Постанова 4807 № 314/5307/19

Дата документу 08.09.2020 Справа № 314/5307/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 314/5307/19 Провадження № 22-ц/807/2633/20 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 червня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 листопада 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2019 року має заборгованість в розмірі 13201,89 грн., з яких 1463,83 грн. заборгованість за кредитом, 6622,57 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4010,64 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 604,85 грн. штраф (процентна складова). З огляду на зазначене, АТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з відповідача зазначені грошові кошти, а також судовий збір в сумі 1921,00 грн. Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.11.2006 року в сумі 1463,83 грн., а також судовий збір в сумі 211,31 грн. Частково не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів, пені, штрафів та задовольнити вимоги банку в цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 07 листопада 2006 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що заявою відповідач підтвердив факт того, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмові формі. Разом з тим зазначає, що дія кредитного договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність домовленості сторін про сплату процентів, з огляду на те, що в підписаній відповідачем анкеті-заяві зазначена базова процентна ставка в 36% річних. Окрім того, скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується погодження сторонами всіх істотних умов договору, у тому числі щодо сплати штрафів та пені. Відповідач до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України. У статті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У статті 368 ЦПК Українивстановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Стаття 128 ЦПК Українивизначає, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, а судові повідомлення - судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі статтею 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси ( п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України). Дану цивільну справу суд апеляційної інстанції призначав до розгляду неодноразово. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2020 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 16год 20 хвл 18 серпня 2020 року (а.с. 113). Судові повістки, направлені ОСОБА_1 про виклик у судове засідання на 18 серпня 2020 року за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 повернулися із зазначенням, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 117-120; 136-138). Розгляд справи було відкладено на 12год 50хвл 08 вересня 2020 року. Судові повістки, направлені ОСОБА_1 про виклик у судове засідання на 08 вересня 2020 року за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 повернулися із зазначенням, що «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с.141-146). Згідно відповіді Солоненської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 02.09.2020 на запит Запорізького апеляційного суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.147). Вказана інформація щодо місця проживання відповідача міститься в копії паспорта ( а.с.16). В анкеті заяві від 07 листопада 2006 року, яка підписана ОСОБА_1 , ним зазначено місце проживання : АДРЕСА_2 ( а.с.9) За названими адресами апеляційним судом направлялись судові повістки про виклик в судові засідання. Будь-яка інформація щодо іншого місця проживання відповідача у справі відсутня. Варто зазначити, що у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Ураховуючи, що апеляційним судом вжито заходи про повідомлення відповідача про місце та час розгляду справи у спосіб, передбачений ст.. ст.. 128, 130 ЦПК України, а також положення ст.. 44 , ч.2 ст.. 372 ЦПК України, судова колегія, ухвалила розглядати справу за відсутності відповідача, який не прибув у судове засідання. Оскільки заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 червня 2020 року не оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1463,83 грн., апеляційним судом вказане рішення суду в цій частині не переглядається. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено судом, що 07 листопада 2006 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 9). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну кредитну картку з кредитним лімітом 500 грн. Базова процентна ставка 36% річних (а.с. 9). В подальшому, кредитний ліміт за вказаною карткою змінювався (а.с. 45). Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 листопада 2006, станом на 30 вересня 2019 року, складає 13201,89 грн., яка складається з наступного: 1463,83 грн. заборгованість за кредитом; 6622,57 грн. заборгованість за відсотками; 4010,64 грн. заборгованість за комісією та пенею; 1104,85 грн. штрафи (а.с. 5-8). Згідно із наданим позивачем витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, розмір штрафу за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань понад 120 днів становить 500 грн.+5% від суми позову (а.с. 13, 52). Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з відсутності в заяві ОСОБА_1 від 07 листопада 2006 року процентної ставки за кредитним договором. З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом першої інстанції не враховано, що заявою від 07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» погоджено базову процентну ставку за договором в розмірі 36 % із розрахунку 360 днів в році (а.с. 9). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Україниправа та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки (а.с. 46), строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки (до листопада 2009 року). У межах цього строку позичальник зобов`язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Проте, з грудня 2009 року право кредитора нараховувати проценти за кредитним договором припинилось. З огляду на вказані обставини, вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в сумі 1516,73 грн., відповідно до наявного матеріалах справи розрахунку заборгованості, тобто станом на 01 грудня 2009 року (а.с. 6). Окрім того, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені та штрафів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід`ємної частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку. Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів, неустойки та пені за користування кредитом, надані банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07 листопада 2006 року шляхом підписання анкети-заяви, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання у поверненні кредитних коштів. Отже, вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею та штрафів,не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 07 листопада 2006 року. З наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку, що банк не довів, що саме надані ним витяг з Умов та правил надання банківських послуг є складовими кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження №14-131цс19. З мотивів, викладених вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції згідно із пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК Українив частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк»заборгованості за процентами в розмірі 1516,73 грн. У задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за пенею в розмірі 4010,64 грн. та штрафами у розмірі 1104,85 грн. відмовити. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «Приватбанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору пропорційно до задоволених вимог, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 402,79 грн., за подання апеляційної скарги в розмірі 372,29 грн, а всього 775,08 грн. (а.с. 1, 90). Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 червня 2020 року в цій справі в частині стягнення процентів за користування кредитом та стягнення судового збору скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за процентами за кредитним договором № б/н від 07 листопада 2006 року в сумі 1516,73 грн. (одна тисяча п`ятсот шістнадцять гривень 73 копійки). Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 775,08 грн. (сімсот сімдесят п`ять гривень 08 копійок). В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» пені та штрафів відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 вересня 2020 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова