Постанова 4875 № 905/554/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2020 р. Справа № 905/554/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шевель О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", Донецька область, м.Лиман (вх.№2016 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20 (суддя Кротінова О.В., ухвалене в м.Харків о 14:25год., дата складення повного тексту 30.06.2020р.) за позовом: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, м.Маріуполь, до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Донецька залізниця", Донецька область, м.Лиман про стягнення 1630693,89грн., ВСТАНОВИЛА: Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 1630693,89грн., на підставі статті 116 Статуту залізниць України (з урахуванням заяви №01.02.04-5/61 від 27.04.2020р. про зменшення позовних вимог). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення перевезення вантажів на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" за наявними у матеріалах справи залізничними накладними, відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статті 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на станцію призначення Сартана Донецької залізниці. 14.04.2020р. у відзиві на позовну заяву поданому відповідачем до господарського суду Донецької області останній просив суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10% від обґрунтованої суми позову 1696296,89грн.- 169629,69грн. Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20 задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 1630693,89грн.; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 1630693,89грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 24460,41грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 21692,46грн. Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки відповідачем вантажу з простроченням терміну, а отже мало місце порушення залізницею вимог пункту 41 Статуту щодо прострочення доставки вантажу на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", що свідчить про наявність правових підстав для нарахування та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 1630693,89грн. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20 в частині стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 584867,20грн. та прийняти в цій частині нове рішення, в якому врахувати доводи відповідача та відмовити в повному обсязі; розглянути заяву про зменшення суми штрафних санкцій та зменшити суму штрафу до 10 % від суми позовних вимог. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про продовження строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовник вимог про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в повному обсязі. Зокрема, апелянт посилається на те, що у графі 49 залізничних накладних №42873133, №40154049, №40191389, №42982470, №42716720, №42672477, №42716910, №42799833, №42791087, №42633818, №42489096, №42869578, №42857243, №42713503, №42606558, №42756890, №42600353, №42562603, №42415653, №42422071, №42423301, №42414664, №42422840, №42422857, №42431486, №42423970, №42426338, №42329565, №42200386, №41644733, №42096487, №42143404, №42056614, №42124685, №42124669, №42090399, №41934183, №42010157, №35231216, №35382613, №35382670, №35395714, №35407733, №35418763, №35436690, №35442888, №35442136, №35510403, №35526383, №35521061, №35538024, №35539378, №35535269, №35584648, №35552868, №35569128, №35589662, №35660216, №35602481, №35641877, №35656768, №35623503, №35632181, №35792928, №35792910, №35777358, №35824697, №35865591, є відмітки про збільшення термінів доставки та продовження термінів доставки, з посиланням на пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів. Отже, за наявності відповідних відміток, відповідач мав право на збільшення терміну доставки вантажів, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення штрафу за відповідними залізничними накладними. Окрім викладеного, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу, посилаючись на ускладнення транспортного сполучення у межах регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції, що також суттєво вплинуло на фінансове становище Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця. Крім того, апелянт звертає увагу на ту обставину, що порушення взятого на себе зобов`язання мало місце через використання ділянки між ст. Волноваха та ст. Камиш-Зоря, що має невелику пропускну здатність і є єдиним залізничним сполученням з м.Маріуполь. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать, що порушення термінів доставки вантажу мали місце з причин, незалежних від перевізника. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020р. клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про продовження строку на подання апеляційної скарги задоволено; продовжено строк на подання апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20; встановлено позивачу у справі строк до 26.08.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 07.09.2020р. 31.08.2020р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8117), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20 залишити без змін. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, а також, що явка представників не була визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" існують правовідносини з договору перевезення, в межах яких відповідач виконує обов`язку перевізника, надаючи позивачеві послуги з вантажного перевезення залізничним транспортом вантажів. Як зазначав в позовній заяві позивач та підтвердив відповідач в ході розгляду справи місцевим господарським судом, в кінці серпня та протягом вересня 2019року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" здійснено доставку вантажів на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, одержувачем якого є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" за залізничними накладними №42873133, №40017568, №40017550, №40154049, №40191389, №42916007, №42797365, №42794495, №42793224, №42871640, №42918425, №42982470, №42636308, №42945584, №42989244, №42866657, №42716720, №42672477, №42634683, №42710947, №42716910, №42866673, №42803106, №42799833, №42791087, №42633818, №42489096, №42869578, №42857243, №42713503, №42606558, №42756890, №42247882, №42423996, №42391862, №42605410, №42600353, №42562603, №42391896, №42488585, №42678078, №42415653, №42422071, №42423301, №42414664, №42422840, №42422857, №42431486, №42423970, №42426338, №42329565, №42170431, №42200386, №41644733, №42096487, №42143404, №41817305, №41824715, №42056614, №41896994, №41853425, №42001305, №42124685, №42124669, №42090399, №41863275, №41934183, №42010157, №41858002, №41921107, №41788407, №42723106, №42746511, №42629295, №51672657, №51672699, №51533909, №51579969, №51434058, №51449999, №51329969, №51330009, №51317295, №51330801, №51641827, №51613834, №51613842, №51571917, №51356954, №51711836, №35231216, №35382613, №35382670, №35395714, №35407733, №35455393, №35418763, №35303452, №35442854, №35436690, №35442888, №35442136, №35268663, №35260587, №35247097, №35246388, №35241199, №35442102, №35438639, №35428523, №35335892, №35470335, №35534866, №35528702, №35526193, №35522366, №35477579, №35458223, №35468420, №35458850, №35454230, №35510403, №35526383, №35521061, №35538024, №35539378, №35535269, №35550565, №35254374, №35247535, №35231992, №35230481, №35226299, №35172741, №35159847, №35144757, №35131275, №35526516, №35526458, №35472364, №35348077, №35347996, №35327279, №35313881, №35313824, №35585389, №35550870, №35556489, №35584648, №35442292, №35478312, №35429042, №35429059, №35552868, №35569128, №35568369, №35581438, №35587054, №35426469, №35589662, №35660216, №35160050, №35160134, №35561695, №35602481, №35570456, №35641877, №35656768, №35623503, №35632181, №35664663, №35651983, №35641901, №35637289, №35443001, №35644475, №35735703, №35580398, №35580323, №35742360, №35654235, №35744168, №35745470, №35745462, №35687748, №35773985, №35792928, №35695972, №35681303, №35657899, №35657881, №35792910, №35672880, №35777358, №35784735, №35824697, №35778448, №35865591, №35822253, №35820240 копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с.37-244). За твердженнями позивача перевезення вантажу за вказаними накладними було здійснено із порушенням визначених строків доставки. З огляду на прострочення відповідача, керуючись відповідними законодавчими та підзаконними нормативними актами, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 1630693,89грн., на підставі статті 116 Статуту залізниць України (з урахуванням заяви №01.02.04-5/61 від 27.04.2020р. про зменшення позовних вимог) (т.1 а.с.1-246,т.2 а.с.67). Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.130-136). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно з частинами 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. було затверджено Статут залізниць України. Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії). Статтями 22 та 23 Статуту унормовано, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Відповідно до статті 41 Статуту, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (надалі Правила) передбачено, що терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно. Відповідно до пункту 1.2 Правил, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Згідно з пунктом 2.1 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наявних в матеріалах справи залізничних накладних, вантаж доставлено з порушенням терміну встановленого статтею 41 Статуту залізниць України та правилами обчислення термінів вантажу. Вказане підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, а також не заперечується відповідачем. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Тобто, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) відповідачем було доставлено позивачу вантаж з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту та пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до залізниці як перевізника відповідальності у вигляді штрафу, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. Проте, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач наголошував, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу не було взято до уваги обставини, які надають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажів, про які є відмітка в графі 49 залізничних накладних про збільшення терміну доставки вантажів. Так, у графі 49 спірних накладних є відмітки про збільшення термінів доставки та продовження термінів доставки, з посиланням на пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, а саме за накладними: №42873133, №40154049, №40191389, №42916007, №42797365, №42794495, №42793224, №42871640, №42918425, №42982470, №42636308, №42716720, №42672477, №42710947, №42716910, №42799833, №42791087, №42633818, №42489096, №42869578, №42857243, №42713503, №42606558, №42756890, №42247882, №42423996, №42391862, №42605410, №42600353, №42562603, №42391896, №42488585, №42415653, №42422071, №42423301, №42422840, №42422857, №42431486, №42423970, №42426338, №42329565, №42170431, №42200386, №41644733, №42096487, №42143404, №41817305, №41824715, №42056614, №42001305, №42124685, №42124669, №42090399, №41863275, №41934183, №42010157, №41858002, №41788407, №35418763, №35303452, №35454230, №35526516, №35526458, №35472364, №35348077, №35347996, №35327279, №35313881, №35313824, №35585389, №35584648, №35442292, №35478312, №35429042, №35429059, №35552868, №35660216, №35160050, №35160134, №35561695, №35602481, №35570456, №35641877, №35656768, №35623503, №35632181, №35443001, №35792928, №35695972, №35681303, №35657899, №35657881, №35792910, №35672880, №35777358, №35784735, №35824697, №35778448, №35865591. Відповідно до пункту 2.9 Правил, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залiзницi на збiльшення термiну доставки, та тривалiсть цiєї затримки повинна бути зроблена вiдмiтка в перевiзних документах, яка завiряється пiдписом працiвника станцiї. Колегія суддів зауважує, що наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову. У даному випадку - обставини наявності підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19. Отже, дослідивши зміст вищевказаних залізничних накладних, судова колегія зазначає, що встановити, які саме причини, з переліку, наведеному в пункті 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, стали підставою для правомірної затримки вантажу в процесі перевезення та підтверджуючих документів не надано. Як не надано й інших належних та допустимих доказів, з яких можливо було б встановити, які саме причини стали підставами для правомірного збільшення терміну доставки вантажів за відсутності вини перевізника за наданими накладними. Також, неможливо встановити підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 2.9 зазначених Правил. Крім того, дослідивши надані відповідачем до місцевого господарського суду на підтвердження відсутності вини перевізника у затримці вантажу в процесі перевезення актів загальної форми №1346 від 21.09.2019р., №2940 від 12.09.2019р., №1275 від 04.09.2019р., №3890т від 07.09.2019р., №3810 від 07.09.2019р., №3800 від 02.09.2019р., №3709 від 28.08.2019р. (т.2 а.с.72-80), судова колегія зазначає наступне. Так, зі змісту зазначених актів загальної форми вбачається: - №3131 складений 25.09.2019р. на станції Кропивницький Одеська в розділі "Опис обставин, що виникли складання акта" зазначено наступне: "термін доставки вантажу збільшився на 5 діб згідно п.2.9 Правил, наказ №644 від 21.11.2000 тимчасова перерва в перевезенні не з вини залізниці з причини затримки поїздів вантажовласником, які слідують на станцію призначення Соснівка (371102) для всіх одержувачів" (вагон №61827952); - №1228 складений 29.08.2019р. на станції Лелековка Одеська в розділі "Опис обставин, що виникли складання акта" зазначено наступне: "термін доставки збільшився на 7 діб згідно п.2.9 Правил, наказ №644 від 21.11.2000 тимчасова перерва в перевезені не з вини залізниці. Причина уповільнення пересування вагонів наслідки накопичення вагонів тих призначень на які були введені та діяли конвенційні заборони" (вагон №66178948); - №1232 складений 29.08.2019р. на станції Лелековка Одеська в розділі "Опис обставин, що виникли складання акта" зазначено наступне: "термін доставки збільшився на 6 діб згідно п.2.9 Правил, наказ №644 від 21.11.2000р. тимчасова перерва в перевезені не з вини залізниці. Причина уповільнення пересування вагонів наслідки накопичення вагонів тих призначень на які були введені та діяли конвенційні заборони" (вагон №67606186); - №2977 складений 16.09.2019р. на станції Лелековка Одеська в розділі "Опис обставин, що виникли складання акта" зазначено наступне: "термін доставки збільшився на 6 діб згідно п.2.9 Правил, наказ №644 від 21.11.2000р. тимчасова перерва в перевезені не з вини залізниці з причини накопичення вагонів на які введені та діють конвенційні заборони" (вагон №67881284); - №1214 складений 27.08.2019р. на станції Лелековка Одеська в розділі "Опис обставин, що виникли складання акта" зазначено наступне: "термін доставки збільшився на 9 діб згідно п.2.9 Правил, наказ №644 від 21.11.2000р. тимчасова перерва в перевезені не з вини залізниці. Причина уповільнення пересування вагонів наслідки накопичення вагонів тих призначень на які були введені та діяли конвенційні заборони" (вагон №67598367); - №1215 складений 27.08.2019р. на станції Лелековка Одеська в розділі "Опис обставин, що виникли складання акта" зазначено наступне: "термін доставки збільшився на 7 діб згідно п.2.9 Правил, наказ №644 від 21.11.2000р. тимчасова перерва в перевезені не з вини залізниці. Причина уповільнення пересування вагонів наслідки накопичення вагонів тих призначень на які були введені та діяли конвенційні заборони" (вагон №67864124). Статтею 29 Статуту залізниць України визначено, що Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Відповідно до статті 29 Статуту залізниць України приймання вантажів до перевезення може бути тимчасово припинене або обмежене, про що залізниця повідомляє вантажовідправника, в порядку, визначеному договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, форма якого наведена у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085. Після одержання повідомлення відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції (пункт 31 Правил перевезення вантажів). Зі змісту спірних накладних вбачається, що у графі 49 міститься вказівка про повідомлення одержувача. Проте, зміст такого повідомлення встановити не можна. Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення вантажовідправника про тимчасове припинення або обмеження перевезення відповідачем як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду надано не було. З наявною на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця" інформації щодо тимчасових обмежень щодо перевезень за посиланням https://www.uz.gov.ua/konv_zaborona/ShowPage.php не вбачається введення конвенційних заборон щодо вантажоодержувача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь". Більш того, акти загальної форми, наявні у матеріалах справи, не містять будь-яких посилань на наказ або розпорядження про введення конвенційної заборони. Доказів запровадження обмеження на відвантаження та відправку вагонів за спірними залізничними накладними на певну станцію у певний період матеріали справи також не містять. Судова колегія також зазначає, що накопичення вагонів на коліях залізничної станції є технологічною операцією, яка виконується самою залізницею в процесі руху вагонів, отже зазначені дії залізниці (накопичення вагонів) не є тими обставинами або причинами, що дають їй право на збільшення термінів доставки вантажу на підставі пунктом 2.9 Правил. З огляду на вищевикладене, враховуючи не доведення відповідачем відсутності факту порушення визначених Правил термінів доставки вантажів за спірними накладними, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума штрафу за несвоєчасну доставку, за результатами здійсненого підрахунку днів затримки, становить 1630693,89грн. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до 10% за несвоєчасну доставку вантажу, судова колегія зазначає наступне. Так, в обґрунтування наявності підстав для задоволення відповідної заяви відповідач посилався на проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей, що суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця". Проведення АТО також значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО. Як зазначав позивач, до початку АТО переважна більшість вантажів прямувала до станцій міста Маріуполь зі станцій Авдіївка через станцію Ясинувата та Донецьк до станції міста Маріуполя. Зазначена ділянка мала дві залізничні колії та була електрифікованою, проте, на сьогоднішній день станція Ясинувата та Донецьк знаходяться на непідконтрольній території і рух потягів у бік Маріуполя припинено з осені 2014 року, а станція Авдіївка знаходиться на підконтрольній українській владі території, але фактично є тупиковою, так як з літа 2014 року припинено сполучення з станцією Ясинувата та Донецьк. У зв`язку з вказаними обставинами, єдиним залізничним сполученням з м.Маріуполь є ділянка залізниця між ст. Волноваха та ст. Камиш-Зоря. Ділянка Камиш-Зоря обладнана напівавтоматичним блокуванням, що дає змогу знаходження лише одного поїзду на перегоні між двома станціями. Відтак, як зазначав відповідач, враховуючи, що окрім позивача в м. Маріуполь залізницею обслуговується чимало великих підприємств, обсяги перевезень вантажів значно перевищують пропускну здатність ділянки Волноваха-Камиш-Зоря. Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть рівні ризики під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019р. у справі №910/9765/18, від 12.09.2019р. у справі № 910/10427/18. Крім того, судова колегія зауважує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Разом з тим, у поданій позивачем до місцевого господарського суду відповіді на відзив останній звертав увагу суду на те, що перевезення вантажу за спірними правовідносинами на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території. При цьому, ділянка між ж.д. станціями Волноваха-Камиш-Зоря має протяжність усього 84 км і є лише частиною маршруту перевезення вантажу від станції вантажовідправника до ст. Сартана (Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"), в той час як, маршрут перевезення складає набагато більший шлях - 734, 653, 616, 683, 1324, 1135, 1104 км. При цьому, більша частина залізничного шляху є задовільною та придатною для безперешкодної експлуатації. Таким чином, на переконання позивача, відповідач, намагаючись уникнути відповідальності, наводить факти, які не відповідають дійсності. Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, винятковість яких відповідач згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України не довів, колегія суддів не вбачає підстав, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення стягнення неустойки (штрафу) та підстав для задоволення заявленого Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" клопотання. Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1630693,89грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, зроблених Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20 слід залишити без змін. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2020р. у справі №905/554/20 залишити без змін. Повний текст постанови складено 15 вересня 2020р. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.В. Шевель