Постанова 4873 № 910/5308/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" лютого 2020 р. Справа№ 910/5308/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Гаврилюка О.М. Суліма В.В. За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С. представники сторін не прибули розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/5308/19 (суддя Спичак О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства"Українська залізниця" про стягнення 243 096,70 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 243 096,70 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» здійснювало перевезення вантажу, отримувачем якого є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь». Одночасно, вагони, перевезення яких здійснювалося відповідачем згідно до накладних, були доставлені із простроченням терміну доставки, у зв`язку із чим позивачем відповідачу було нараховано штраф за несвоєчасну доставку вагонів. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5308/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» штраф у сумі 68 999,04 грн. та судовий збір у сумі 3 449,95 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим за порушення строків перевезення вантажу є нарахування штрафу на загальну суму 229 996,80 грн. Разом із тим, судом першої інстанції було зменшено суму штрафу, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», на 70%, тобто, до 68 999,04 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5308/19 скасувати в частині зменшення розміру штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 243 096,70 грн. задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; рішення суду першої інстанції прийняте без з`ясування всіх обставин справи та належної оцінки доводів позивача. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкладено розгляд справи на 12.11.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполь, призначено справу до розгляду на 12.11.2019. У судовому засіданні 12.11.2019 під час налаштування відеоконференцзв`язку з Орджікідзевським районним судом міста Маріуполь був втрачений інтернетзв`язок, через що, судове засідання не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференціїї на 14.11.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 19.11.2019. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 відкладено розгляд справи в режимі відеоконференціїї з Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя на 05.12.2019. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/5308/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 справу №910/5308/19 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., розгляд справи призначено на 21.01.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 розгляд справи відкладено на 04.02.2020. Суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.) Водночас, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Враховуючи практику Європейського Суду (зокрема рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012), апеляційне провадження у даній справі згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснювалося в розумні строки. Позиції учасників справи Представники сторін у судове засідання 04.02.2020 не прибули, про дату, місце та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства"Українська залізниця" просить у задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5308/19 відмовити у повному обсязі, а судове рішення залишити без змін. Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду судового рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи, за відсутності представників учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до станції призначення Сартана Донецької залізниці було здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» згідно наступних залізничних накладних: №44329589 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 01.10.2018р.); №44314763 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 01.10.2018р.); №44260974 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 01.10.2018р.); №44308591 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44312999 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44302099 (календарний штемпель станції відправлення 20.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44291847 (календарний штемпель станції відправлення 19.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44285435 (календарний штемпель станції відправлення 19.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44333268 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44337772 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44316651 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44327260 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44330231 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44313088 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44329688 (календарний штемпель станції призначення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44334779 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44314288 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44324457 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44326254 (календарний штемпель станції відправлення 22.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 02.10.2018р.); №44348969 (календарний штемпель станції відправлення 24.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 04.10.2018р.); №44319736 (календарний штемпель станції відправлення 21.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 05.10.2018р.); №44305381 (календарний штемпель станції відправлення 20.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 05.10.2018р.); №44393866 (календарний штемпель станції відправлення 28.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 07.10.2018р.); №44373322 (календарний штемпель станції відправлення 26.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 07.10.2018р.); №44385045 (календарний штемпель станції відправлення 27.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 07.10.2018р.); №44391449 (календарний штемпель станції відправлення 28.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 09.10.2018р.); №44388692 (календарний штемпель станції відправлення 28.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 09.10.2018р.); №44447951 (календарний штемпель станції відправлення 03.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 11.10.2018р.); №44467744 (календарний штемпель станції відправлення 04.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 12.10.2018р.); №44461341 (календарний штемпель станції відправлення 04.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 12.10.2018р.); №44335313 (календарний штемпель станції відправлення 23.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 13.10.2018р.); №44416477 (календарний штемпель станції відправлення 30.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44373298 (календарний штемпель станції відправлення 26.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44411999 (календарний штемпель станції відправлення 30.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44447043 (календарний штемпель станції відправлення 03.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44474336 (календарний штемпель станції відправлення 05.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44488112 (календарний штемпель станції відправлення 06.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 14.10.2018р.); №44454999 (календарний штемпель станції відправлення 03.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 15.10.2018р.); №44488815 (календарний штемпель станції відправлення 06.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 15.10.2018р.); №44524346 (календарний штемпель станції відправлення 10.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 19.10.2018р.); №44478584 (календарний штемпель станції відправлення 05.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 20.10.2018р.); №44434454 (календарний штемпель станції відправлення 02.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 20.10.2018р.); №44540102 (календарний штемпель станції відправлення 11.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 20.10.2018р.); №44467017 (календарний штемпель станції відправлення 04.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 21.10.2018р.); №44546638 (календарний штемпель станції відправлення 12.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 25.10.2018р.); №44551703 (календарний штемпель станції відправлення 12.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 25.10.2018р.); №44587293 (календарний штемпель станції відправлення 16.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 27.10.2018р.); №44408045 (календарний штемпель станції відправлення 29.09.2018р.; календарний штемпель станції призначення 28.10.2018р.); №44681963 (календарний штемпель станції відправлення 24.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44677508 (календарний штемпель станції відправлення 24.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44565240 (календарний штемпель станції відправлення 14.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44637106 (календарний штемпель станції відправлення 20.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.); №44604262 (календарний штемпель станції відправлення 17.10.2018р.; календарний штемпель станції призначення 31.10.2018р.). За твердженнями позивача, перевізником було порушено строки здійснення перевезення вантажу за вказаними вище залізничними накладними, що і стало підставою для нарахування штрафу та звернення до суду з даним позовом. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що правомірним є нарахування на суму 229 996,80 грн., оскільки накладні №44314763, №44260974, №44488112, №44488815, №44540102 та №44637106 містять у розділі 49 відмітку про затримку вагону та продовження терміну доставки. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу перевізник зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. «Статут залізниць України» (далі - Статут), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії). Статтями 22, 23 Статуту унормовано, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно з положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 1.1 «Правил обчислення термінів доставки вантажу» (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, передбачено, що терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно. Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. З наявних у матеріалах справи залізничних накладних вбачається, що перевізником було порушено терміни доставки вантажу, що визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що вказує на порушення Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» статті 41 Статуту. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Тобто, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Колегією суддів встановлено, що відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 52) відповідачем доставлено позивачу вантаж з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту та пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до залізниці як перевізника відповідальності у вигляді штрафу. Разом із тим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо помилковості розрахунку в частині прострочення доставки вантажу згідно залізничних накладних №44314763, №44260974, №44488112, №44488815, №44540102 та №44637106, оскільки останні містять у розділі 49 відмітку про затримку вагону та продовження терміну доставки. Відповідно до пункту 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Отже, з урахуванням вищевикладеного, після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку суми неустойки, колегія суддів дійшла висновку, що за порушення строків перевезення вантажу за вказаними вище залізничними накладними обґрунтованим є нарахування штрафу на загальну суму 229 996,80 грн. Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16. Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. №10 за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст. 175 Господарського кодексу України. Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. За приписами п. 2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу. Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 136 Статуту залізниць України унормовано, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Підпунктом «д» частини 2 пункту 134 Статуту передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу. Пункти 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами до залізниці. Разом із тим, ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів. Відповідно до ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. За таких обставин, положення пунктів 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв`язку з положенням частини 4 статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 22.12.2018р. по справі №910/4408/18. У пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред`явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника. Таким чином, з урахуванням положень частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України, строк позовної давності щодо вимог до залізниці з приводу прострочення доставки вантажу розраховується від дня видачі вантажу та закінчується зі спливом 45 днів для пред`явлення претензії, 45 днів для розгляду претензії та 6 місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Враховуючи, що порушення відповідачем строку доставки вантажу вчинено у жовтні 2018 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом у квітні 2019 року, тобто, без пропуску позовної давності, судом першої інстанції правомірно залишено без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Стосовно задоволення заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій до 5% колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019р. у справі 916/4692/15. У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення нарахованого позивачем залізниці штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що частина залізничної мережі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що фактично спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території та використання лише одного залізничного сполучення з міста Маріуполь між станцією Волноваха та станцією Камиш-Зоря, що забезпечує обслуговування значної кількості підприємств, у зв`язку з чим має місце затримка доставки вантажу, що підтверджується схемою Донецької залізничної дороги та не заперечується позивачем. До того ж, судом прийнято до уваги пояснення відповідача стосовно того, що за підсумками роботи за перше півріччя 2018 року Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» отримала збиток у сумі 295 676,00 тис. грн. Вказані обставини підтверджуються представленим до матеріалів справи звітом про фінансові результати за перше півріччя 2018р. Колегією судів також враховано, що Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» не представлено суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки відповідачем вантажів. Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи. У ст.13 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення. Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічні правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі №905/64/18, від 13.03.2018р. у справі №905/1243/17. Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами справедливості, добросовісності і розумності, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зменшення судом суми штрафу, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на 70%, тобто, до 68 999,04 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування штрафу на загальну суму 229 996,80 грн., а також про зменшення суми штрафу, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», на 70%, тобто, до 68 999,04 грн, є правильними, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5308/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь". Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5308/19 - залишити без змін.

2. Матеріали справи №910/5308/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повне судове рішення складене 20.02.2020, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді О.М. Гаврилюк В.В. Сулім