Постанова 4850 № 200/3748/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2020 року справа №200/3748/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (повний текст складено в м. Слов`янську Донецької області) у справі № 200/3748/20-а (суддя в 1 інстанції - Волгіної Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі - УСЗН, відповідач, Управління) в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 13 березня 2020 року про відмову в призначені допомоги при народженні дитини; визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народжені дитини; зобов`язати призначити та здійснити виплату допомоги при народжені дитини за її заявою від 12 березня 2020 року. (арк.справи 1-3) Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 200/3748/20-а позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення управління про відмову ОСОБА_1 , у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано управління призначити та виплатити ОСОБА_1 , допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. (арк.справи 46-48) Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. (арк.справи 53,54) Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) (арк.справи 8, 11). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у м. Донецьк Донецької області народила сина - ОСОБА_2 , про що Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 18 лютого 2020 року видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 (арк.справи 9, 40). 12 березня 2020 року позивач в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області отримала довідки внутрішньо переміщених осіб на себе та сина за №№ 1421-5000277970, 1421-5000277978 (а.с. 11, 12, 41, 42). 12 березня 2020 року позивачем подано до відповідача заяву про призначення допомоги при народженні дитини. (а.с. 38-39). Рішенням відповідача від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини (а.с. 43). Повідомленням про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми від 13 березня 2020 року № 08/3-00832 позивача сповіщено про прийняття рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку із пропуском нею 12-ти місячного строку звернення із заявою про її призначення (а.с. 16, 44). 17 березня 2020 року представником позивача Карнауховим А.О. надіслано адвокатський запит до відповідача щодо роз`яснення підстав відмови в призначенні позивачу допомоги на сина (а.с. 14). 24 березня 2020 року відповідач надіслав відповідь на запит, у якій повідомив про те, що позивач пропустила 12-ти місячний строк звернення із заявою за призначенням допомоги на дитину (а.с. 15). Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги апеляційної скарги та заперечення, колегія суддів дійшла наступного. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Згідно з ч. 1 ст. цього Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у ст. 11 Закону. Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей. За приписами ст. 11 Закону № 2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається. Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 4 лютого 2009 року). Колегія суддів погоджується із відповідачем, що позивач звернулась із заявою про призначення допомоги при народженні дитини із пропуском строку, встановленого Законом № 2811-XII та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми. Разом із цим колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Крім цього, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів саме дитини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16, висновок якого відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини, прийнято управлінням без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу при народженні дитини на підставі її заяви від 12 березня 2020 року. У зв`язку з вищезазначеним, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 200/3748/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 200/3748/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 26 серпня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 та п.3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Т.Г. Арабей Е.Г. Казначеєв