Ухвала КЦС ВС № 365/698/19

Ухвала 26 жовтня 2020 року м. Київ справа № 365/698/19 провадження № 61-14922ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання права власності на майно у порядку спадкування, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частини житлового будинку літера БТІ «А-1», 1968 року побудови, та на 1/2 частини господарських будівель та споруд, а саме: ганок, без літери, 1989 року побудови, погріб із шиєю, літера БТІ «Б», 1978 року побудови; літню кухню, літера БТІ «В», 1986 року побудови, сарай, літера БТІ «Г», 1986 року побудови, вбиральню, літера БТІ «Д», 1989 року побудови, колодязь, літера БТІ «№ 5», 1968 року побудови, які знаходиться по АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції у межах 30-денного строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 25 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник