Постанова 4807 № 334/8625/14-ц

Дата документу 10.09.2020 Справа № 334/8625/14-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2704/20 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю. Є.У.№ 334/8625/14 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., розглянувши у письмовому позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі правонаступника ОСОБА_4 , треті особи: нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Яна Станіславівна, районна адміністрація Запорізької міської ради по Ленінському району як орган опіки та піклування про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2014 році ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_5 , спадкоємцем після смерті якого крім неї в порядку ст.1266 ЦК України є її рідний брат ОСОБА_6 . У передбаченому законом порядку вона прийняла спадщину, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Після смерті дядька вона дізналася, що право власності на спадкова у квартиру перейшло до ОСОБА_7 за спадковим договором від 07.09.2011. Посилаючись на те, що за життя спадкодавець хворів на психічний розлад, з приводу якого перебував на обліку у психіатричному диспансері та був визнаний недієздатним, просила суд на підставі ст. 226 ЦК України застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів успадковану спірну квартиру. 01.07.2020 представник ОСОБА_4 адвокат Бєлоусов М.Є. заявив клопотання про зупинення провадження у справі в зв`язку із розглядом Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду провадження у справі № 334/4340/18 за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25.03.2020, якою було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2019. Оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується предмету спору у справі. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року зупинено провадження по справі до розгляду касаційного провадження у справі № 334/4340/18 за скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького апеляційного суду від 25.03.2020. В апеляційній скарзіОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції постановив невмотивовану ухвалу, в якій навіть не зазначив, яким чином касаційний перегляд іншої цивільної справи може вплинути на розгляд цієї справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 14 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_4 адвоката Бєлоусова М.Є. про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції із посиланням на пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України виходив з того, що рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду за наслідками касаційного розгляду справи №334/4340/18 вплине на розгляд цієї справи. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження по справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Однак, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішенням іншого суду, який розглядає справу, встановлено обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через об`єктивні обставини. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Згідно зі ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справ по суті. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не проаналізував предмет та підстави позову у справах і не зазначив об`єктивні обставини, які б вказували на те, що розгляд касаційним цивільним судом провадження № 334/4340/18 унеможливлює розгляд цієї справи, а натомість вказав, що зупинення провадження сприятиме попередженню винесення необґрунтованого рішення по справі. Разом з тим, за обставинами справи, провадження в якій відкрито ще у вересні 2014 року, протягом слухання справи суд двічі зупиняв провадження. Незважаючи на вжиті судом заходи забезпечення позову і накладення арешту на спірне майно, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 по цивільній справі № 334/4340/18 на спірну квартиру визнано право власності за ОСОБА_4 , правонаступницею відповідача у цій справі ОСОБА_4 . Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.03.2020 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2019 скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка участі у розгляді справи № 334/4340/18 не приймала, хоча суд першої інстанції вирішував питання про її права та обов`язки. Зупиняючи втретє провадження у справі, всупереч вищевказаним правовим нормам, суд першої інстанції, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної цивільної справи, а саме неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Крім того, суд першої інстанції не навів мотивів, які б свідчили, що зібрані докази у цивільній справі не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в межах цієї справи. Суд першої інстанції не звернув уваги, що постанова апеляційного суду у справі № 334/4340/18, яка оскаржується ОСОБА_4 у касаційному суді, набрала законної сили, а отже фактично розгляд справи закінчено. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості надати оцінку обставинам справи, на які посилалися позивач у позові, а не очікувати результатів розгляду іншої судової справи. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо необхідності зупинення провадження, чим порушив норми процесуального права, а саме п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню та направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська