LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814552/5050/19

від 09.09.2020 ·

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5050/19 Номер провадження 22-ц/814/1805/20Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 26 червня 2020 року у складі судді Яковенко Н.Л. за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення у справі № 552/5050/19, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заяву про перегляд заочного рішення подано відповідачкою з пропуском встановленого законом процесуального строку, а наведені причини його пропуску не є поважними. Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що судом не враховано, що про заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 14.11.2019 року вона довідалась лише 19.06.2020 року, коли до неї на дачу в с. Петрівка Полтавського району прибули працівника банку та виконавчої служби і ознайомили з постановою про відкриття виконавчого провадження. Вказує, що на час розгляду справи в суді вона хворіла та за станом здоров`я не змогла з`являтися в судові засідання та захищати свої права. Зазначає, що судові повістки та заочне рішення по пошті вона не отримувала. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 15 червня 2017 року № б/н в розмірі 118 776 грн. 07 коп., 1 921 грн. судових витрат, а всього 120 697 грн. 07 коп. 25 червня 2020 року ОСОБА_1 подала до Київського районного суду м. Полтави заяву про перегляд вказаного заочного рішення, посилаючись на те, що про існування заочного рішення вона дізналася 19.06.2020 року, а копію рішення отримала лише 25.06.2020 року в архіві суду першої інстанції. Постановляючи ухвалу про відмову у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявником пропущено строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення і не подано жодних доказів на обґрунтування поважності їх пропуску. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Заочне провадження є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, позивач не заперечує проти такого вирішення справи та суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (статті 280, 281 ЦПК України). Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу і проводить розгля справи та ухвалення рішення за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленимир главою 11 розділу ІІІ ЦПК України. Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Порядок заочного розгляду справи передбачає також можливість перегляду заочного рішення судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 284 ЦПК України). Такий спрощений перегляд заочного рішення судом, що його ухвалив, дозволяє усунути прогалини судового розгляду, пов`язані з відсутністю відповідача, якщо неявка відповідача в судове засідання, неповідомлення ним про причини своєї неявки, неподання відзиву на позовну заяву та неподання ним доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, була зумовлена поважними причинами. За відсутності підстав для перегляду заочного рішення судом, що його ухвалив, відповідач набуває право на оскарження заочного рішення суду в загальному порядку, встановленому параграфом 1 глави 1, параграфом 1 глави 2 розділу V ЦПК України. Згідно частин другої-четвертої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Судом встановлено, що копія заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2019 року була направлена відповідачці ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1 та була вручена під розписку працівником підприємства поштового зв`язку 18 листопада 2019 року (а.с. 54). Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Причина пропуску строку може бути визнана поважною, якщо вона унеможливлює або ускладнює можливість вчинення певних процесуальних дій у визначений законом строк, якщо вона виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила цей строк, та якщо виникла протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Посилання апелянта на поважність причин пропуску цього строку, зокрема, перебування на лікуванні, є безпідставними, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин, а надана довідка Лікувально-діагностичного центру «Медея» свідчить про перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 26.09.2019 року по 30.10.2019 року - за межами строку, встановленого статтею 284 ЦПК України. На інші обставини, що є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, відповідачка не посилалась і суду належних та допустимих доказів на їх підтвердження не подала. Отже, встановивши, що заява про перегляд заочного рішення подана відповідачкою з пропуском визначеного законом процесуального строку та поважні причини для його поновлення відсутні, суд першої інстанції правомірно відмовив у поновленні пропущеного строку та залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, що відповідає нормам процесуального права та встановленим фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції не містить доводів на спростування зазначених судом висновків та обставин щодо отримання копії судового рішення 18 листопада 2019 року й наявності перешкод для подання заяви про перегляд заочного рішення в межах встановленого законом строку не доводить. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення заявнику процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення заяви без розгляду є обґрунтованими й доводами апеляційної скарги не спростовуються. Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями; PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає критерію законності та обґрунтованості судового рішення та підстав для її скасування апеляційним судом не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 26 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»