Постанова 4857 № 308/3123/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/3123/23 пров. № А/857/4530/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року, прийняте суддею Придачуком О.А. у м. Ужгороді, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Григоренка Олега Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (надалі відповідач -1) та інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області Григоренка Олега Сергійовича (надалі відповідач - 2), у якому просить: - скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 956308 за ст..183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) від 08.02.2023, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., а провадження по справі за ст.. 183 КУпАП відносно позивача закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що інспектором УПП в Закарпатській області Григоренко О.С. при прийнятті рішення про винесення постанови про справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого вказаною статтею, була проведена належна оцінка наявних доказів та повне, всебічне і об`єктивне дослідження всіх обставин справи. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисак М.Ю., подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновків Верховного Суду, які наведені позивачем. Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. У відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. 10.04.2024 на електронну адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, позаяк не відповідає вимогам ч. 2 ст. 195 КАС України, а саме, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Разом з тим, заявником не надано суду доказів надсилання такого клопотання іншим учасникам справи, відтак подано з порушенням вимог процесуального права. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.02.2023 інспектором УПП у Закарпатській області лейтенантом поліції Григоренком О.С. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 956308 відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Зокрема, із зазначеної постанови убачається, що в ході розгляду справи встановлено: 08.02.2023 ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 зателефонував на спецлінію 102 та повідомив, що працівник поліції на прізвище ОСОБА_2 безпідставно його затримує. Дослідивши всі матеріали справи встановлено, що Опаленика до дзвінка на спецлінію 102 поліцейські не затримували. Зазначені обставини, встановлені інспектором УПП у Закарпатській області лейтенантом поліції Григоренком О.С. у ході розгляду справи, стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КупАП. При цьому, представником відповідача до відзиву долучено рапорт інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Олега Григоренко від 08.02.2023. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок оформлення та розгляду в органах Національної поліції України матеріалів про адміністративні правопорушення регулюється положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 (далі Інструкція №1376) та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580 поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. У випадках, передбачених ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Статтею 183 КУпАП передбачено, що за завідомо неправдивий виклик поліції наступає адміністративна відповідальність. Тлумачення диспозиції ст. 183 КУпАП свідчить, що об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи такої необхідної для суспільства служби як поліція. Особа викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона такого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу: особа, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Однак, відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії « 102», не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг доказів, наданих відповідачем суду, не дозволяє дійти об`єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивач, звертаючись на лінію 102 здійснював завідомо неправдиве повідомлення. Наведений висновок ґрунтується на тому, що 11.12.2022 мав факт правовідносин позивача з працівниками поліції, однак виходячи з матеріалів справи, він добросовісно помилявся в необхідності захисту його прав іншими працівниками поліції, які прибули за його викликом на лінію «102», проте подібне не складає прямого умислу в складі адмінправопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, як помилково вважає сторона відповідача. Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності прямого умислу в діяннях позивача на завідомо неправдивий виклик поліції, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до статті 251 КУпАП, відео фіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення. Проте, копії відеоматеріалів із боді камер співробітників патрульної поліції до матеріалів справи не долучені. У матеріалах справи наявний рапорт інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції Олега Григоренко від 08.02.2023, на ім`я начальника УПП в Закарпатській області підполковника поліції Валерія Наймана, у якому інспектор зазначає про допущення під час винесення електронної постанови серії ЕГА № 956308 від 08.02.2023 механічної помилки в даті вчинення правопорушення, у зв`язку з чим просить уважати правильною дату вчинення позивачем правопорушення 11.12.2022 та дозволити коригувати в ІПНП дату вчинення правопорушення. Апеляційний суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 травня 2020 у справі №524/5741/61-а, у якій касаційний суд зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У зв`язку з вищенаведеним, вказаний рапорт не може бути належним доказом правомірних дій співробітників поліції. Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, яка підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Тому, поліцейський діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів не надає оцінки рішенню суду в частині, що не стосується апеляційного перегляду справи. Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Із матеріалів справи вбачається , що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60. Суд зазначає, що у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, судовий збір, який мав бути сплачений при поданні позову 536 грн. 80 коп. (2684*0,2=536,80). Разом з тим, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 805 грн 20 коп. (536,80*150%=805,20). Отже, судові витрати позивача складають 1342 грн. (536,80+805,20=1342). Враховуючи, що позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід покласти на відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань. Зайво сплачені кошти повертаються за заявою особи, яка їх сплатила. Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року у справі №308/3123/23 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА №956308 за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 лютого 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. скасувати, провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 671 (шістсот сімдесят одну) грн 00 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108913) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 671 (шістсот сімдесят одну) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 23.04.24