Постанова 4808 № 346/596/20

Справа № 346/596/20 Провадження № 22-ц/4808/810/20 Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й. секретаря Маслей А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене у складі судді Беркещук Б.Б. 17 квітня 2020 року в м. Коломия, в с т а н о в и в: 10.02.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 12.04.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. За умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 08.12.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 16 089,69 грн., з яких: 11 941,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі простроченим тілом кредиту, 2 905,34 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 742,37 грн. - штраф (процентна складова). Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.04.2018 року, що виникла станом на 08.12.2019 року в сумі 11 941,98 грн. - заборгованість за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту та судовий збір у розмірі 2 102 грн. В решті позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що між сторонами дійсно був укладений кредитний договір, однак позивачем не надано належних доказів, які б містили умови щодо сплати процентів та неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому підставними є лише вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту в сумі 11 941,98 грн., а в решті вимог позову слід відмовити. Не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів та штрафів, суд не дав належної правової оцінки наданим на обґрунтування вимог позову доказам та помилково дійшов висновку про те, що банк не погодив з відповідачем відповідні умови кредитування щодо сплати процентів та штрафів. На підтвердження того, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами та розмір процентної ставки, позивачем було надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, заповнену особисто відповідачем, в якій вона вказала свої персональні дані, адресу проживання та іншу додаткову інформацію, необхідну для отримання кредитної картки, а також своїм особистим підписом засвідчила, що вона згідно зі ст. 634 ЦК України в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку і які разом із Пам`яткою клієнта і Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування; що вона погоджується з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли внесення змін в односторонньому порядку неможливе, банк повідомлятиме її про зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку, а також зобов`язалася самостійно знайомитися зі змінами Умов та правил на офіційному сайті банку. Крім того, відповідач підписала паспорт споживчого кредитування, в якому визначені основні умови кредитування, в тому числі розмір процентної ставки - 3,5% на місяць або 42% річних, підвищеної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 84% річних, та штрафів за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій. Таким чином, у паспорті споживчого кредитування сторонами були погоджені усі істотні умови договору. Апелянт стверджує, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, оскільки було встановлено, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула. Крім того, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, суд не врахував, що в даній постанові зверталася увага на можливість банку заявити вимоги за ст. 625 ЦК України. Також, враховуючи, що відповідач не надавала своєчасно грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, а сторонами були погоджені умови договору щодо сплати неустойки, суд безпідставно відмовив у стягненні штрафів, що призвело до порушення ст.ст. 526, 527, 530, 549, 550, 551, 599, 610, 617, 624 ЦК України. З наведених мотивів апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги банку в наведеній частині задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 11 941,98 грн. заборгованості за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту сторонами не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви ОСОБА_1 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування (а.с. 10). До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 11) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с. 12-28). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 08.12.2019 року становить 16 089,69 грн., з яких: 11 941,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі простроченим тілом кредиту, 2 905,34 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 742,37 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 7-9). Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 12.04.2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку і таким чином уклала із банком договір банківського обслуговування, за умовами якого отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 10). Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача (а.с. 99-100), а наявність заборгованості за кредитним договором - розрахунком заборгованості (а.с. 7-9), який відповідачем не спростований. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредиту в розмірі 11 941,98 грн. Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а також штрафи за порушення термінів платежів. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу наведеної норми слідує, що така передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов`язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Тобто, приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за відсотковою ставкою 84% річних, позивач у своїй позовній заяві посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 11, 12-28). Разом з тим, ні витяг з Тарифів банку, ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а підписана нею анкета-заява, не містить умов кредитування, відомостей про встановлення кредитного ліміту, відомостей про те, яку банківську послугу відповідач отримала, яка картка видана останній, розміру відсоткової ставки, нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за порушення виконання зобов`язання, а також розрахунку відсотків згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою 84% річних (а.с. 10). Крім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме дані витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України за ставкою 84% річних. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), та встановивши обставини того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.04.2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Що стосується посилань апелянта на паспорт споживчого кредиту, доданий ним до апеляційної скарги, то слід зазначити, що в анкеті-заяві від 12.04.2018 року відсутні будь-які умови щодо отримання кредитної картки та її виду, а підписаний ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як «Універсальна», так і «Універсальна Голд» (а.с. 95-98). Таким чином, оскільки матеріали справи не містять інформації яку саме кредитну картку отримала ОСОБА_1 , то у суду відсутні підстави стягувати з відповідача проценти, нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за ставкою 84% річних, які передбачені паспортом споживчого кредиту. Враховуючи, що підстав для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, немає, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, як визначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України. З розрахунку заборгованості видно, що проценти за ст. 625 ЦК України нараховувалися позивачем за період з 01.09.2019 року по 08.12.2019 року, тобто за 99 день прострочки. Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума боргу ? 3% : 365 ? кількість днів. Таким чином, три проценти річних відповідно до заявлених позовних вимог за період з 01.09.2019 року по 08.12.2019 року становлять суму 97,17 грн. (11 941,98 ? 3% : 365 ? 99) і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 12.04.2018 року. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду в наведеній частині. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 97,17 грн. заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. В решті рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року слід залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11 941,98 грн. заборгованості за тілом (в т.ч. простроченим тілом) кредитута дійшла висновку про стягнення 97,17 грн. заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то пропорційно розміру задоволених позовних вимог (74,83%) стягненню з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає 1 572,93 грн. судового збору за подання позовної заяви, а також, враховуючи пропорційність задоволених апеляційних вимог (2,34%) - 73,78 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 1 646,71 грн. судового збору. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження якого м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, - 97,17 грн. (дев`яносто сім гривень 17 копійок) заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. В решті рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1 646,71 грн. витрат по оплаті судового збору. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л.В. Василишин Р.Й. Матківський Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року