Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/3510/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/3510/20 пров. № А/857/9222/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Гнідець Р.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 липня 2020 року (суддя - Бедьо В.І., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - не вказана), в адміністративній справі №308/3510/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Шаленик Ганни Василівни, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановив: У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Шаленик Г.В., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 28.03.2020 року, винесену відповідачем, серії ЕАК №2307313, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за скоєння адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 липня 2020 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції від 02.07.2020 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є протиправним, необгрунтованим, винесеним з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надані докази про те, що фіксація швидкості автомобіля позивача здійснювалася відповідачем за межами дії обмежуючого знаку. Також зазначає апелянт, що вимірювання швидкості відповідачем здійснювалося без наявності встановленого знаку 5.70 (фото-, відеофіксування порушень), а тому накланення штрафу на позивача за перевищення швидкості є протиправним. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що при винесенні спірної постанови відповідачем не оглядалися нібито наявні докази перевищення швидкості водієм і на такі в постанові від 28.03.2020 року не вказано. Зазначає апелянт, що докази перевищення позивачем швидкості, подані відповідачем з порушеннями вимог ч.9 ст.79 КАС України, а тому не могли братися до уваги судом першої інстанції. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 02.07.2020р. та винести постанову про задоволення позову повністю. У засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК №2307313 від 28.03.2020 року накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. на позивача ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за порушення вимог п.12.9.б ПДР України (а.с. 10). Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 02.07.2020 року, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Так, відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб`єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень, який вчинив оспорювані дії (рішення, бездіяльність) відносно позивача, або який повинен відповідати за такі дії (рішення, бездіяльність). При цьому, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин, а також враховувати встановлені законодавством особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Статтею 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, необхідно враховувати, що рішення (дії або бездіяльність) відповідного органу (посадової особи) як суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржено до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. У зв`язку із цим, колегія суддів зазначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246 КУпАП). Згідно ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України. Відповідно до ст.222 КУпАП, органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, за частиною 1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст.222 КУпАП). Згідно п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (з особливостями встановленими КУпАП). Таким чином, із змісту наведених вище норм законодавства, зокрема, загальних приписів КАС України на спеціальних приписів КУпАП, зумовлюється висновок про те, що працівники органів Національної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції. Тому, належним відповідачем як суб`єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен бути відповідний орган Національної поліції. Проте, розглядуваний адміністративний позов заявлено до інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Шаленик Г.В., тобто до неналежного відповідача. Суд першої інстанції наведених обставин не врахував і всупереч вимогам статті 48 КАС не залучив до розгляду справи належного відповідача - відповідний орган Національної поліції. Відповідно до п.4 ч.3 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Згідно ч.2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином рішення суду першої інстанції від 02.07.2020 року підлягає скасуванню. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. З вищенаведеної статті видно про можливість заміни неналежного відповідача виключно судом першої інстанції. Отже, оскільки судом першої інстанції вирішено позовні вимоги, які заявлені до неналежного відповідача, а на даній стадії адміністративного судочинства відсутні правові підстави для проведення заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які заявлені до неналежного відповідача. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 липня 2020 року в адміністративній справі №308/3510/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Шаленик Ганни Василівни про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Р. Й. Коваль В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 10.09.2020 року