Постанова 4811 № 449/994/19

Справа № 449/994/19 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О. Провадження № 22-ц/811/3007/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 42 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2020 року в складі судді Борняка Р.О. в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановила: У серпні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 26886,08 грн. та судові витрати в сумі 1921,00 грн. Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.04.2016 відповідач отримав кредит у розмірі 700.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі, надавши кредит у встановленому розмірі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув у зв`язку з чим, станом на 13.06.2019 має заборгованість 26 886,08 грн. з яких: 0,00 грн.- заборгованість за тілом кредита; 908,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 20 616,13 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3606,86 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1256.48 грн. - штраф (процентна складова). Просив позов задовольнити. Оскаржуваним заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2020 року у задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Заочне рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, довільно потрактувавши розуміння такої заборгованості та не врахувавши при цьому подані банком докази. Платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту, у разі несвоєчасного або не у повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Тобто, прострочений кредит це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих коштів та отримання відсотків за їх користування і ця умова є істотним фактором при надання кредитних коштів. Покликається на те, що розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, а відповідач не оспорив в судовому порядку жодної операції здійсненої за карткою, відтак такий є належним та допустимим доказом, а відповідачем не спростовано факт наявності та розміру заборгованості. Не погоджується із відмовою в задоволенні позову з покликанням на ст. 534 ЦК України. Звертає увагу на відповідні положення щодо сплати процентів, пені, штрафів та дострокового виконання боргових зобов`язань. Окремо зазначає, що відповідач не звертався до суду з вимогою про розірвання договору, а навпаки погодився з його умовами та прийняв їх до виконання, оскільки тривалий час користувався карткою та часткового погашав заборгованість, особисто здійснював операції з карткою, відтак знав про умови укладеного договору. Також зазначає про презумпцію правомірності правочину, яка закріплена ст. 204 ЦК України. Просить скасувати заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Звертаючись з позовними вимогами позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої доводи обґрунтовував укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором б/н від 20.04.2016, Розрахунком заборгованості за таким договором станом на 13.06.2019, Анкетою-заявою із підписом позичальника, у якій зазначені особисті дані останнього, копією паспорта позичальника (а.с. 6-9, 25). Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту та за відсотками, при цьому, заборгованість за простроченим тілом кредиту вказана у розмірі 906,61 грн. Так, суд виходив з того, що заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту співвідносяться як загальне й окреме, тому суду не доведено правомірність стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту. При цьому відсотки, які повинні були нараховуватися за користування кредитними коштами відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом (поточним тілом) кредиту, відтак позов в частині стягнення простроченого тіла кредиту за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту не підлягає задоволенню. Також суд виходив з положень ст. 534 ЦК України за якою наявність у відповідача заборгованості по пені та по штрафам можлива лише за наявності основної заборгованості за кредитом, яка згідно з позовною заявою складає 0,00 грн. (поточне тіло кредиту), тому враховуючи відсутність у відповідача заборгованості за основним кредитним зобов`язанням (поточним тілом кредиту), а так само відсутність заборгованості за відсотками, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК Українивизначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який змінив назву на АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про оформлення кредитної карточки та отримав кредит у розмірі 700.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання заяви підтвердив, що ознайомлений та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, зазначив особисті дані, контактний номер телефону. ОСОБА_1 погодився, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Зазначені обставини спростовують протилежні висновки суду першої інстанції та у відповідній частині стверджують підставність вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами. В свою чергу, позивач стверджує, що відповідач не належним чином виконував свої обов`язки, відтак згідно долученого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 20.04.2016 станом на 13.06.2019 року має заборгованість 26 886,08 грн. з яких: 0,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 908,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 20 616,13 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 3606,86грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1256.48 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 6-7). Тобто, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути заборгованість, яка складається фактично із простроченого тіла кредиту та неустойки. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 20.04.2016 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк не зазначена процентна ставка, при цьому до матеріалів справи долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з яких слідує, що базова ставка на 55 днів пільгового періоду становить 2,5 % в місяць (30 % в рік). Натомість, як вбачається з розрахунку заборгованості % ставка у такому починаючи з часу укладення договору і до часу розрахунку заборгованості зазначена на рівні 3,60 %. В цьому контексті, колегія суддів виходить з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування, підтвердження ОСОБА_1 щодо ознайомлення із правилами надання та повернення кредиту або ідентифікації умов, які погоджені підписом відповідачки саме в тій редакції умов, на яких наполягає банк. У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на копію заяви, Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». При цьому, матеріали справи не містять в принципі підтверджень, з якими саме Тарифами та Умовами ознайомилася і погодилася відповідачка, підписуючи заяву від 05.09.2013, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, можливістю їх зміни в односторонньому порядку, зокрема в сторону підвищення. Тобто, покликання позивача на Тарифи та Умови, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з порушенням умов договору. Таким чином, вимоги та доводи позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо необхідності та підставності стягнення з відповідача відсотків та пені у відповідному розмірі не знайшли свого підтвердження, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині та правильність відповідних висновків суду. Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Цим самим касаційний суд прийшов висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З наданого позивачем розрахунку вбачається наявність заборгованості за кредитом, яка слідуючи розрахунку заборгованості є простроченою заборгованістю та становить 906,61 грн., це ті кошти, які були надані позивачем у розпорядження відповідачка та використані останнім без їх повернення, відтак висновки суду першої інстанції про відмову в стягненні такої суми не ґрунтуються на законі. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обставин за яких у суду першої інстанції та колегії суддів були б відсутні підстави для застосування зазначеної позиції, апеляційним судом не встановлено, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Крім цього, підстав щодо необхідності відступити від відповідних висновків чи застосування інших позивач не наводить. Враховуючи наведене вище, колегії суддів приходить висновку про часткову підставність позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 906,61 грн., відтак оскаржуване рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення таких вимог. Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниколегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Заочне рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 вересня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.09.2013 в сумі 906 (дев`ятсот шість) гривень 61 коп. У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) судовий збір в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 89 коп. за подання позову та 97 (дев`яносто сім) грн. 34 коп. за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 березня 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк