Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/8426/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/8426/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просить суд: - визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги сім`ям з дітьми - допомоги під час народження дитини ОСОБА_2 ; - зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити та виплатити з дати подання заяви ОСОБА_1 державну допомогу сім`ям з дітьми - допомогу під час народження дитини ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та надані допомоги при народженні дитини, а також не надано жодної оцінки документам, які подані позивачкою в обґрунтування причин пропуску строків звернення про отримання допомоги при народженні дитини. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано повідомлення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 (при народженні дитини ОСОБА_3 ) від 16.07.2024. Зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмолено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в чинному законодавстві України не передбачено жодної норми щодо продовження або поновлення строків звернень за призначенням державних допомог органами соціального захисту населення, зокрема на період воєнного стану. Апелянт стверджує, що Департамент соціальної політики Черкаської міської ради не може діяти всупереч вимог законодавства. В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що оскільки позивачка звернулася до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, у останнього не було законодавчих підстав для призначення їй цієї допомоги. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 та від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання у м. Луганськ. Згідно з довідкою від 20.05.2024 №7102-5003291139 про взяття на облік внуштрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою від 03.07.2024 №7102-5003350019 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 (законний представник, що супроводжує малолітню дитину - ОСОБА_1 ). У позивачки на території тимчасово окупованої території в м. Луганськ народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Позивачка 16.07.2024 звернулася до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Відповідач листом від 16.07.2024 відмовив у призначенні соціальної допомоги, позаяк звернення надійшло через більше ніж 12 місяців після народження дитини. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку, виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Відповідно до частини першої, четвертої, п`ятої статті 1 Закону №2811-ХІІ громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Статтею 3 Закону №2811-ХІІ визначено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка"; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність. Згідно з частиною першою статті 10 Закону №2811-ХІІ допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Умови призначення допомоги при народженні дитини визначені у статті 11 Закону №2811-ХІІ. Так, згідно з частиною першою вказаної статті допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (ч.7 ст. ст.11 Закону №2811-ХІІ). Умови призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом № 2811-ХІІ визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок №1751). Відповідно до п.10 Порядку №1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Згідно з п.11 Порядку №1751 для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу). Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням інформаційно-комунікаційних систем,через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням інформаційно-комунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява. У період дії воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає до органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини. Відповідно до п.12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Згідно з абз.1 п.43 Порядку № 1751 документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. Колегією суддів встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про отримання соціальної допомоги, а саме допомоги при народженні дитини із пропуском строку, який встановлено частиною сьомою статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою пропущено строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. Водночас, ОСОБА_1 додала пакет документів на обґрунтування пропуску 12 місячного терміну з дня народження дитини (зокрема, підтверджуючі документи перебування на тимчасово окупованій території протягом року з моменту народження дитини). Суд апеляційної інстанції встановив, що повідомлення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 16.07.2024 не містить жодних обгрунтувань надання оцінки таким документам. Щодо доводів апелянта про те, що чинним законодавством України не передбачено жодної норми щодо поновлення строків звернень за призначенням державних допомог органами соціального захисту населення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. За правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 14.02.2018 у справі № 591/610/16-а та від 02.10.2018 у справі №495/3711/17, визначений частиною сьомою статті 11 Закону № 2811-XII строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим. Таким чином, строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюють несвоєчасне звернення батьків, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами. Згідно матеріалів справи, у позивачки 18.03.2023 народилася дитина на окупованій території України в місті Луганськ, що підтверджується випискою з історії розвитку новонародженого №562. Позивачка разом із дитиною 09.05.2024 перетнула кордон через тимчасово закритий пункт пропуску «Покровка», скориставшись евакуаційним маршрутом Суми-Київ, що підтверджується довідками №3036 та №3037 від 09.05.2024. У місті Черкаси позивачка отримала свідоцтво про народження дитини від 18.06.2023 серії НОМЕР_2 . У період з 22.06.2024 по 25.06.2024 позивачка разом з дитиною перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня», що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №2262/265/2024. Відповідач за результатом розгляду заяви позивачки про отримання соціальної допомоги, повідомленням про відмову в призначенні соціальної допомоги від 16.07.2024 відмовив у призначенні такої допомоги. Однак, із тексту повідомлення вбачається, що Департамент соціальної політики Черкаської міської ради не мотивував підстав неврахування часу переміщення сім`ї (матері з дитиною) у інше місце проживання під час дії режиму воєнного стану, не зважав на час звернення матері щодо обліку як ВПО. Відповідачем не надано оцінку документам, які надані позивачкою на підтвердження пропуску строку звернення із заявою про отримання соціальної допомоги. Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивачка всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок дії режиму воєнного стану (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно позовні вимоги задволено частково. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки були об`єктивні причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рушення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №580/8426/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді І.О.Грибан О.В.Карпушова