Постанова Запорізький апеляційний суд № 323/2879/19

Дата документу 11.02.2020 Справа № 323/2879/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 323/2879/19 Провадження №22-ц/807/866/20 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2019 року в складі судді Фісун Н.В. в справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 20 серпня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 Договору. Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Укладений договір, відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, є договором приєднання. Крім того, відповідач користувався картковим рахунком, використовував кредитні кошти, тобто, в розумінні ч.2 ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах кредитного ліміту, але відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим станом на 30 червня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 220 755, 35 грн., яка складається з: 1 355, 00 грн. заборгованість за кредитом, 212 685, 35 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6 715, 00 грн. заборгованість за пенею та комісією. Звертає увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 серпня 2012 року в розмірі 120 107, 17 грн. станом на 30 червня 2019 року, яка складається з: 1 355, 00 грн. заборгованість за кредитом, 118 752, 17 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 20 серпня 2012 року по 30 жовтня 2018 року; а також стягнути судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 серпня 2012 року в розмірі 1 355, 00 грн., а також судовий збір в розмірі 21, 71 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції, що єдиним доказом того, що відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та Правилами, які діяли під час підписання Анкети-заяви, є засвідчення таких умов та правил особистим підписом позичальника, не узгоджується з вимогами ст. 627, 634 ЦК України. Суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та знехтував принципом платності кредиту. Учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились. Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомлений про місце та час розгляду справи ( а.с.125). Причини неявки не повідомив. Згідно копії паспорту, яка міститься в матеріалах справи ( а.с.67-68), Заяви № б/н від 20 серпня 2012 року на отримання кредитних коштів, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 . Проте, з відповіді Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області №01-64/181/784 від 24.09.2019 вбачається, що відомості відносно ОСОБА_1 щодо його реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 відсутні у картотеці / реєстрі територіальної громади Комишуваської селищної ради ( а.с.82) . Ураховуючи вищеназване та положення ч.11 ст. 128 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд повідомляв відповідача ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 11 лютого 2020 року на 15год 40 хвл по даній справі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Запорізького апеляційного суду у розділі «Оголошення про виклик до суду» ( а.с.123;124). Колегія суддів на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2019 року не оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 355, 00 грн., апеляційним судом вказане рішення суду в цій частині не переглядається. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів, виходив з безпідставності позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, а витяг з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, не може вважатися складовою частиною спірного договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 20 серпня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 16-17). За змістом вказаної заяви ОСОБА_1 погодився, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні останньому для ознайомлення в письмовому вигляді. До заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 18-66). Відповідно до наданого банком розрахунку, розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 20 серпня 2012 року станом на 30 червня 2019 року становить 220 755, 35 грн., яка складається з: 1 355, 00 грн. заборгованість за кредитом, 212 685, 35 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 6 715, 00 грн. заборгованість за пенею та комісією, з яких заборгованість до стягнення становить 120 107, 17 грн. та складається з: 1 355, 00 грн. заборгованість за кредитом, 118 752, 17 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 20 серпня 2012 року по 30 жовтня 2018 року (а.с. 12-15). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК"). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Тобто, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Анкета-заява від 20 серпня 2012 року, яка підписана ОСОБА_1 , не містить відомостей стосовно визначеної процентної ставки. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 20 серпня 2012 року містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Позивачем не було надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом. Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. До того ж, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не заявляло позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 неустойки за кредитним договором. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2019 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова