Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/9663/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/9663/25 пров. № А/857/31649/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Глушка І.В., Затолочного В.С., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представник позивача: не з`явився, представника відповідача: не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року у справі № 607/9663/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, суддя в 1-й інстанції Стельмащук П.Я., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 08 липня 2025 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі також позивач) (адвокат, що діє в інтересах та від імені позивача Молень Р.Б.) звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області (далі також відповідач) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1758652 від 02.05.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Позов обґрунтовано тим, що згідно із оскарженою постановою, 02.05.2025 о 12:08 год. позивач здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив про факт, якого насправді не було. Із вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її безпідставною та протиправною. Зазначає, що позивач здійснив виклик працівників поліції з метою усунення йому перешкод у користуванні власним житлом, які здійснювала його співмешканка, та для захисту від вчинення нею щодо нього таких перешкод. Дії співмешканки мали ознаки фізичного насильства, у зв`язку із чим позивач викликав для свого захисту працівників правоохоронних органів. Тому виклик позивачем працівників поліції безпідставно був розцінений відповідачем як завідомо неправдивий, оскільки наміру дезорганізувати чи зумовити їх даремний виїзд на місце виклику позивач не мав. З цих підстав просить постанову скасувати. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги задоволено. Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1758652 від 02.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що 02.05.2025 позивач, перебуваючи за місцем свого проживання, здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши про подію, яка свого підтвердження не знайшла. Поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази адміністративного правопорушення, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було. Просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач перевірив та відповідно надав оцінку обставинам, які зумовили виклик позивачем поліцейських. Тобто не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім цього, представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Розглядаючи подане клопотання, суд апеляційної інстанції не знайшов обгрунтованих підстав для його задоволення. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що 02.05.2025 інспектор відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області Фурка Роман Іванович склав постанову серії ЕГА №1758652 по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у якій зазначено, що 02.05.2025 в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції та повідомив про факт якого насправді не було, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Якими доказами підтверджуються викладені в постанові обставини, у постанові не вказано. Даною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови, та вважає, що постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 183 КУпАП передбачена відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Аналіз викладеного у спірній постанові порушення вказує на те, що позивачу інкримінується передбачений статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик поліції за допомогою телефонної лінії « 102». Суб`єктивна сторона такого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП). Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що здійснив виклик працівників поліції з метою усунення йому перешкод у користуванні власним житлом, які здійснювала його співмешканка, та для захисту від вчинення нею щодо нього таких перешкод. Дії співмешканки мали ознаки фізичного насильства, у зв`язку із чим позивач викликав для свого захисту працівників правоохоронних органів. Тому виклик позивачем працівників поліції безпідставно був розцінений відповідачем як завідомо неправдивий, оскільки наміру дезорганізувати чи зумовити їх даремний виїзд на місце виклику позивач не мав. Колегія суддів зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Слід зазначити, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. У даному випадку, відповідачем в постанові лише описано адміністративне правопорушення, проте жодних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують вчинення позивачем порушення, та свідчать про наявність в її діях складу правопорушення, правомірність прийняття оскаржуваної постанови, суду не надано. Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не додано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема які б підтверджували наявність у діях позивача прямого умислу, а саме, що він, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлював, що вона є неправдивою, та бажав даремного виїзду на місце виклику працівників. Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На переконання колегії суддів, належних, достатніх доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, відповідачем не надано, з огляду на що, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Відповідачем не зазначено чітко та не доведено, а судом не встановлено, які саме дії позивача утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Матеріалами справи не підтверджено факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки такий виклик був зумовлений сімейними обставинами та можливим фактом домашнього насилля. За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року у справі № 607/9663/25 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 26.08.25