Постанова 4816 № 583/1539/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м.Суми Справа №583/1539/20 Номер провадження 22-ц/816/1557/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Соколової Н.О., в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області, В С Т А Н О В И В: 28 квітня 2020 року року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») за допомогою засобів поштового зв`язку звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що на підставі анкети-заяви від 17 жовтня 2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом в анкеті-заяві. Так як відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, АТ «А-Банк» просить стягнути з неї заборгованість, яка станом на 11 квітня 2020 року становить 29 026 грн 96 коп. та складається з: 16 160 грн 71 коп. заборгованість за кредитом; 12 036 грн 25 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 830 грн 00 коп. пеня; та стягнути судові витрати. Охтирський міськрайонний суд Сумської області заочним рішеннямвід 15 червня 2020 року в задоволенні позову АТ «А-Банк» відмовив. В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Вказує на те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалась кредитом, а значить ознайомилася з Умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки вказаний договір є договором оферти. Стосовно відмови у стягненні відсотків, вважає, що навіть, якщо враховувати думку суду першої інстанції щодо не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладеного договору) і тому повинен сплачувати процентну ставку. Та у будь-якому випадку суд на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України мав стягнути хоча б відсотки у розмірі облікової ставки НБУ. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції фактично в рішення цитує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а тому повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це зробив Верховний Суд у вказаній постанові. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Анкета-заява не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна», доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Наданий розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, відтак позивачем не доведено укладення кредитного договору. Проте, повністю погодитися з такими висновками місцевого суду не можна, так як суд дійшов їх неповно встановивши фактичні обставини справи з неправильним застосуванням норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акцент Банк», правонаступником якого є АТ «А-банк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, згідно якої остання отримала платіжну картку «Універсальна», про що в анкеті-заяві міститься відповідна відмітка. Розмір процентної ставки за користування кредитними коштами дана заява не містить (а. с. 10). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитної карткою «Універсальна» (а. с. 10-16). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 11 квітня 2020 року становить 29 026 грн 96 коп. та складається з: 16 160 грн 71 коп. заборгованість за кредитом; 12 036 грн 25 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 830 грн 00 коп. пеня (а. с. 5-7). Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ «А-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 жовтня 2013 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Враховуючи вище зазначене, у задоволенні вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені слід відмовити. В той же час позивач не позбавлений можливості заявити відповідні вимоги про стягнення з відповідача відсотків відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України у розмірі облікової ставки Національного банку України. Також з матеріалів справи вбачається, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17 жовтня 2013 року у вигляді анкети-заяви не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також з врахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову АТ «А-Банк» та стягнення з ОСОБА_1 16 160 грн 71 коп. заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором від 17 жовтня 2013 року. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на суму 2925 грн 72 коп., з яких: 1170 грн 29 коп. - за подання позовної заяви та 1755 грн 43 коп. - за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк». Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 16 160 гривень 71 копійку заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором від 17 жовтня 2013 року. В задоволенні іншої частини вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2925 гривень 72 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Т.А. Левченко Судді: В.І. Криворотенко С.С. Ткачук