Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 629/2839/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 р.Справа № 629/2839/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Каращук Т.О., м. Лозова, Харківська область по справі № 629/2839/21 за позовом ОСОБА_1 до Лозівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області третя особа Головне управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2021 відмовлено в задоволенні позову. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем не надано суду безпідставних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню неї ним виконані вимоги ст. 268, 280 КУаАП України. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін (осіб, які не прибули). Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 216313 від 10.05.2021, винесеною інспектором ВРПП Лозівського РВП старшого лейтенанта поліції Замай М.М., ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Допитаний в судовому засіданні від 12.10.2021 інспектор Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області Замай М.М. повідомив, що ОСОБА_1 неодноразово викликала працівників поліції, а саме більше 300 разів, однак підстави виклику не підтверджувалися. 10.05.2021 він приїхав на виклик позивача, яка вказувала на отруєння зелених насадження, води в колодязі та собаки, однак жодних ознак, які б вказували на отруєння не було. Враховуючи вищевказане, ним було складено протокол та постанову про накладення адміністративного стягнення в присутності понятих за надання неправдивих відомостей. Відеофіксація виїзду, про яку зазначає позивач, здійснювалася на власний мобільний телефон, та відеозапис було втрачено. Втрата відеозапису підтверджується рапортом інспектора Замай М.М. від 26.08.2021 та відповіддю Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області про відсутність можливості надання відеозапису з нагрудної камери, оскільки пройшло з моменту події три місяці та строк зберігання, визначений наказом МВС, закінчився. В ході судового розгляду 01.12.2021, також були допитані свідки, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повідомили що дійсно були понятими при складені протоколу. Відносно кого та на підставі чого складався даний протокол, вони не пам`ятають. На території домоволодіння ОСОБА_1 вони не були. Пам`ятають, що мова була про те, що ОСОБА_1 скаржилась на те, що у неї отруїли тварин, дерева та кущі. Їй зачитали її права, склали протокол і вони його підписали. Жодних зауважень у них не було. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП за оскаржуваною постановою став завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме патрульної поліції. Не погодившись із зазначеною постановою про накладення штрафу від 10.05.2021 серії ГАБ № 216313, позивач звернулась до суду з цим позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що інспектора Замай М.М., приймаючи спірну постанову, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, а відтак підстави для скасування такої постанови відсутні. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, у тому числі. Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. За змістом ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. За змістом ст. 18 цього Закону поліцейський, серед іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обов`язків), наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, частиною 1 ст. 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Матеріали справи свідчать, що відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення не надано оптичний диск. При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Судова колегія звертає увагу на те, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскарженої постанови вказано: « 10.05.2021 о 08:35 год позивач здійснила завідомо неправдивий виклик поліції». Колегія суддів зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу Національної поліції має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Так, як зазначає у позовній заяві позивач, вона здійснила дзвінок на службу « 102», коли вона побачила, що сусіди отруїли її колодязь, зелені насадження та собаку, за місцем проживання: АДРЕСА_1 . Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону). Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилаєтеся на те, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП належним чином не перевірив інформацію, яку повідомила позивач, та не довів чи була надана інформація дійсно завідомо неправдивою, адже працівники поліції не є експертами з отруєння. Наведених у позовній заяві обставин не спростовано в оскаржуваній постанові, а також не наведено будь-яких відомостей чи доказів тому, що позивачем було викликано поліцію знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача, тому винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю відповідно до ст.286 КАС України. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2021 по справі № 629/2839/21 скасувати. Прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10.05.2021 серії ГАБ №216313 винесену нспектором ВРПП Лозівського РВП старшим лейтенантом поліції Замай М.М. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн. Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ст. 183 КУпАП. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва