Постанова Київський апеляційний суд № 365/698/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2020 року місто Київ. Справа 365/698/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10448/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Желепи О.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. при секретарі Миронюк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року (ухвалене в складі судді Денисенко Н.О., повний текст судового рішення складено 02 червня 2020 року ) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Згурівська районна державна адміністрація Київської області про визнання права власності на майно у порядку спадкування,- В С Т А Н О В И В : 18 грудня 2019 року уповноважений представник позивача звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина . Інші спадкоємці відсутні. До складу спадщини входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами номер АДРЕСА_1 , який належав померлій на праві власності. Відповідно до рішення Згурівського районного суду Київської області від 10 листопада 2010 року за відповідачем вже визнано право власності на Ѕ частку спірного будинку, проте вона не має можливості та бажання оформляти свою частку. Позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку з тим, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на нього, тому просить визнати за ним право власності на Ѕ частку спірного житлового будинку номер АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 як спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на Ѕ частки житлового будинку літера БТІ «А-1», 1968 року побудови, та на Ѕ частки господарських будівель та споруд, а саме: ганок, без літери, 1989 року побудови, погріб із шиєю, літера БТІ «Б», 1978 року побудови; літню кухню, літера БТІ «В», 1986 року побудови, сарай, літера БТІ «Г», 1986 року побудови, вбиральню, літера БТІ «Д», 1989 року побудови, колодязь, літера БТІ «№ 5», 1968 року побудови, які знаходиться по АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. Не погодившись з таким рішенням суду 06 липня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати. Посилається на порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права, що полягає у необґрунтованому не залишенні позовної заяви ОСОБА_2 без руху на стадії відкриття провадження у справі, а також не залишенні цієї заяви без розгляду на стадії судового розгляду справи. Зазначає, що позовну заяву підписав та подав до канцелярії Згурівського районного суду Київської області 18.12.2.019 року представник позивача Костенко О.М. однак у переліку додатків, документів, які стверджують повноваження представника не зазначено, що вказує на недоліки позовної заяви та її невідповідність вимогам ст.177 ЦПК України. З огляду на зазначене, відповідно до ч.І ст.185 ЦПК України суд повинен був постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху. На адресу Київського апеляційного суду 11 серпня 2020 року позивачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що посилання апелянта про відсутність у адвоката Костенко О.М. права на підписання позовної заяви та подачі її до суду, є помилковим та не ґрунтується на нормах процесуального права. Просить суд залишити судове рішення Згурівського районного суду Київської області від 26.05.2020 року по справі 365/698/19 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі ст. 525 ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Згідно зі ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на Ѕ частки спадкового майна кожен та у встановленому порядку прийняли спадщину. Спадкова справа відкрита. Інших спадкоємців судом не встановлено (а.с.46-72 - копія спадкової справи). До спадкової маси входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , який відповідно до технічного паспорта станом на 13.05.1988 складався із житлового будинку літера БТІ «А-1», 1968 року побудови, господарських будівель та споруд: погріб із шиєю, літера БТІ «Б», 1978 року побудови; літня кухня, літера БТІ «В», 1986 року побудови, сарай, літера БТІ «Г», 1986 року побудови, вбиральня, літера БТІ «Д», 1989 року побудови, колодязь, літера БТІ «№ 5», 1968 року побудови. У 1989 році за життя спадкодавця був побудований ганок, без літери, що вбачається із технічного паспорта від 02.08.2019 (а.с.11-14 - копія технічного паспорта). Відповідно до цього паспорта у період з 2013 по 2019 рік (після смерті спадкодавця) було побудовано ще ряд господарських будівель та споруд, які не входять до спадкового майна. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 10 листопада 2010 року за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частки спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 як за спадкоємицею за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Цим рішенням також встановлено, що спадкоємцем за заповітом в рівній долі є ОСОБА_2 (а.с.10 - копія рішення, цивільна справа № 365/698/19). Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частки спірного житлового будинку, оскільки відсутні документи, які б підтверджували належність спірного будинку ОСОБА_3 (а.с.9 - відмова). Позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірне майно в нотаріальній конторі, тому його право підлягає захисту. Із матеріалів спадкової справи та цивільної справи № 2-445/10 вбачається, що позивач у встановленому порядку прийняв спадщину та рішенням суду від 10.11.2010 вже встановлено належність спадкового будинку спадкодавцю. Позивачу належить право спадкування за заповітом, відтак встановлення родинних відносин не вбачається необхідним. Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Задовольняючи позовні вимоги частково, районний суд виходив з того, позивачем доведено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, побудованими до 21 січня 1997 року, належав ОСОБА_3 на законних підставах, позивач є спадкоємцем за заповітом на Ѕ частки спадкового майна. Дослідивши наявні в справі докази. колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону. Апеляційна скарга не містить доводів, щодо відсутності у позивача права успадкувати половину майна після смерті матері. Доводи в частині порушення процесуальних норм колегія відхиляє, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Статтею 177 ЦПК Українивизначений перелік документів, які додаються до позовної заяви. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Проадвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги;an> 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до пунктів 13, 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, у редакції, затвердженій рішенням Ради адвокатів України від 27 травня 2017 року № 15, ордер, що видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера. Колегією суддів встановлено, що на підтвердження повноважень, як представника ОСОБА_2 , адвокатом Костенко Олександром Миколайовичем до позовної заяви був доданий оригінал ордера серії КС № 655218 від 18 грудня 2019р; на представлення інтересів ОСОБА_2 у Згурівському районному суді Київської області, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 18 грудня 2019р., та належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката (а.с.18-19). Таким чином, адвокатом Костенко О.М. надані належні документи, які підтверджують його повноваження на підписання та подачу позову. При цьому вбачається, що вказані документи були подані через канцелярію Згурівського районного суду Київської області 18.12.2019 разом з позовною заявою, належним чином скановані (відповідно до «Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи») та знаходяться перед Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Крім того, апеляційний суд наголошує, що ордер, який видано відповідно до Закону N 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає. Таку саме правову позицію відтворено у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року в справі N П/9901/736/18. Таким чином, ненадання представником позивача при подачі позовної заяви договору про надання правової допомоги не може бути підставою для повернення позовної заяви, так як із матеріалів справи чітко вбачається, що представником позивача було надані усі належні документи для його представництва у суді ОСОБА_2 . Крім того, перед початком судового засідання для з`ясування повноважень та обсягу таких повноважень, а також для усунення сумнівів у сторони відповідача стосовно договору між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Костенко О.М., суд мав можливість з`ясувати вказану обставину у адвоката, який пояснив, що надав відповідні докази на підтвердження своїх повноважень (ордер,свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката) які були зареєстровані, однак помилково не зазначив про це у додатку до позовної заяви. Отже, доводи апеляційних скарг, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 вересня 2020 року. Головуючий Судді