Постанова 4807 № 336/408/18

Дата документу 05.06.2020 Справа № 336/408/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1876/20 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І. Є.У.№ 336/408/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., розглянувши у письмовому позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини вартості спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року про зупинення провадження у справі В С Т А Н О В И В: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення Ѕ частки вартості спільного майна подружжя. Зазначала, що сторони з 2011 року перебували у шлюбі, з травня 2017 року фактично припини проживати однією сім`єю і вести спільне господарство. В період шлюбу за спільні кошти придбали у спільну сумісну власність автомобіль Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який залишився у користуванні відповідача. Посилаючись на те, що відповідач розпорядився спірним автомобілем без її згоди, просила суд в порядку поділу майна подружжя стягнути з нього вартість належної їй у спільному майні Ѕ частки автомобіля, що становить 103 845 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року зупинено провадження у цивільній справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю (ЄУН 336/183/20 пр. № 2/336/1197/2020). Судове рішення мотивовано тим, що в іншій справі відповідачем заявлено вимогу про визнання автомобіля його особистою власністю, а тому розгляд вимог про стягнення грошової компенсації є неможливим до вирішення іншої справи. В апеляційній скарзі про скасування судової ухвали і передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду ОСОБА_1 зазначає, що справа тривалий час знаходиться в провадженні суду, ухвалою суду від 10.07.2018 провадження у справі вже зупинялося до розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_2 про визнання автомобіля особистою власністю. Вказаний позов ОСОБА_2 був залишений без розгляду. Після відновлення провадження у справ ОСОБА_2 повторно пред`явив аналогічний позов. Вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами і його дії направлені на затягування розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції із посиланням на ст.251 ЦПК України виходив із того, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває ще одна цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю та до вирішення вказаної справи по суті не є можливим вирішити справу про стягнення половини вартості цього автомобілю на користь позивача. Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом доказування у цій справі є факт набуття спірного автомобіля у спільну сумісну власність сторін, при вирішенні спору суд зобов`язаний бути з`ясовувати джерело походження коштів. Жодних причин, які заважали б суду у даній справі досліджувати питання, які стосуються предмету даного позову не зазначено. Суд не обговорив питання про те, чи не зловживає відповідач своїми процесуальними правами, оскільки за клопотанням останнього провадження у справі вже зупинялося у 2018 році, після чого його позов був залишений судом без розгляду. Судом не було враховано, що відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі лише у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року (провадження № 61-19434св18). Зупинивши без достатніх законних підстав провадження у справі, суд порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Суд формально розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, не ґрунтується на нормах процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі. За таких обставин, колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.374, 376, 379 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська