Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3948/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3948/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Бабенка К.А., Костюк Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної і місті Києві державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 08.05.2019 № 811 про відмову у виплаті допомоги при народженні дитини та зобов`язання призначити і виплатити допомогу при народженні дитини. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не мала реальної можливості звернутись до органів соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини з поважних причин, оскільки вчиняла дії щодо отримання свідоцтва про народження дитини на території України, тоді як наявність свідоцтва є обов`язковою умовою для призначення допомоги. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 р. адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 08.05.2019 №

811. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 . Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та процесуального права, оскільки не враховано, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. При цьому законодавством не передбачено можливості поновлення такого строку. Позивач не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14.01.2019 р. у справі № 759/449/19, що набрало законної сили 26.02.2019 р., встановлено факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 . На підставі зазначеного рішення 26.02.2019 р. Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 . У подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою від 17.04.2019 р. про призначення допомоги при народженні дитини. Рішенням відповідача від 08.05.2019 р. № 811 позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки заявниця звернулась за призначенням такої допомоги після спливу дванадцяти місяців з дня народження дитини. Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні соціальної допомоги, позивач звернулась з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами. Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт пропуску з поважних причин строку звернення за призначенням соціальної допомоги при народженні дитини, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із призначенням та виплатою позивачу допомоги при народженні дитини. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII та іншими законами України (надалі - Закон № 2811-XII). Статтею 3 Закону № 2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини. Відповідно до ст. 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Згідно ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. При цьому, законодавством не передбачено можливості поновлення такого строку. Разом з тим, за правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.02.2018 по справі № 591/610/16-а та від 02.10.2018 по справі № 495/3711/17, визначений частиною сьомою статті 11 Закону № 2811-XII строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим. Таким чином, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт пропуску з поважних причин строку звернення за призначенням соціальної допомоги при народженні дитини. Так, під час розгляду даної справи встановлено, що позивач та її дитина є внутрішньо переміщеними особами, тоді як дитина народилась під час перебування батьків на тимчасово окупованій території України, а тому звернення за допомогою у встановлений законодавством строк було неможливим з огляду на можливість отримання свідоцтва про народження дитини лише за відповідним рішенням суду про встановлення факту народження дитини. При цьому, свідоцтво про народження дитини є обов`язковим документом для призначення соціальної допомоги при народженні дитини. Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем було вчинено усіх можливих та залежних від нього дій для отримання допомоги при народженні дитини у встановлений законодавством строк, тоді як обставини, що викликали пропущення такого строку є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Ухвалюючи дане рішення, слід врахувати ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, згідно пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про відмову у призначення соціальної допомоги при народженні дитини є протиправним, а тому слід зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 . Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Судові витрати не підлягають перерозподілу. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної і місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: К.А. Бабенко Л.О. Костюк < Справа слухалась у (обов`язкове для заповнення) >