Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/234/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6295/20 Справа № 214/234/20 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони справи: позивач:- ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріаламиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року, ухваленого суддею Поповим В.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну способу стягнення аліментів. В обґрунтування позову зазначив, що він з 12.07.2008 року по 30.07.2013 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу є одна неповнолітня дитина дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої, згідно рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2013 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, починаючи з 01.04.2013 року і до повноліття дитини. Зазначив, що починаючи з 01.04.2013 року він регулярно сплачував аліменти на утримання дочки, однак з 2016 року у нього почались труднощі з виплатою аліментів, що було пов`язано з тим, що 21.10.2016 року він звільнився з роботи та не мав постійного доходу. 07.12.2016 року він став на облік до Криворізького міськрайонного центру зайнятості, де в період з 07.12.2016 року по 10.09.2017 року отримував допомогу по безробіттю. ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього, у новому цивільному шлюбі народилась ще одна дитина дочка ОСОБА_4 , яка також потребує матеріального забезпечення. 08.02.2018 року він звернувся до Саксаганського відділу державної виконавчої служби м.Кривий ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою щодо добровільної сплати аліментів на користь ОСОБА_2 у сумі 2000 грн., з яких 1850 грн. у рахунок сплати аліментів, а 150 грн. у рахунок погашення заборгованості. 30.08.2018 року він офіційно працевлаштувався на роботу на шахту ім. Фрунзе, де пропрацював до 05.02.2019 року. За весь час роботи він не припиняв добровільно сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі зазначеному у заяві про добровільну сплату аліментів. Однак, у листопаді 2019 року він довідався, що станом на 01.08.2019 року у нього існує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 25 717 грн. 04 коп., яка утворилась: за 2017 рік у розмірі 17 366 грн. 04 коп., за 2018 рік передоплата у розмірі 2677 грн., за 2019 рік до липня місяця заборгованість у розмірі 11 118 грн. Позивач вважає, що частина боргу за 2017 рік утворилась не з його вини, оскільки він був упевнений, що перебуваючи у період з 07.12.2016 року по 10.09.2017 року на обліку у Криворізькому міськрайонному ценрті зайнятості та, отримуючи допомогу по безробіттю, а також, в період офіційного працевлаштування з 30.08.2018 року по 05.02.2019 року з нього утримуються аліменти. Із сумою боргу за 2019 рік він, також не згодний, оскільки ним сплачено аліменти за кожен місяць 2019 року з січня до вересня місяця на загальну суму 18000 грн. Окрім того, 10.12.2019 року він отримав довідку щодо стану заборгованості зі сплати аліментів, згідно якої за період з 01.01.2017 року по 31.11.2019 року розмір його заборгованості становить 32 171 грн. 04 коп. Враховуючи те, що він наразі офіційно не працевлаштований, має мінливі доходи, також у нього народилась ще одна дитина, яка потребує матеріального забезпечення, подальша сплата аліментів у розмірі визначеному рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2013 року є для нього неможливою. У зв`язку з викладеним, позивач просив змінити порядок виплати аліментів, що з нього стягуються на підставі рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2013 року, з 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця на 1109 грн., але не менше 50% від прожиткового мінімуму, встановленого в цьому регіоні для дитини відповідного віку, а також встановити графік погашення заборгованості зі сплати аліментів на умовах розстрочки у розмірі 455 грн. щомісяця, починаючи з місяця набрання рішення законної сили до повного погашення заборгованості з можливістю дострокового погашення заборгованості. Заочним рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позивач ОСОБА_4 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення його позовних вимог. При цьому, скаржник, посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс-13, вказує, що вимога про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, оскільки можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених в статтях 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження. Позивач вказує, що суд першої інстанції не врахував той факт, що відповідач не заперечувала проти зміни способу стягнення та розміру аліментів, запропонованих позивачем, зазначає, що він врахував розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, тому вважає, що є всі підстави для задоволення позову та зміну розміру стягнення, визначених раніше рішенням суду аліментів з ј ч. всіх видів заробітку на 1109 грн. на дитину, що буде відповідати мінімальному гарантованому розміру аліментів, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та буде законним, справедливим і відповідатиме інтересам сторін, а що саме головне дитині. Вказує, що зміна його матеріального стану, народження ще однієї дитини, дають йому законні підстави для зміни розміру аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення. Також, скаржник не погоджується і з висновком суду в частині відмови в задоволенні його вимог про розстрочення заборгованості зі сплати аліментів, вказуючи, що знаходження у нього на утриманні ще однієї дитини, яка потребує матеріального забезпечення, погіршує його матеріальний стан як платника аліментів і є вагомою підставою для надання судом розстрочки зі сплати заборгованості по аліментам. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом перевірено та встановлено, що позивач та відповідач з 12.07.2008 року до 30.07.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.6, 8). Від шлюбу позивач та відповідач мають спільну дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2013 року із позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітної плати (доходу) позивача щомісяця, починаючи з 01.04.2013 року і до повноліття дитини (а.с.9). Згідно довідки державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області заборгованість позивача зі сплати аліментів на користь відповідача за період з 01.01.2017 року по 01.12.2019 року становить 32171 грн. 04 коп. (а.с.33). Судом встановлено, що спірні відносини в даній справі виникли, зокрема, з приводу погіршення матеріального стану позивача та відсутності працевлаштування, на підтвердження чого ОСОБА_4 надав довідку від 21.11.2019 року за №5193, згідно якої він з 07.12.2016 року по 10.09.2017 року був зареєстрований як безробітний у Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю (а.с.17) та копію трудової книжки, згідно якої останній з 30.08.2018 року по 05.02.2019 року працював на шахті ім. Фрунзе, однак з 05.02.2019 року офіційно не працевлаштований (а.с.16), а також наявності у позивача, від цивільного шлюбу, ще однієї дитини дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15), яка також потребує матеріального забезпечення. Суд першої інстанції, відповляючи позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині зменшення розміру аліментів, шляхом зміни способу їх стягнення з 1/4 частині на тверду грошову суму в розмірі 1109 грн., керувався нормами статей 181, 192, СК України й виходив з того, що, оскільки позивач є платником аліментів, які рішенням суду присуджені у частці від його доходу, а не у твердій грошовій сумі, він, як платник аліментів не наділений правом звертатися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, оскільки з таким позовом може звернутися тільки одержувач аліментів, позивач має право на звернення до суду з позовними вимогами про зменшення розміру присуджених рішенням суду аліментів. Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо розстрочки сплати заборгованості по аліментам, суд, на підставі наданих позивачем доказів, виходив з того, що виняткових обставин необхідності розстрочки сплати заборгованості по аліментам не встановлено, а зазначені позивачем обставини не мають істотного значення у розумінні ч.1 ст.197 СК України та не є підставою для розстрочки сплати заборгованості по аліментам. Проте, колегія суддів повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може через їх невідповідність встановленим у справі обставинам та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення частково відповідає зазначеним вище нормам закону. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно частин 1 та 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України. Прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2020 року становить 2218 гривен. Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 і на утримання, якої останній за рішенням суду сплачує аліменти в розмірі ј частки з усіх видів заробітної плати (доходу). Крім того, на утриманні позивача знаходиться неповнолітня дитина від цивільного шлюбу з ОСОБА_6 - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження дитини (а.с.15) Так, за змістом статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача. Колегія суддів вважає, що наявність на утриманні у позивача іншої дитини, від цивільного шлюбу - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 впливає на матеріальне становище ОСОБА_4 і є підставою для задоволення його позовних вимог в частині зменшення розміру, раніше присуджених рішенням суду аліментів, однак, як правильно зазначив суд першої інстанції не є підставою для зміни способу стягнення аліментів, як помилково вважає позивач, тому у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог, а саме зменшенні розміру аліментів з ј ч. до 1/6 ч. з усіх видів заробітної плати (доходу). Відповідно до положень ст.197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Доводи позивача про те, що він офіційно не працевлаштований, має мінливі доходи, окрім того у нього народилась ще одна дитина, яка потребує матеріального забезпечення, що є підставою для задоволення його позовних вимог в частині розстрочення сплати заборгованості по аліментам, колегія суддів відхиляє і повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач є працездатним, не позбавлений можливості працевлаштуватись або звернутись до служби зайнятості з проханням щодо працевлаштування, що наведені позивачем обставини не доводять суттєвого погіршення його матеріального стану і не є обставинами, що мають істотне значення в розумінні ч.1 ст.197 СК України. Отже, на підставі викладеного, колегія суддів частково не погоджується з рішенням місцевого суду і вважає, що враховуючи перебування на утриманні позивача ще однієї дитини, необхідним і достатнім розміром аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини є 1/6 частина всіх видів заробітку позивача, з урахуванням вимог ст.182 СК України. Тому, наявні підстави для зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача. Таке рішення відповідатиме принципу справедливості та враховує баланс інтересів усіх дітей відповідача, а також інтереси дитини, на утримання якої стягуються аліменти. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року в частині відмови у зменшенні розміру аліментів, скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.05.2013 року з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили - 10 вересня 2020 року і до повноліття дитини. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: