти нараховані на поточні платежі, що виключає підстави для їх застосування у відповідності до ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність боржника виключно за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Нарахування Банком таких процентів за невиконання боржником грошового зобов`язання у зв`язку з прострочкою виконання щодо повернення кредитних коштів також не підтверджено відповідними доказами, так як проценти у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховані за період до квітень 2020 року , тобто в межах строку дії платіжних карток, з якими пов`язані строки виконання зобов`язань щодо повернення позичених коштів. За такого посилання Банку в апеляційній скарзі на право кредитора нараховувати проценти на прострочене тіло кредиту у відповідності до статті 625 ЦК України, на рівні процентної ставки, визначеної в Умовах та правилах, також не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки їх розмір між позичальником та кредитором не узгоджено, а Умови та правила надання банківських послуг, які містять такі положення, відповідачем не підписані. Не можуть бути взяті до уваги колегією суддів і доводи Банку щодо визнання відповідачем позовних вимог через неоспорення самого факту укладення кредитного договору, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦПК України. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення а заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.О. Шаманська Судді: В.В. Коломієць С.Ю.Колосовський Повний текст постанови складено 15 вересня 2020 року.